справа № 758/2428/25 головуючий у суді І інстанції Гребенюк В.В.
провадження № 22-ц/824/5293/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
31 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді Березовенко Р.В.,
суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Курило Наталією Валентинівною на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно набутих коштів,
у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, у якому з урахуванням заяви про зменшення/ збільшення розміру позовних вимог від 26 березня 2025 року, просила:
стягнути з відповідачки на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 312 950,00 грн, інфляційні втрати за користування безпідставно набутими грошовими коштами - 33 320,50 грн та 3% річних - 8 309,49 грн., а також судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня та 05 квітня 2024 року позивачка перерахувала на рахунок ФОП ОСОБА_2 кошти на загальну суму 312 950,00 грн.
Проте, між сторонами не було укладено будь-якого договору, а позивачем через неуважність, тобто, помилково, перераховано кошти відповідачу, відтак вони мають бути повернуті позивачу як безпідставно отримані.
Крім цього, позивач просила на підставі ст. 625 ЦК України стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.
12 березня 2025 року адвокатка Хашко О.М., діючи в інтересах ФОП ОСОБА_2 , подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти позову оскільки між сторонами було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг №0204-24 від 02 квітня 2024 року (надалі за текстом - Договір) згідно умов якого позивачем здійснена оплата у сумі 312 950,00 грн, а відповідачем надано послуги, а відтак, кошти набуті відповідачем за достатніх правових підстав. Крім цього, відповідач вказує, що позивачем було спожиті послуги за Договором.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Курило Наталія Іванівна 03 грудня 2025 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, а 08 січня 2026 року доповнення до неї, в яких, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати рішення Подільського районного суду місті Києва від 04 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянтка вказала на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Оскаржуване рішення суд мотивував тим, що між сторонами наявні договірні відносини на підставі договору публічної оферти, розміщеного на сайті відповідача. Однак, відповідач не є стороною вказаної оферти, вона укладається з компанією the best marketing. Окрім того, суд в рішенні послався на оферту в редакції, яка не існувала на час виникнення спірних правовідносин. У тій редакції оферти договір укладався з компанією educationstars, під якою розуміється ФОП ОСОБА_3 .
Вважаючи, що між сторонами наявні договірні відносини, місцевий суд не встановив чи виконані відповідачкою зобов'язання за ним, а також у якому статусі позивачка укладала договір. Адже, якщо ОСОБА_1 діяла як ФОП провадження у справі підлягало закриттю.
Поряд з цим, позивач заперечує факт укладення та підписання нею будь-яких договорів з відповідачкою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційні провадження за апеляційною скаргою та доповненнями ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Курило Наталією Валентинівною на рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , про стягнення безпідставно набутих коштів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
23 січня 2026 року від представниці ОСОБА_2 - адвокатки Хашко О.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому представниця заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 січня 2026 року справу направлено на дооформлення до суду першої інстанції.
20 лютого 2026 року справа надійшла до апеляційного суду після усунення недоліків.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 березня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця ОСОБА_1 - адвокатка Курило Наталія Валентинівна доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
У судовому засіданні представниця ФОП ОСОБА_2 - адвокатка Хашко Олена Миколаївна заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у мережі Інтернет за посиланням https://the-bestmarketing.com/terms_ru міститься Публічний договір (оферта) про користування послугами The best marketing (у редакції з 11 березня 2022 року), в якому вказано наступне.
1.1. Цей документ є публічною пропозицією до укладання договору на зазначених нижче умовах (офертою). Договір укладається між Вами - особою, зацікавленою в отриманні послуг, що пропонуються на сайтах http://the-bestmarketing.com https://edtech-stars.com/ https://education-stars.com/ та інших сайтах проекту, та нами - компанією «the best marketing». оферта визначає умови користування будь-якими послугами the best marketing, крім послуг, що надаються в рамках окремого договору.
1.2. Реквізити конкретного постачальника послуг (сторони договору) завжди будуть вказані у виставленому рахунку або електронному інвойсі платіжної системи, а також у виписці з вашого рахунку.
2.2. Крім загальних умов договір також включає приватні умови, опубліковані в додатках до оферти або на сторінці з описом продукту (послуги) на нашому сайті (далі - «приватні умови»). Загальні умови та приватні умови договору (далі - «умови») разом утворюють договір про надання послуг. Крім умов договору, ви також повинні виконувати всі правила та умови, з якими ми вам запропонуємо ознайомитись у процесі оформлення замовлення або отримання послуг (наприклад, умови навчання, умови підписки, правила відвідування заходів, правила спілкування у чатах).
3.1. Для обслуговування послуг «the best marketing» ви повинні акцептувати оферту - тобто прийняти всі без винятку умови договору - і дати згоду на обробку вашої особистої інформації відповідно до нашої Політики конфіденційності.
3.2. Ви можете прийняти умови договору: (А) дією на сайті - натисканням на спеціальне поле (кнопку або чек-бокс) на сторінці замовлення послуги; або (В) оплатою послуг за допомогою платіжної кнопки або посилання, або оплатою виставленого рахунку (за першою подією), або (б) фактичним користуванням послугами.
4.1. Предметом договору є надання послуг, які ми пропонуємо на нашому сайті https://the-bestmarketing.com https://edtech-stars.com/ та інших сайтах проекту (наприклад, участь у комплексних програмах навчання, відвідування заходів або отримання особистих консультацій або ж користування платною відновлюваною підпискою на наші послуги).
02 квітня 2024 року шляхом обміну листами між сторонами було укладено Договір про надання інформаційно-консультаційних послуг 0204-24 на наступних умовах:
1.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику за винагороду інформаційні послуги згідно даного Договору, шляхом надання інформації через текстові, відео, фото, аудіо уроки/повідомлення - спеціальної форми передачі інформації, спрямованої на придбання Замовником додаткових знань, умінь та навичок у певній сфері діяльності в результаті використання Замовником особливих заходів, які вони визначають на власний розсуд, а Замовник зобов'язується оплатити послуги та належним чином виконувати всі завдання та рекомендації надані Виконавцем в рамках даного Договору.
1.2. Послуги Виконавця включають у себе: 1.2.1. Участь у Менторстві (Індивідуальний формат) по запуску та масштабуванні Онлайн-продуктів - 4 місяця (з 02 квітня 2024 р. по 02 серпня 2024 р.)
1.2.2. Доступ до 10-ти модулів матеріалів, детальна програма вказана на сайті https://education-stars.com/million
1.2.3. Персональний чат зі спікером на 4 місяці
1.2.4. 8 персональних ZООМ-розборів зі спікером (1 раз на 2 тижні)
1.2.4. Доступ до групових ZООМ-розборів зі спікером з відповідями на питання і розбором автоворонок - 10 шт.
1.2.5. Популяризація Замовника за рахунок Виконавця: Ютуб-підкаст та реклама в сторіс після результатів на Курсі
1.2.6. Персональний розбір Вебінару Замовника з докруткою конверсії
1.2.7. Можливість приймати участь у двох
3.6. Замовник зобов'язаний оплатити послуги згідно п. 4.1 цього Договору.
4.1. Вартість послуг складає 15 000 тис USD (п'ятнадцять тисяч Доларів 00 центів.) Оплата здійснюється в гривнях виходячи з комерційного курсу долара на момент оплати.
5.1. Виконавець надає послуги визначені умовами даного Договору з 02 квітня 2024 р. по 02 серпня 2024 р.
8.1. У всьому, що не передбачено цим Договором, Сторони керуються чинним законодавством України.
8.2. Цей Договір укладається дистанційно в електронному вигляді.
8.3. Цей Договір набирає чинності з моменту підписання. Строк дії закінчується 02 серпня 2024 року.
8.4. Договір може бути розірваним за взаємною згодою Сторін. Одностороннє розірвання Договору допускається лише у випадках, передбачених цим Договором та законодавством України.
8.5. Цей Договір має силу акта про надання послуг. Приймання наданих послуг проводиться без підписання відповідного акта.
17 березня 2024 року позивач сплатила відповідачу 194 750,00 грн (з вирахуванням комісії 190,00 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №C108-HT6T-PBP6-CHEB з призначенням платежу: «Інформаційно-консультаційні послуги, Менторство, передоплата».
05 квітня 2024 року позивач сплатила відповідачу 118 200,00 грн (з вирахуванням комісії 190,00 грн), що підтверджується платіжною інструкцією №21AC-243A-2APB-A79H з призначенням платежу: «Оплата за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору, Менторство, передоплата».
14 серпня 2024 року позивач звернулася до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів (докази направлення містяться в матеріалах справи).
У подальшому відповідачем листом від 28 серпня 2024 року було відмовлено у задоволенні вимоги позивача, оскільки між сторонами було укладено Договір, а послуги були спожиті позивачем.
Вирішуючи спір у справі місцевий суд встановив доведеним, що між сторонами було укладено Договір, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, як набутих без достатніх правових підстав.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження майна за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) завдання шкоди у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Так, частина друга статті 11 ЦК України визначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов'язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Позивачка у цій справі, посилаючись на відсутність між сторонами будь-яких правовідносин, тобто, достеменно знаючи, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для сплати коштів на користь ФОП ОСОБА_2 , здійснювала неодноразові платежі на її розрахункові рахунки 17 березня та 05 квітня 2024 року.
При цьому, протягом 6 місяців позивачка не вчиняла жодних дій для повернення, як зазначено у позові, помилково сплачених грошових коштів, очевидно, вважаючи, платежі правомірними. І лише в жовтні 2024 року направила відповідачці досудову вимогу, а у лютому 2025 року - звернулася до суду з позовом у цій справі.
В той же час, врахувавши дати перерахунку позивачкою грошових коштів на рахунки ФОП ОСОБА_2 , місцевий суд правомірно вважав, що між сторонами у цій справі наявні договірні відносини на підставі Договору про надання інформаційно-консультаційних послуг 0204-24 від 02 квітня 2024 року.
За обставин погодження між сторонами договору про надання послуг та сплат ОСОБА_1 на розрахункові рахунки ФОП ОСОБА_2 17 березня та 05 квітня 2024 року грошових коштів на загальну суму 312 950,00 грн з призначенням платежу «інформаційно-консультаційні послуги, менторство» твердження позивачки щодо безпідставного перерахування коштів створюють обґрунтований сумнів щодо її добросовісності у відносинах з відповідачкою.
Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі №127/12240/22 звернув увагу, що тлумачення статей 1212, 1215 ЦК України свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі, слід враховувати, що акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад, зокрема добросовісності.
В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Якщо особа здійснила сплату грошових коштів, знаючи, що в неї відсутнє зобов'язання (відсутній обов'язок) для їх сплати, а згодом вимагає повернення сплачених грошових коштів, то така особа поводиться суперечливо й безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі №185/446/18 та від 11 січня 2023 року у справі №548/741/21.
Отже, вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Докази та обставини, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права та не спростовують висновків суду.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому рішення суду відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, судові витрати позивачки понесені у зв'язку з розглядом справи розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Курило Наталією Валентинівною - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 03 березня 2026 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова