31 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/16469/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 р. (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі №160/16469/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа Державне підприємство "Інфоресурс", про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України №3/4055-25 від 12.05.2025 у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо нього; зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо відсутності порушення позивачем черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", при поточному здобутті ним навчання освіти, а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної 4.2 ст. 10 ЗУ "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що 01.09.2024 його було зараховано на навчання за освітнім рівнем бакалавра за денною формою навчання до Українського державного університету науки і технологій. При формуванні довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти у ній зазначено про порушення послідовності здобуття освіти. Позивач вважає, що, вступивши до Українського державного університету науки і технологій для здобуття освітнього ступеня «бакалавр», він не порушив послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», оскільки окрім початкового рівня вищої освіти «молодший спеціаліст», іншої освіти він не має.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про невідповідність обставинам справи висновку суду першої інстанції про те, що позивач здобуває освіту у непослідовному порядку.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, вказуючи на те, що поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини у справі:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , 01.09.2018 року був зарахований до Національної металургійної академії України, після чого 21.01.2019 року був відрахований з означеного навчального закладу, що підтверджується академічною довідкою №2/00049 від 09.05.2025 року. Станом на теперішній час, позивачем здобуто початковий рівень вищої освіти «молодший спеціаліст», що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 від 27.06.2018 року виданого Новомосковським коледжем Національної металургійної академії України. Позивачем в період з 2019 року по теперішній час не було отримано дипломів бакалавра від будь якого вищого навчального закладу, що також підтверджується даними з довідки про здобувача освіти за даними ЄДБО від 05.09.2024 року №278632. Так, 01.09.2024 року ОСОБА_1 був зарахований до Українського державною університету науки і технологій на денну форму здобуття освіти, ступінь/рівень освіти - «бакалавр». 05.09.2024 року ОСОБА_1 була видана довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №278632 від 05.09.2024 року згідно якої вбачається, що останнім порушується ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту», а саме зазначено:
«на підставі даних що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 ЗУ «Про освіту» - «НІ, порушує». З історії навчання здобувача освіти вбачається, що позивач 08.08.2018 був зарахований на навчання за освітнім рівнем «бакалавр» до Національної металургійна академія України, але на підставі наказу №116с від 21.01.2019 року був відрахований 21.01.2019 року за невиконання навчального плану, а отже не отримав диплома «бакалавр», що підтверджується академічною довідкою від 09.05.2025 року №2/00049, в тому числі позивач не отримував будь-якого іншого диплома з 2018 року по день зарахування останнього до Українського державного університету науки і технологій па денну форм) здобуття освіти, ступінь/рівень освіти - «бакалавр». Окрім початкового рівня вищої освіти «молодший спеціаліст», що підтверджується дипломом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_3 від 27.06.2018 року виданого Новомосковським коледжем Національної металургійної академії України, іншої освіти позивач не має, а отже останньому не зрозуміло з яких саме причин останній порушує ч.2 ст.10 ЗУ «Про освіту». На звернення представника позивача адвоката листом №3/4055-25 від 12.05.2025 року Міністерство освіти і науки України у внесенні змін до даних ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись щодо формування довідки про здобувача освіти про порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач здобуває освіту на тому ж самому освітньому рівні, що й рівень попереднього навчання, тобто здобуває освіту в непослідовному порядку.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про освіту» (Закон№ 2145-VIII)
Згідно частини 1 статті 1 цього Закону рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Частиною 2 статті 10 цього ж Закону передбачено наступні рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з частинами 1-3 статті 40 цього ж Закону після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Аналіз наведених норм Закону № 2745-VIII дозволяє колегії суддів дійти висновку, що підтвердженням здобуття відповідного рівня освіти підтверджується дипломом, тобто документом про освіту.
Верховний Суд, за результатом розгляду подібних правовідносин, у постанові від 03 березня 2026 р. у справі № 340/7912/24 сформулював такий правовий висновок:
«фізична особа вважається такою, яка здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, що відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання необхідного обсягу відповідної освітньої програми та проходження атестації. Таким чином, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту».
За обставинами справи, ОСОБА_1 у 2018 році закінчив Новомосковський коледж Національної металургійної академії, здобувши кваліфікацію: освітно-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст», що підтверджується Дипломом молодшого спеціаліста НОМЕР_2 , виданим 27 червня 2018 р. (а.с.17). У додатку до цього диплому зазначені академічні права позивача - продовження навчання у ВНЗ для отримання вищої освіти за ступенем «бакалавр» за відповідним напрямом підготовки; професійні права - робота за фахом техніка-технолога (обробка металів тиском) - (а.с.18).
Згідно витягу наказу №830-ст від 12.08.2024 Українського державного університету науки і технологій ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу за денною формою навчання для здобуття освітнього ступеня «Бакалавра» за спеціальністю « 136. Металургія», освітня програма - «Металургія» (а.с.22).
Отже, послідовність здобуття позивачем освіти відповідає положенням частини другої статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки ОСОБА_1 здобуває освіту за рівнем, який є вищим за раніше здобутий. Висновок суду першої інстанції про не дотримання позивачем послідовності здобуття освіти не відповідає обставинам справи та ґрунтується не неправильному застосуванні норм матеріального права.
Та обставина, що ОСОБА_1 в період з 01.09.2018 по 21.01.2019 здобував освіту за наступним рівнем освіти у Національній металургійній академії на визначення послідовності навчання не впливає, оскільки у зв'язку із його відрахуванням з університету позивач вважається таким, що не отримав освіту за кваліфікаційним рівнем «бакалавр».
Щодо питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО.
Положення про ЄДЕБО, затверджене наказом МОН України від 08.06.2018 № 620, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 за № 1132/32584 (далі - Положення № 620). Зазначене Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» з метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб. Такі приписи містяться у абзаці першому пункту 1 розділу I вказаного Положення.
У абзаці четвертому пункту 2 розділу I цього ж Положення № 620 наведений перелік уповноважених суб'єктів, а саме: розпорядник ЄДЕБО, технічний адміністратор ЄДЕБО, державні органи, органи управління у сфері освіти, Державна служба якості освіти України, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, Український центр оцінювання якості освіти, суб'єкти освітньої діяльності, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління розпорядника ЄДЕБО, інші особи, яким надається доступ до ЄДЕБО або окремих її складових у порядку та обсягах, визначених законодавством.
Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є МОН України, технічним адміністратором - ДП «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО (пункт 5 розділу I Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти).
Згідно зі змістом приписів підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ Положення № 620 ЄДЕБО функціонує з метою забезпечення, зокрема, формування, реєстрації та обліку інформації для видачі суб'єктами освітньої діяльності документів у сферах, у тому числі вищої освіти. Уповноважений суб'єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО, що передбачено пунктом 12 розділу III цього Положення.
Відповідно до норм, що містяться у підпунктах 1, 3 та 6 пункту 1 розділу IV Положення № 620 розпорядник ЄДЕБО як уповноважений суб'єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти, відповідно до пункту 8 розділу IV Положення № 620 уповноважені: вносити до ЄДЕБО та підтримувати в повному, актуальному та достовірному стані інформацію за переліком, визначеним у відповідних пунктах Положення; підтверджувати зазначену в ЄДЕБО інформацію про себе один раз на рік, якщо інше не визначено розпорядником ЄДЕБО; здійснювати в ЄДЕБО інші дії у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
З огляду на вищевказані норми Положення № 620 Верховний Суд у постанові від 03 березня 2026 р. у справі № 340/7912/24 дійшов висновку, що "формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб'єкт. При цьому за змістом пункту 2 розділу IV Положення про ЄДЕБО забезпечення функціонування ЄДЕБО здійснюється технічним адміністратором системи в порядку, визначеному Міносвіти як розпорядником ЄДЕБО, у тому числі й стосовно здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення. Суб'єкти ж освітньої діяльності та їх територіально відокремлені структурні підрозділи (відокремлені підрозділи), що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування".
.Суд враховує, що хоча формування довідки з ЄДЕБО й здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо МОН України шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Тобто формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про невиконання у спірних правовідносинах владних управлінських функцій , оскільки згідно п. 5 розділу І Положення № 620 Міністерство освіти і науки України є розпорядником Єдиної державної електронної база з питань освіти, тобто виконавцем функцій, покладених на нього державою.
Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування оскарженого рішення суду згідно статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України та ухвалення у справі нового судового рішення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 1211,20 грн. (а.с. 37) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 1816,80 грн., всього на суму 3028,00 грн., які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 р. в адміністративній справі №160/16469/25 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України №3/4055-25 від 12.05.2025 у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо черговості здобуття освіти ОСОБА_1 , а саме: в розділі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2. ст.10 Закону України «Про освіту»» зазначити «Так, не порушує».
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) судові витрати зі сплати судового збору на суму 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 31 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий