Справа № 826/14648/16 Суддя (судді) першої інстанції: Стрельнікова Наталя Вікторівна
06 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Попової О.Г., суддів Оксененка О.М. та Чуприни О.В., перевіривши на відповідність вимогам ст.ст. 295, 296 КАС України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пождума" до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство "Пождума" (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2015 № 55526552207, № 5562652207.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, у зв'язку із чим справа передана на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 замінено первинного відповідача Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ ДПС (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м.Київ, 04116; код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 55526552207 та №5562652207 від 25.09.2015.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій зазначено що суд першої інстанції при розгляді справи та винесені судового рішення не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування обставин судової справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору та надання неправильної правової оцінки доказам.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою не підтверджено реальність проведення господарських операцій між ТОВ "Готіка ЛТД" та ПП "Пождума", а лише документування таких операцій в бухгалтерському обліку. Податковий орган прийшов до таких висновків після опрацювання податкових декларації з податку на додану вартість, поданих ТОВ "Готика ЛТД" у частині формування податкового кредиту за рахунок контрагентів - постачальників ТОВ "Санторг Юг" та ТОВ "Альянс-Експерт". Також, в ході аналізу податкової звітності, поданої ТОВ "Готика ЛТД" до податкового органу та у зв'язку з неподанням балансу підприємства, встановлено відсутність трудових та технічних ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а згідно баз даних ДФС України не встановлено отримання ТОВ "Готика ЛТД" дозвільних документів на проведення діяльності, яка їх потребує. Крім того враховано пояснення засновника та директора ТОВ "Готика ЛТД" ОСОБА_1 про те, що до реєстрації ТОВ він ніякого відношення не має та чує про дане товариство вперше. Таким чином, на думку податкового органу, ТОВ "Готика ЛТД" використовувалось з метою прикриття незаконної діяльності і здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. На підставі наведеного просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як встановлено з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку за результатами якої 08.09.2015 складено акт №337/26-55-22-07/36924944 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Пождума" (код 36924944) з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Готика ЛТД" (код ЄДРПОУ 38388548) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2014р." (далі - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення п. 185.1 статті 185, п. 198.1, 198.3. 198.6 статті 198, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено ПДВ на суму 597 678 грн., у тому числі по періодам: квітень 2013 року - 80 036 грн., травень 2013 року - 56 308 грн., червень 2013 року - 96 764 грн., липень 2013 року - 53 572 грн., серпень 2013 року - 48 823 грн., вересень 2013 року - 56 849 грн., жовтень 2013 року - 67 066 грн., листопад 2013 року - 64 906 грн., грудень 2013 року - 73 354 грн. та порушення ст. 134, п. 138.1.1, п. 138.2 статті 138. п.п. 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 567 793 грн., у тому числі по періодах: за 2013 рік - 567 793 грн.
На підставі встановленого порушення відповідачем 25 вересня 2015 року прийняті податкові повідомлення - рішення № 55526552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 896 517 грн., у тому числі основний платіж - 597 678 грн. та штрафні санкції - 298 839 грн. та № 55626552207, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 851 690 грн., у тому числі основний платіж - 567 793 грн. та штрафні санкції - 283 897 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення № 55526552207 та № 55626552207 від 25 вересня 2015 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки висновки акту перевірки №337/26-55-22-07/36924944 від 08.09.2015 є необґрунтованими, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з вимогами пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1 ст. 44 ПК України).
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п.44.3 ст. 44 ПК України).
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, яка виникає відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Аналіз наведених норм податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З аналізу наведених норм встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Колегія суддів зазначає, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
Як встановлено з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Готика ЛТД".
Так, 26 березня 2013 року між Позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Готика ЛТД" (Виконавець) укладено договір № ПЗ326/03/13 відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання наступних робіт: пошук замовників та надання послуг по укладенню договорів на проведення різних видів робіт, пов'язаних з діяльністю підприємства; проведення рекламних кампаній; консалтингова діяльність: розробка бізнес-планів; надання послуг в сфері маркетингу, інжинірингу та керування рекламою; проведення технічного обслуговування оргтехніки; продаж поліграфічної продукції та канцтоварів; дизайнерські послуги; консультаційні послуги з питань комерційної діяльності та управління (п.1.1. договору).
Вартість робіт і порядок розрахунку визначені в 2 розділі договору.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що по закінченню робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання робіт з комплектом документів у відповідності до технічного завдання чи іншого документу, відповідно до умов договору (а.с.22 т.1).
За договором здійснювалися послуги по пошуку замовників за що було сплачено суму 3 550 063,14 гривні 14 копійок та маркетингові послуги на суму 36 000,00 гривень 00 копійок, що відповідає предмету договору п.п. 1.1.1.. Загальна сума сплачених за договором коштів склала 3 586 063,14 гривні 14 копійок.
На виконання умов вказаного договору ТОВ "Готика ЛТД" за послуги по пошуку замовників та маркетингові послуги виписані акти здачі-прийняття робіт (а.с. 42-114 т.1) та податкові накладні (а.с.117-207 т.1), надані платіжні доручення за отримані послуги (а.с. 210-259 т.1, 1-39 т.6), розрахунки прибутковості наданих послуг для замовника, (а.с. 1-179 т.2, а.с. 1-221 т.3, а.с. 1-150 т.4, 1-182 т.5, ), оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 (а.с. 40-60 т.6), повідомлення про виконання договору (а.с. 123-124, 131-203 т.6), звіти про результати виконаних робіт згідно договору (а.с. 204-213 т.6) перелік укладених договорів за результати наданих послуг (а.с. 61-75 т.6) .
Позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ включено суми по виписаним ТОВ "Готика ЛТД" податковим накладним в загальній сумі 597 677,19 гри.
Згідно акту перевірки ТОВ "Готика ЛТД" з 19.09.2012 до моменту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, було платником податку на додану вартість, види діяльності: основна - неспеціалізована оптова торгівля, в тому числі - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, дослідження кон'юктури ринку та громадської думки та ін.
В апеляційній скарзі та акті перевірки зазначено що у ТОВ "Готика ЛТД" відсутні складські приміщення, автомобільний транспорт, трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, а при дослідженні взаємовідносин ТОВ "Готика ЛТД" з його контрагентами ТОВ "Санторг Юг" та ТОВ "Альянс-Експерт" встановлено згідно системи автоматизованого співставлених АІС "Податковий блок" та податкової звітності з податку на додану вартість встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, автомобільного чи іншого транспорту, сировина, матеріали для здійснення господарської діяльності. На час проведення перевірки ТОВ "Альянс-Експерт" прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, ТОВ "Санторг Юг" - направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходженням. ТОВ "Санторг Юг" формувало технічний податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок невідомого контрагента-постачальника без індивідуального податкового номеру та найменування, що в свою чергу надало можливість в подальшому формувати технічний податковий кредит контрагентам-покупцям. у тому числі і ТОВ "Готика ЛТД на загальну суму 12308524 грн. Також, в ході аналізу податкової звітності з податку на додану вартість, поданої ТОВ "Альянс-Експерт" до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. в розділі II "Податковий кредит" встановлено формування податкового кредиту за рахунок ТОВ "Террагруп" за рахунок неіснуючого контрагента. Зазначено, що ТОВ "Готика ЛТД" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
Однак, з даними висновками відповідача колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Слід зазначити, що відсутність складських приміщень, автомобільного транспорту, трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини та іншого не може свідчити про нереальність господарських операцій, враховуючи, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, що узгоджується з відповідною практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2024 року у справі №380/18771/22.
За змістом Цивільного кодексу України надання послугу це діяльність яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Відповідно, чинним законодавством не пред'являються вимоги до суб'єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, транспорту чи іншого устаткування для здійснення пошуку замовників та надання послуг по укладанню договорів, маркетингових послуг.
У той же час, саме податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальну можливість виконання правочину.
Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 20.09.2024 року у справі №160/10727/22.
Посилання скаржника на обрив ланцюга постачання колегія суддів оцінює критично, з огляду на доцільність застосування такого підходу до господарських операцій з надання послуг по пошуку замовників укладанню з ними договорів, маркетингових послуг.
У свою чергу, відповідач жодним чином не обґрунтовує в зв'язку з чим такий вид послуг не може бути наданий без їх отримання надавачем послуг за ланцюгом постачання, а також не пояснює як в такому випадку мали б первинно походити такі послуги у відповідному ланцюгу (на відміну від товарів, вони не можуть мати виробника чи імпортера).
Відтак, послуги по пошуку замовників, укладанню з ними договорів, маркетингових послу не обов'язково повинні підтверджуватись за ланцюгом постачання з огляду на суть наданих послуг, однак вказана обставина в ході перевірки взагалі не була з'ясована.
До того ж, здійснення відповідачем аналізу спірних господарських операцій лише виходячи із аналізу інформаційних баз даних податкового органу вказує про поверхневий та формальний характер проведення відповідачем перевірки без надання відповідних доказів таких порушень, що можуть свідчить про безтоварний характер наданих послуг.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи містять первинну документацію, яка була надана позивачем до перевірки, зокрема, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні, платіжні доручення за отримані послуги, розрахунки прибутковості наданих послуг для замовника, оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, повідомлення про виконання договору, звіти про результати виконаних робіт згідно договору № ПЗ326/13/13 від 26.032013 та перелік укладених договорів за результати наданих послуг, що підтверджують фактичне виконання укладеного договору та економічну вигоду позивача отриману від співпраці з ТОВ "Готика ЛТД".
До того ж, в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровані відповідні податкові накладні, операції відображені в бухгалтерському обліку, також наявні платіжні доручення на оплату наданих послуг, подачу звітів з ПДВ за перевіряемий період ТОВ "Готика ЛТД".
Отже, висновки відповідача про нереальність таких господарських операцій є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення відповідачем донарахувань позивачу грошових зобов'язань.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19, виснувала, зокрема, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
При цьому, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагент податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.
Відтак, посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача не можуть бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ним договором.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Таким чином, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.
У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентом своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальником (надавачем послуг) правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
Щодо посилання в акті перевірки на акт №1226/26-55-22-08/38388548 від 29 квітня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Готика ЛТД" про неможливість проведення зустрічної звірки з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період грудень 2013 року", то Одеський окружний адміністративний суд постановою від 03.12.2014 року у справі №815/3488/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015, визнано протиправними дії ДПІ з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт №1226/26-55-22-08/38388548 від 29 квітня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ГОТИКА ЛТД", код за ЄДРПОУ 38388548 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період грудень 2013 року" та зобов'язано ДПІ вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту "Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань" в розмірі контрагентів інформацію, внесену на підставі зазначеного акту.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на пояснення громадянина ОСОБА_1 (згідно баз даних був засновником та директором ТОВ "Готика ЛТД") про те, що він ніякого відношення до вказаного підприємства не має, будь-яких документів не підписував і нікого не уповноважував, з громадянином ОСОБА_2 не знайомий, то колегія суддів зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 дійшла висновку що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі лише наявність вироку щодо контрагента платника податків, факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Колегія суддів зазначає, що первинні документи контрагента позивача підписані як ОСОБА_1 так і іншою особою зазначеною як директор підприємства. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази які б підтверджували такі пояснення громадянина ОСОБА_1 , наявність кримінальних справ у відношенні посадових осіб позивача чи факт фіктивного підприємства ТОВ "Готика ЛТД".
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, взаємовідносини ПП "Поджума" з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлений договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсним, а також підтверджені виданими ТОВ "Готика ЛТД" первинними документами, в тому числі рішення від 03.12.2014 року у справі №815/3488/14, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та витрати об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Втім, вказані обставини відповідачем при прийняття спірних рішень не були враховані, що свідчить про відсутність проведення ґрунтовного аналізу ресурсних спроможностей підрядника.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Пождума" до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2025 у справі № 826/14648/16 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач Попова О.Г.
Суддя Оксененко О.
Суддя Чуприна О.В.