03 квітня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 363/4463/25
провадження номер № 22-ц/824/5530/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області на ухвалу судді Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2025 року у складі судді Свєтушкіної Д.А., у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння,
У липні 2025 року керівник Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, у якому просив витребувати на користь держави в особі Вишгородської районної державної адміністрації Київської області із незаконного володіння: ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0002 площею 0,1421 га; ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:14:140:0151 площею 0,1426 га; ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 3221880802:15:001:0156 площею 0,166 га.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури визнано неподаною та повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою судді першої інстанції, заступник керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу до Вишгородського районного суду Київської області для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що добросовісним набувачем майна в розумінні ст.388 ЦК України є особа, яка не знала і не могла знати, що вона за відплатним договором придбала майно у особи, яка не мала права це майно відчужувати. У даному випадку добросовісність відповідача апріорі виключається виходячи з наступного. По-перше, відповідач не придбавав спірну земельну ділянку за відплатними договорами, а набув її вперше на підставі рішення Богданівської сільської ради. По-друге, відповідач в силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (ст.1 Лісового кодексу України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов'язаний був знати про те, що ліс і ділянка вибули з володіння держави з порушенням вимог закону (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).
Вказує, що пред'явлення позову - це дія, яку вчиняє особа з метою захисту своїх прав, свобод чи інтересів (прав, свобод чи інтересів інших осіб) шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. Тобто, визначення предмета і підстав позову є правом позивача, яке реалізується на його власний розсуд, а встановлення обґрунтованості позову - обов'язком суду під час розгляду справи та ухвалення рішення.
Вважає, що прокурор у позовній заяві вказав, що відповідач не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Саме такому правовому обґрунтуванню позовних вимог має надаватися оцінка судом.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді відповідає вказаним вище вимогам, виходячи такого.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя першої інстанції виходив із того, що оскільки у визначений ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року строк, позивачем недоліки позовної заяви не були усунуті, згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судді першої інстанції, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України).
Згідно з положеннями ст.185 ЦПК України, суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.
Статтею 175 ЦПК України встановлено ряд вимог, яким повинна відповідати позовна заява.
Зокрема, у відповідності до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.185 ЦПК України).
Відповідно до ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст. 175, 177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року позовну заяву керівника Вишгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Дніпровсько-Тетерівське державне лісомисливське господарство, про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння - залишено без руху та данино позивачу строк у десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків.
Суддя першої інстанції виходив із того, що звернувшись до суду після набрання чинності Законом України № 4292-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» з позовом про витребування спірних земельних ділянок у відповідачів, добросовісність яких, як набувачів земельних ділянок презюмується, прокурор не виконав вимог, встановлених ч.4 ст.177 ЦПК України, тобто не вжив заходів щодо оцінки спірного майна щодо витребування якого заявлено вимоги, а також не вніс на депозитний рахунок суду грошові кошти у розмірі вартості спірного майна. Тому суддя вважав за необхідне залишити зазначену позовну заяву без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
З наявної у матеріалах справи довідки про доставку електронного документу Вишгородського районного суду Київської області вбачається, що 01 листопада 2025 року Вишгородській окружній прокуратурі доставлено до електронного кабінету копію вказаної ухвали судді першої інстанції від 30 жовтня 2025 року (а.с.54).
Відповідно до ч.6 ст.14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Відповідно до ч.6 ст.272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Частина 4 ст.12 ЦПК України покладає на сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки Вишгородська окружна прокуратура на виконання вимог ч.6 ст.14 ЦПК України виконала обов'язок зареєструвати електронний кабінет в ЄСІТС, процесуальні наслідки неотримання надісланих судом до цього кабінету документів закон покладає на позивача.
З матеріалів справи встановлено, що протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді Вишгородського районного суду Київської області від 30 жовтня 2025 року встановлені судом недоліки Вишгородська окружна прокуратура не усунула, будь-яких заяв на виконання вказаної ухвали судді не надала, тому суддя першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність визначених ч.3 ст.185 ЦПК України підстав для повернення позовної заяви.
При цьому колегія суддів враховує, що п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ст.44 ЦПК України).
У даній справі Вишгородська окружна прокуратура з часу отримання нею 01 листопада 2025 року ухвали судді першої інстанції від 30 жовтня 2025 року про залишення позовної заяви без руху не вчинила жодних дій з метою повідомлення судді Вишгородського районного суду Київської області про свою правову позицію щодо залишення її позовної заяви без руху, зокрема й заперечень щодо мотивів залишення позовної заяви без руху, або виконання вимог суду.
Тому, враховуючи таку процесуальну поведінку заявника з цього приводу, а саме те, що жодних заперечень, доводів та міркувань не навів, отримавши ухвалу судді першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, фактично продемонстрував мовчазну згоду із підставою залишення позовної заяви без руху, колегія суддів погоджується із висновком судді першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, №11681/85, § 35).
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди із ухвалою суду першої інстанції та виходять за межі предмету апеляційного розгляду, а тому не можуть бути підставою для її скасування.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява №18390/91).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення ЄСПЛ у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], §41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, ухвала судді першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки судді першої інстанції є обґрунтованими, передбачених законом підстав для її скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, а зводяться незгоди з ухваленим судовим рішенням, та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали судді.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції є законною і обґрунтованою, суддею додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу заступника керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області залишити без задоволення.
Ухвалу судді Вишгородського районного суду Київської області від 17 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: