02 квітня 2026 року місто Київ
справа № 381/669/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/6692/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Соловей Г.В., присяжних Бабкін О.А., Горинський О.В., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Орган опіки та піклування ВК Фастівської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,-
У лютому 2025 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, у якій просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатною та встановити над нею опіку, призначивши його опікуном.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має І групу інвалідності, з дитинства - довічно. Внаслідок хвороби, яка пов'язана з психічним розладом, ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Заявник є братом ОСОБА_2 , разом з нею зареєстрований і проживає; постійно піклується про неї, надає їй першу необхідну допомогу, забезпечує її всім необхідним; має можливість забезпечувати належний догляд за сестрою; працює в АТ «Укрзалізниця», що також надає йому право на відстрочку від мобілізації та можливість здійснювати опіку на постійній основі.
Вказував, що раніше догляд за сестрою здійснювала мати ОСОБА_3 , але в силу похилого віку та стану здоровя продовжувати здійснювати догляд не має змоги. Батько ОСОБА_4 також в силу похилого віку та стану здоровя, перенесеного туберкульозу та виникнення ускладнення немає змоги опікуватися донькою.
Посилаючись на наведене, заявник просив задовольнити його заяву.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна задоволено частково.
Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині заяви відмовлено.
Ухвалено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною становить два роки з дня набрання рішенням законної сили.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині незадоволених вимог заяви та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що нормами чинного законодавства не заборонено мати декілька опікунів, ст. 63 ЦК України вказує, що опікунами можуть бути одна або кілька осіб, тому висновки суду в цій частині є необгрунтованими.
Суд першої інстанції формально виходив із факту наявності рішення органу опіки та піклування про призначення матері опікуном, однак не надав оцінки реальній можливості та здатності матері повноцінно здійснювати обов'язки опікуна, а також не врахував принцип пріоритетності найкращих інтересів підопічного.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, тому колегія суддів, з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала можливим провести розгляд справи за його відсутності.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ничик А.В. в судове засідання не з'явилася, надіслала клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що вона перебуває у відпустці та у цей час знаходиться з межами України. Колегія суддів визнала причини неявки в судове засідання неповажними, у зв'язку з чим дійшла висновку про відмову у його задоволенні.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю І групи, з дитинства з 2011 року.
Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 205-ц від 16.07.2025 року експертів відділення амбулаторних судово-психіатричних експертиз КНП КОР «ОПНМО», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний, стійкий психічний розлад - помірну розумову відсталість, F 71.0 за МКХ-10, за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 складеного на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком є ОСОБА_4 , матір'ю ОСОБА_3 .
Згідно Рішення № 215/3 від 21.08.2009 року виконавчого комітету Фастівської міської ради «Про встановлення опіки над ОСОБА_2 » було встановлено опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Опікуном призначено її матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 .
Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном/піклувальником над ОСОБА_2 зазначено про доцільність призначення заявника ОСОБА_1 , який є братом ОСОБА_2 , опікуном останньої.
Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю І групи, з дитинства з 2011 року згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 205-ц від 16.07.2025 року страждає на хронічний, стійкий психічний розлад за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому слід визнати ОСОБА_2 недієздатною і в цій частині вимоги підлягають до задоволення. Щодо призначення опікуном ОСОБА_2 її брата ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню так, як доказів про винесення рішення про звільнення опікуна ОСОБА_3 від повноважень опікуна надано до суду не було.
Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; якрозподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 186/1743/15-ц (провадження № 61-5639св18) зазначено, що якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції не має права робити висновки щодо неоскарженої частини. У постанові Великої Палати Верховного суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) вказано, що перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтями ЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті 2 та статті 17 ЦПК України. За результатами апеляційного та касаційного переглядів відповідно суд має право як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті 374, 409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті 362 та 396 ЦПК України).
Відтак суд апеляційної інстанції у даній справі перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги заявника в частині відмови ОСОБА_5 у призначенні його опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .
В іншій частині рішення суду учасниками справи не оскаржується, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Так, відмовляючи у призначенні заявника опікуном, суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів про винесення рішення про звільнення опікуна ОСОБА_3 від повноважень опікуна надано до суду не було, а відтак відсутні підстави для задоволення заяви в цій частині.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зістаттею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно достатті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першоюстатті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника (стаття 62 ЦК України).
Положеннямистатті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають усімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці тасоціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Фастівської міської ради щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном/піклувальником над ОСОБА_2 зазначено про доцільність призначення заявника ОСОБА_1 , який є братом ОСОБА_2 , опікуном над останньою.
Встановлено, що вказаний висновок органу опіки та піклування не містить належної мотивації, а також належних обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном. Також, не розглядалося питання, з урахуванням вимог пункту 3.2 Правил опіки та піклування, неможливості іншими родичами здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зокрема батьком чи матір'ю, яка була призначена опікуном над ОСОБА_2 .
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції правильно застосував частину четверту статті 63 ЦК України, яка прописує ураховувати можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника, частину першустатті 67 ЦК України, яка зобов'язує опікуна дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням, та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про призначення його опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_2 , зауваживши, що заявником не надано доказів про винесення рішення про звільнення опікуна ОСОБА_3 від повноважень опікуна, не спростовано можливість інших близьких осіб (зокрема батька) здійснювати опікунство над своєю дитиною.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів напідтвердження можливості саме заявника здійснювати повноваження опікуна та неможливість ОСОБА_3 здійснювати повноваження опікуна. Висновок органу опіку та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань, з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість та доцільність заявника бути опікуном.
Стверджуючи про неможливість ОСОБА_3 здійснювати опіку над донькою, ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його матір не має можливості належним чином виконувати повноваження опікуна. Сам факт наявності хвороб не дають безумовних підстав вважати, що ОСОБА_3 не має можливості за станом здоровя бути належним опікуном над донькою. Суд зауважує, що заявник працює, відповідно певний час біля матері не перебуває, але ж в цей час хтось здійснює догляд за ОСОБА_2 , оскільки вона за станом здоров'я потребує постійної сторонньої допомоги.
Доводи, викладені у апеляційній скарзі, про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном спростовуються установленими судами обставинами у справі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції матеріали справи не містять. Таких доказів не додано апелянтом до апеляційної скарги та не отримано таких доказів судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи.
При цьому колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишає без змін, а апеляційну скаргу заявника без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2025 року в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення опіки та призначення опікуна- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 06 квітня 2026 року.
Головуючий:
Судді: