Справа 206/6632/25
Провадження 2/206/561/26
(ЗАОЧНЕ)
24 березня 2026 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Гаркуші В.В., за участю секретаря судового засідання Дуб В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Дніпро позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
26.11.2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява до відповідача ОСОБА_1 , в якій представник просить суд:
- стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1458683 від 23.02.2024 р. у загальному розмірі 26 711,02 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 3 013,57 грн.; заборгованості за відсотками - 22 451,05 грн.; штрафу - 1 246,40 грн.;
- у порядку розподілу судових витрат стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.;
- стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
І. Стислий виклад позиції позивача.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1458683.
Власноручним підписанням договору (шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором) ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з умовами Публічної пропозиції на укладення договору про надання споживчого кредиту ТОВ «Слон Кредит», які розміщені на сайті фінансової компанії, Паспортом споживчого кредиту та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту. Відповідач погодив умови щодо суми кредиту, строків його повернення та сплати процентів за користування.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» свої зобов'язання за договором виконало та перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3 800 грн. на картковий рахунок.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є порушенням ст. 526, 527 Цивільного кодексу України. У зв'язку з невиконанням умов договору станом на момент звернення до суду утворилась заборгованість.
На підставі договору про відступлення права вимоги (факторингу), ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 26 711,02 грн. Дана сума включає: заборгованість за тілом кредиту - 3 013,57 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками - 22 451,05 грн.; штраф за порушення умов договору - 1 246,40 грн.
У зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов договору, позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу про необхідність сплати заборгованості, яка залишилась без виконання (а.с.1-13).
Представник позивача разом з позовною заявою просив розглядати дану справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Від відповідача ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву на адресу суду не надходило. Суд завчасно повідомляв Відповідача, шляхом направлення судової повістки на адресу проживання, крім того завчасно (09.03.2026) повідомляв відповідача, шляхом оголошення на сайті «Судова влада України» (а.с. 30). Отже, відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. У зв'язку з чим суддя вважає можливим застосувати положення ст.280 ЦПК України та розглянути справу заочно.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 12 січня 2026 року відкрито спрощене провадження з викликом сторін у справі (а.с. 19).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено, що 23.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «Слон Кредит» укладено договір про надання споживчого кредиту № 1458683 за продуктом «Комфортний».
Згідно з умовами договору (п. 1.1), сума кредиту становить 3 800,00 грн. Кредит надано строком на 352 дні (п. 1.3). Відповідно до п. 1.7.1 договору, денна процентна ставка на дату укладення Договору за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом складає 2,50% в день. Згідно пункту 1.5.2 договору застосовується знижена процентна ставка у розмірі 1,875 % в день, якщо будуть дотримані встановлені позичальником для того вимоги (підсистема «Електронний суд»).
Також позивачем надано паспорт споживчого кредиту з інформацією про контактні дані кредитодавця, умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту (підсистема «Електронний суд»).
Вказаний договір, з додатком, та паспорт було підписано сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», зокрема договір підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора.
На підтвердження виконання зобов'язань щодо надання коштів, позивачем надано Довідку ТОВ «ПЕЙТЕК» (вих. № 20250702-304 від 02.07.2025), яка підтверджує успішне перерахування кредитних коштів у розмірі 3 800,00 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 . Згідно з довідкою, операція здійснена 23.02.2024 о 20:33:23 (номер транзакції в системі провайдера 50d3ef18-4937-4e38-8fe3-c421617d6b59, код авторизації 185113), що свідчить про отримання відповідачем кредитних коштів у повному обсязі (підсистема «Електронний суд»).
До матеріалів справи долучені розрахунки заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1458683 від 23.02.2024, що відповідають розміру заявлених позовних вимог (підсистема «Електронний суд»).
Відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту та відсотків. Згідно з наданим розрахунком заборгованості, станом на 28.06.2025 року загальна сума боргу за договором № 1458683 складає 26 711,02 грн, з яких: 3 013,57 грн - заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 22 451,05 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 1 246,40 грн - штраф.
27 червня 2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було укладено договір факторингу № 27062025, відповідно до якого Клієнт відступає Фактору право вимоги заборгованості за кредитними договорами. Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 1 від 27.06.2025 до договору факторингу, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1458683 перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у загальному розмірі 26 711,02 грн (підсистема «Електронний суд»).
28.06.2025 року на адресу відповідача направлялося повідомлення про відступлення права вимоги та досудова вимога щодо погашення заборгованості, яка була залишена без виконання (підсистема «Електронний суд»).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
копію договору про надання правничої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем;
рахунок-фактуру № 12079-19/11-2025 від 19.11.2025 року;
акт № 12079 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2025 року, згідно з яким вартість послуг становить 10 000,00 грн. Зокрема: ознайомлення з матеріалами справи та правовий аналіз - 1 640 грн; підготовка та направлення адвокатських запитів - 1 680 грн; складання позовної заяви та додатків до неї - 2 480 грн; складання інших процесуальних документів та супровід справи - 4 200 грн. Загальна сума гонорару складає 10 000 грн (підсистема «Електронний суд»).
ІV. Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнятого рішення.
Встановивши зазначені обставини, суд вважає, що правовідносини сторін спору урегульовані правовими нормами ЦК України, що регламентують правила виникнення зобов'язань, чинність правочинів, обов'язковість договорів та правила заміни сторони у зобов'язанні.
Так, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків.
Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.
При цьому,необхідною умовою для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.
Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Наведені правові норми підтверджують, що між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», як первісним кредитором, та Відповідачем був укладеним договір про надання споживчого кредиту та погоджені його істотні умови.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Зазначені правові норми свідчать, що внаслідок порушення зобов'язання і несвоєчасного повернення суми боргу та процентів за користування коштами існують достатні правові підстави для стягнення заборгованості за договором на користь кредитора в примусовому порядку.
Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно приписів частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Зміст наведених правових норм свідчить про те, що договір є підставою для виникнення прав та обов'язків, правомірність договору, як двостороннього правочину презюмується, а заміна сторони договору може бути здійснена внаслідок відступлення права вимоги, в тому числі під час укладення договору факторингу.
З урахування встановлених обставин справи та наведених вище правових норм суд приходить до висновку, що до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», як до нового кредитора, перейшли права та обов'язки у зобов'язанні, що існує в межах кредитного договору, і позивач має достатні підстави для стягнення на його користь заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1458683 від 23.02.2024.
При цьому, суд погоджується з доводами позивача про необхідність стягнення на його користь з відповідача заборгованості за тілом кредиту згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви.
Суд, перевіривши зазначений розрахунок суми боргу за тілом кредиту, прийшов до висновку про його правильність, при цьому врахувавши, що відповідач доказів повного чи часткового погашення заборгованості за тілом кредиту не надав.
Також, суд погоджується з необхідністю стягнення процентів за користування кредитом за весь період строку кредитування. В даному випадку заміна сторони в зобов'язальному правовідношенні не змінює його умов та, відповідно, не припиняє права позивача, як нового кредитора, нараховувати проценти за користування коштами.
Однак, суд вважає, що наведений в розрахунку заборгованості розмір процентів є завищеним.
Так, Законом України № 3498-ІХ внесені редакційні зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, до частини 5 статті 8 цього Закону.
Згідно частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Далі, згідно пункту 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 року та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 року до 21.04.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 року до 19.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.
Тому, заборгованість за процентами за кредитним договором, укладеним відповідачем, визначається виходять з перехідного періоду та диференціації максимальних розмірів денної процентної ставки. Розмір процентної ставки, що застосовується кредитором, не може перевищувати максимальний розмір денної процентної ставки.
Здійснюючи перерахунок заборгованості, суд встановив, що позивачем не дотримано вимог щодо поетапного зниження максимальної денної ставки.
Так, за період з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів) сума відсотків, виходячи з граничної ставки 1,5%, становить 6 840,00 грн (3800 грн * 1,5% * 120 дн.), тоді як позивачем нараховано 11 400,00 грн.
За період з 20.08.2024 по 09.02.2025 (173 дні) сума відсотків, виходячи з граничної ставки 1%, становить 5 213,48 грн (3013,57 грн * 1% * 173 дн.), тоді як позивачем нараховано 13 033,69 грн.
Таким чином, загальна сума відсотків, що підлягає стягненню в межах закону, становить 10 070,84 грн
Щодо Вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 1 246,40 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Станом на дату укладення вказаного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення штрафу, згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» № 1458683 від 23.02.2024.
Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме з Відповідача на користь Позивача підлягає стягнення заборгованість у розмірі 13 084,41 грн (3 013,57 грн тіло кредиту + 10 070,84 грн відсотки).
Щодо заявлених до стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 10 000 гривень, як компенсація витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Обставини щодо надання правничої допомоги та розміру підтверджуються договором про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, актом № 14851 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09 лютого 2026 року, ордером, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а. с. 15-17, 135-136, 124, 23).
Оцінюючи наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.
Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).
Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Відповідача 3 000 гривень.
Керуючись приписами статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача компенсацію понесених витрат зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені на 49 % від первинно заявлених, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 1 186,98 гривень судового збору та 1 470,00 грн - правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822), адреса Україна, 03150, місто Київ, вул.Загородня, будинок 15, офіс 118/2 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1458683 від 23.02.2024 року у загальному розмірі 13 084 (тринадцять тисяч вісімдесят чотири) гривні 41 копійка, яка складається з:
3 013,57 грн - заборгованість за тілом кредиту;
10 070,84 грн - заборгованість за нарахованими відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 1 186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) гривень 98 копійок та 1 470 (одна тисяча чотириста сімдесят) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Самарським районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя В.В. Гаркуша