справа № 755/17102/15
провадження № 22-з/824/483/2024
06 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т.І.
розглянувши клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій в справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича, за участю стягувача Акціонерного товариства «РВС Банк», первісного кредитора Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року,
встановив:
27.11.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М.
Посилалась на ті підстави, що 18.11.2025 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Іванютою І. М. винесено постанови:
- про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі заяви стягувача АТ «РВС Банк» про примусове виконання виконавчого листа №755/17102/15, виданого Деснянським районним судом м. Києва 22.10.2025, про стягнення з боржника кредитної заборгованості в розмірі 84 760,57 доларів США, що за курсом НБУ станом на 30.07.2015 становить 1 870 967,35 грн;
- про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження, яким визначено для боржника розмір мінімальних втрат виконавчого провадження - 504,50 грн;
- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 356 562 грн;
- про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, які становлять 3 922 689,40 грн.
Зазначала, що вказані дії приватного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження»: виконавчий лист віл 22.10.2025 №755/17102/15 був оформлений судом неналежним чином; постанова про відкриття виконавчого провадження не була направлена на її адресу проживання; неправильне обрахування суми коштів, в межах яких має бути накладено арешт; не було з'ясовано, чи є у боржника рахунки в банку із спеціальним режимом використання (рахунок на який нараховується заробітна плата).
Просила:
- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. щодо відкриття 18.11.2025 ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 755/17102/15 від 22.10.2025;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. про відкриття ВП № НОМЕР_2 від 18.11.2025 щодо примусового виконання виконавчого листа № 755/17102/15 від 22.10.2025;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. щодо ненаправлення на поштову адресу скаржника/боржника постанови про відкриття ВП № НОМЕР_2 від 18.11.2025;
- визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюти І. М. від 18.11.2025 у ВП № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника;
- зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Іванюту І. М. скасувати арешт коштів, які є заробітною платою скаржника/боржника, що знаходяться на рахунку ІВАN: НОМЕР_1 у АТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року в задоволенні вказаної скарги відмовлено. Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладені на скаржника.
30.12.2025 ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року подала апеляційну скаргу, яка містить заперечення на ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, 12 грудня 2025 року та 23 грудня 2025 року.
24.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про зупинення виконавчих дій.
Просить зупинити виконавчі дії у ВП НОМЕР_3, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Іванютою І. М., в частині примусового списання коштів з рахунку ІВАN: НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», на який надходять пенсійні виплати, до закінчення апеляційного розгляду справи № 755/17102/15 апеляційною скаргою на ухвалу Деснянського районного суду м.Києва від 26 грудня 2025 року, а також заперечення на ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 11 грудня 2025 року, 12 грудня 2025 року та 23 грудня 2025 року.
Клопотання обґрунтовано тим, що межах виконавчого провадження приватний виконавець продовжує вчиняти виконавчі дії щодо примусового списання коштів з її рахунку, на який надходить пенсія.
Всупереч Закону України «Про внесення зміни до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» на підставі раніше винесеної постанови про арешт коштів боржника НОМЕР_3 від 18.11.2025 ( яка оскаржується) АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі знову списав кошти з її рахунку.
Наголошує, що зазначений рахунок у виписці АТ КБ «ПриватБанк» використовуються виключно для отримання пенсії, яка є єдиним для неї джерелом її існування.
Фактично відбувається списання всієї суму пенсії, що позбавляє її засобів для існування, створює істотну та невідновлювану шкоду її правам, має ознаки порушення вимог законодавства щодо обмежень розміру відрахувань із пенсії.
Вважає, що невжиття таких заходів призведе до ситуації, коли навіть у разі задоволення апеляційної скарги відновлення порушених прав буде істотно ускладнене або навіть неможливе.
Клопотання про зупинення виконавчих дій не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 447 ЦПК України пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
У поданій скарзі боржниця ОСОБА_1 ставить питання про зупинення виконавчих дій до закінчення апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави, за наявності яких виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.
Вказаною нормою визначено перелік підстав для зупинення вчинення виконавчих дій виконавцем.
За змістом вимог статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження є виключним правом державного (або приватного) виконавця.
Суд не може підміняти повноваження державного виконавця, а лише здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може застосовуватись судами лише, як захід забезпечення позову, при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Розглядаючи скаргу на дії державного, приватного виконавця у порядку статей 447-453 ЦПК України, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання зупинення стягнення за виконавчим документом, оскільки провадження щодо примусового виконання судового рішення є проявом процесуального принципу обов'язковості судового рішення, без нього даний принцип перетворюється в декларативний, а тому зупинення стягнення можливе лише у випадках оскарження самого рішення, на виконання якого було видано виконавчий лист або при оскарженні виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом (абзац п'ятий пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Таким чином, при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів зупинення виконавчих дій, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, неналежне виконання яких може бути оскаржено до суду.
Верховний Суд у постанові від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18 дійшов висновку про те, що положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 у своєму клопотанні практично просить забезпечити апеляційну скаргу шляхом зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_3, у якому вона є боржником, по виконанню рішення, яке набрало законної сили.
Оскільки у ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення виконавчих дій, в даній справі заявниця звернулася до суду не з позовом, а зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти І. М., остання не оскаржує виконавчий документ в судовому порядку, тому правові підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.
Керуючись ст. 447, 150 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчих дій в справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича, за участю стягувача Акціонерного товариства «РВС Банк», первісного кредитора Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Паріс», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2025 року відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук