Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/4827/2026
м. Київ Справа № 752/5770/25
06 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кордюкової Ж.І., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, послуги постачання гарячої води, послуги з теплової енергії та абонентське обслуговування,-
В березні 2025 року представник Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, послуги постачання гарячої води, послуги з теплової енергії та абонентське обслуговування.
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що до 01.05.2018 послуги з надання централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 здійснювало ПАТ «Київенерго», яке на підставі договору № 602-18 від 11.10.2018 про відступлення права вимоги (цесії) передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого та гарячого водопостачання.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача по заборгованості за послуги з централізованого опалення, спожиті до 01.05.2018.
З 01.05.2018 КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , а з01.11.2021 року - виконавцем послуг з централізованого постачання теплової енергії та з постачання гарячої води за вказаною адресою.
Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .
Від послуг централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку відповідач не відмовлявся (не відключався).
Відповідач своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість:
за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 29630,13 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 891,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 3614,88 грн;
за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16722,48 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 503,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 2040,14 грн;
за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35118,98 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 868,73 грн, пеня у розмірі 554,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 3592,25 грн;
за період з 01.11.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 26004,16 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 590,66 грн, пеня у розмірі 392,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 2485,28 грн, зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1277, 79 грн, зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання гарячої води у розмірі 1395,68 грн, зі сплати за обслуговування вузла обліку централізованого опалення у розмірі 182,98 грн та зі сплати за обслуговування вузла обліку постачання гарячої води у розмірі 432,95 грн, що разом становить 126 298,72 грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь зазначену заборгованість та судові витрати.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 29630,13 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 891,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 3614,88 грн; заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16722,48 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 503,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 2040,14 грн; заборгованість за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35118,98, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 868,73 грн, пеня у розмірі 554,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 3592,25 грн; заборгованість за період з 01.11.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 26004,16 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 590,66 грн, пеня у розмірі 392,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 2485,28 грн, заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1277,79 грн, заборгованість зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання гарячої води у розмірі 1395,68, заборгованість зі сплати за обслуговування вузла обліку централізованого опалення у розмірі 182,98 грн та заборгованість зі сплати за обслуговування вузла обліку постачання гарячої води у розмірі 432,95 грн, що разом становить 126298,72 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 23 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Трепак О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, щорішення ухвалено без врахування заперечень відповідача, при неповному з'ясуванні всіх обставив справи, без належного дослідження поданих позивачем доказів , у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Так, відповідачка визнає, що у неї може бути заборгованість за постачання теплової енергії, але не погоджується із розміром, зазначеним у позовній заяві. ОСОБА_1 не визнає позовні вимоги в частині нарахування заборгованості за постачання гарячої води, оскільки всі розрахунки здійснені без врахування показників вузла обліку (лічильника) встановленого в квартирі.
Щодо розрахунків заборгованості за послуги з централізованого опалення, то суд дослідив їх неналежним чином та не дав правової оцінки, оскільки жодний розрахунок не підтверджений позивачем належними та допустимими доказами, ним не надано жодного доказу встановлення тарифів за таку послугу.
Окремої уваги заслуговую той факт, що позивачем не надано суду жодного доказу фактичного надання послуг з централізованого опалення в будинку АДРЕСА_2 та те, що вони надавались у повному обсязі.
Позивачем нараховано заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період часу з: 01.05.2018 по 31.10.2021 в розмірі 16 722,48 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 503,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 040,14 грн; з 01.11.2021 в розмірі 26 004,16 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 590,66 грн, пеня у розмірі 392,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 485,28 грн. Такі нарахування є безпідставними, взяті позивачем з невідомих джерел, тобто самі по собі є надуманими, оскільки в квартирі, де проживає відповідачка, встановлено лічильник гарячої води про що достовірно відомо КП «Київтеплоенерго», що підтверджується документами, які збереглись у ОСОБА_1 , а саме фотокопіями рахунку-повідомленням від 01.09.2018 та банківськими квитанціями, у яких чітко зазначено: «За централізоване постачання гарячої води. Лічильник.»
Слід звернути увагу на розрахунки заборгованості за постачання гарячої води, які є неналежними доказами, оскільки в них не враховано показники квартирного лічильника гарячої води. Доказів того, що лічильник несправний або про відсутність у позивача можливості його перевірки, до справи не долучено.
Нарахування грошових сум для оплати послуги з постачання гарячої води до квартири АДРЕСА_3 у період часу з 09.03.2022 по 18.07.2023, є протиправним, оскільки відповідачка у зазначеній квартирі за вказаний період не проживала, після початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну вона була змушена разом з дітьми емігрувати за межі України, що підтверджується її закордонним паспортом. А тому, з урахуванням наявності в квартирі лічильника, у цей період гарячою водою ніхто не міг користуватися.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості, нарахованої до 04.03.2022 року, то з такими позивач звернувся з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачем заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На підставі договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - КП «Київтеплоенерго».
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведення, газопостачання, опалення, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Правовідносини з постачання фізичними особами центрального опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання. Може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.
Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено, що у залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідач з 08.05.2015 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Тобто відповідач в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є споживачем комунальних послуг, які надаються позивачем, без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, теплової енергії та абонентського обслуговування, а тому остання не звільняється від оплати послуг у повному обсязі.
Протягом зазначеного позивачем періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилала позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня №630 та статтями 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідачів за спожиті послуги становить:
за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого опалення в розмірі 29630,13 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 891,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 3614,88 грн;
за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 16722,48 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 503,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 2040,14 грн;
за період з 01.11.2021 за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 35118,98 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 868,73 грн, пеня у розмірі 554,77 грн та інфляційні втрати у розмірі 3592,25 грн;
за період з 01.11.2021 за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 26004,16 грн, нараховані на зазначену суму заборгованості 3 % річних у розмірі 590,66 грн, пеня у розмірі 392,49 грн та інфляційні втрати у розмірі 2485,28 грн, зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1277, 79 грн, зі сплати за абонентське обслуговування за послуги з постачання гарячої води у розмірі 1395,68 грн, зі сплати за обслуговування вузла обліку централізованого опалення у розмірі 182,98 грн та зі сплати за обслуговування вузла обліку постачання гарячої води у розмірі 432,95 грн, що разом становить 126298,72 грн.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно положень статей 525, 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір у даній справі, судом зазначено, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов'язань відповідача по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами. Відповідач послуги отримала і не оплатила їх у повному розмірі, має заборгованість в оплаті. Відповідач не довела наявності підстав для звільнення її від обов'язку сплатити за надані їй комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачем виконання зобов'язань по сплаті житлово-комунальних послуг, суд визнав правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за спожиті послуги.
На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов'язання.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідачів 3% річних, пені та інфляційних втрат від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки такі нараховані правильно з урахуванням вимог постанови КМУ від 05.03.2022 № 206.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується зі встановленим судом фактом порушення прав позивача, наявністю заборгованості та її розміром.
Щодо стосується доводів заявника щодо пропуску строків позовної давності, то такі не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 згідно із яким: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, продовжено на всій території України згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2021 № 855 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» до 01.10.2021 на території України подовжено дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV- 2» з 01.07.2023 відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. установлено карантин на усій території України з 12.03.2020.
Таким чином, починаючи з 12.03.2020 і до 01.07.2023 тривав карантин, встановлений постановами Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.
Отже, в силу положень Закону № 540-ІХ та встановлення і продовження карантину продовжені й строки позовної давності.
Так, якщо позовна давність (3 роки) у частині дебіторської/кредиторської заборгованості повинна була минути в період карантину, то вона продовжується, тобто встановлена статтею 257 ЦК України загальна позовна давність тривалістю у три роки - продовжена до закінчення дії карантину.
Така ж правова позиція, викладена в Постанові Верховного суду від 13 вересня 2022 року у справі № 910/16029/21, Постанові Верховного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 920/724/21, Постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/116/21.
Апеляційний суд зауважує, що у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Водночас правила переривання позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 668/8830/15-ц).
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-ІХ, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
З урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Отже, КП «Київтеплоенерго» не було пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, спожитих за період надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води ПАТ «Київенерго» до 01 травня 2018 року.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Отже, зважаючи на наведене підстави для скасування рішенняГолосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року наведені в апеляційній скарзі відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачам понесених ними судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Трепака Олександра Івановича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: