Справа № 214/11893/25
2/214/858/26
Іменем України
06 квітня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ковтун Н.Г.,
за участю секретаря - Фартушної Є.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої ДТП,-
11 грудня 2025 року до суду надійшла вищевказана позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн., франшизу у розмір 3200,00 грн. та судові витрати по оплаті судового збору.
В обґрунтування вимог вказала, 08.01.2025 о 09.14 годині водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом автомобілем Fiat Linea, д.н.з НОМЕР_1 , виїжджаючи із другорядної дороги на головну допустив порушення Правил дорожнього руху, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем який рухався головною дорогою, а саме KIA RIO, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача.
В результаті вказаної ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження.
Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 04.02.2025 у справі №214/665/25 відповідача було визнано винним у вказаному ДТП.
Після ДТП позивач тривалий час позбавлена можливості користуватися власним транспортом, оскільки після ДТП він підлягав довготривалому ремонту. Позивач вимушений був чекати відшкодування завданої матеріальної шкоди від страхової компанії відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант», поліс № АТ 4872828. Відповідачем не сплачена позивачу франшиза у сумі 3200,00 грн. , яка підлягає стягненню у судовому порядку та яку відповідач добровільно сплатити відмовився. Після тривалих перемовин та очікування від страхової компанії суми відшкодування, яка не покривала 100 % завданого збитку, позивач позбавлений можливості через ДТП з вини відповідача вільно пересуватись без допомоги таксі або суспільного транспорту у справах, що спричиняє їй певні обмеження та незручності , відповідно змінює звичайний спосіб життя. Внаслідок обмеження можливості позивача користування власним транспортним засобом останній завдають незручності у всіх сферах життя, від можливості без запізнень привозити дитини до школи та гуртків до обмежень можливості подорожувати автомобілем.
Звертає увагу на те, що при скоєнні ДТП в машині знаходився 7-ми річний син, який був дуже наляканий через аварію, а позивач через хвилювання за життя та здоров'я сина отримала подвійний стрес. На даний час у дитини з'явилася паніка та страх знаходження в автомобілях, дитина боїться залишатися наодинці, потребує постійного відвідування психолога. Наслідки даної події призвели до погіршення якості життя та звичайного гармонійного усталеного способу позивача та її сім'ї. Були порушені актуальні життєві плани, на тривалий час зникла можливість побудови та реалізації нових життєвих планів, можливості швидкого пересування та мобільності. Все це призвело до пригніченого стану, проблеми з нервами, сном та здоров'ям.
Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
В ухвалі про відкриття провадження від 19 лютого 2026 року відповідачу ОСОБА_2 був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала не отримана відповідачем, що підтверджується поштовим відправленням яке повернулось на адресу суду. Відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до п. 1 ч. 8ст. 128 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до наявної у матеріалах справи копії постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що 08.01.2025 о 09-14 годині, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, на мкрн. Сонячний, біля будинку №6, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом автомобілем Fiat Linea, д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи із другорядної дороги на головну, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався зліва на право по головній дорозі, а саме KIA RIO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 в результаті чого здійснив з ним зіткнення, після чого, останній здійснив виїзд за межі проїзної частини з подальшим наїздом на нерухому перешкоду у вигляді металевого відбійника, що належить Департаменту розвитку інфраструктури м. Кривий Ріг Криворізької міської ради. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень та було завдано матеріальних збитків. Правопорушення зафіксовано на бодікамери №471641, №475124. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.16.11 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
Відповідно доцієї постанови суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень,передбачених ст.124КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 850,00 грн.
Автомобіль KIA RIO, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням якого в момент ДТП перебувала ОСОБА_1 , належить на праві приватної власності позивачці, що підтверджується наявними у справі реєстраційними документами на транспортний засіб.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Fiat Linea, д.н.з НОМЕР_1 , яким керував відповідач, на час скоєння ДТП була застрахована в АТ «СК «Альфа-Гарант» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 4872828 із страховими сумами відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та франшизою 3200,00 грн . Факт чинності зазначеного полісу та наявність страхового покриття на момент ДТП підтверджується полісом .
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди
Моральна шкода у справах про пошкодження майна внаслідок ДТП полягає, зокрема, у душевних стражданнях, пов'язаних із самою участю в ДТП та пошкодженням речі й необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя (ч. 2 ст. 23 ЦКУкраїни). Зобов'язання щодо її відшкодування виникає за наявності сукупності умов: протиправної поведінки (встановлена вироком суду), шкоди немайнового характеру, причинного зв'язку та вини (ч. 1 ст.1167 ЦК України). Розмір грошового відшкодування визначається судом із дотриманням вимог розумності та справедливості з урахуванням характеру правопорушення, глибини і тривалості страждань та інших істотних обставин (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Згідно з підходом, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №752/20375/15, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності, інших цивільних прав при настанні негативних наслідків.
У постанові від 22.04.2019 у справі № 761/14285/16-ц Верховний Суд зазначив, що участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань, а тому посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження заподіяння їй моральної шкоди є безпідставними.
Із позовної заяви та досліджених судом матеріалів справи убачається, що внаслідок ДТП син позивачки був дуже зляканий через аварію, що призвело до негативних наслідків.
З огляду на викладене та враховуючи, що внаслідок ДТП шкоди завдано її близьким родичам, що об'єктивно призводить до душевних страждань, у тому числі пов'язаних із переживаннями за їх здоров'я, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачці моральної шкоди.
Посилання позивача на той факт, що після ДТП автомобіль повністю знищено , не знайшло свого підтвердження під час дослідження матеріалів.
Матеріали справи не містять доказів того, що втрата транспортного засобу призвела до істотної, тривалої зміни звичного способу життя позивачки.
Разом із тим відсутність таких доказів не спростовує самого факту наявності моральної шкоди, оскільки вже сам факт знищення майна позивачки внаслідок ДТП, завдання шкоди її близьким родичам, необхідність звернення до суду для захисту своїх прав об'єктивно зумовлюють негативні переживання та душевні страждання, що відповідає підходу, викладеному у постановах Верховного Суду, на які посилався суд вище. Відсутність детальних доказів інтенсивності та тривалості страждань у даному випадку впливає не на сам факт права на компенсацію, а на визначення її розміру.
Суд вважає доведеним завдання позивачу моральної шкоди , яка полягає в тому , що в результаті незаконних дій винуватця ДТП ОСОБА_2 позивачу були завдані душевні страждання та переживання внаслідок пошкодження її транспортного засобу. На думку суду був порушений її звичайний життєвий уклад та вона потребував додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи викладене, суд вважає що 5000 грн. буде достатньою та справедливою компенсацією понесених душевних страждань та переживань позивача.
Щодо позовної вимоги про стягнення розміру франшизи
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд приймає до уваги те, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 цього Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
З аналізу наведених норм убачається, що встановлення у договорі страхування умови про безумовну франшизу означає лише покладення на страхувальника (особу, відповідальну за завдані збитки) обов'язку компенсувати потерпілому ту частину шкоди, на яку відповідно до договору зменшується страхове відшкодування. Водночас сам по собі факт існування в полісі умови про франшизу не свідчить автоматично про те, що потерпілому не відшкодовано відповідну суму, а отже й про наявність у нього додаткових збитків у вигляді несплаченої франшизи. Для виникнення обов'язку особи, відповідальної за шкоду, компенсувати франшизу, має бути доведено, що страховик фактично зменшив на її розмір суму страхового відшкодування, яка підлягала виплаті.
Згідно зі ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, реальні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд не може ґрунтувати свої висновки на припущеннях.
Позивачка, обґрунтовуючи вимогу про стягнення з відповідача суми франшизи, посилалася виключно на те, що полісом обов'язкового страхування передбачено франшизу в розмірі 3200,00 грн і що страхове відшкодування було виплачено без її компенсації. Водночас жодного належного та допустимого доказу того, що страховик при визначенні і виплаті страхового відшкодування фактично зменшив суму відшкодування на розмір франшизи (зокрема, розрахунку страховика із виокремленням суми франшизи, листа страхової компанії про зменшення виплати на відповідний розмір тощо) позивачкою до суду не подано.
Із наявних у справі розрахунків страховика, довідок та платіжних документів убачається, що сума страхового відшкодування була визначена як різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та його вартістю після ДТП. Із цих документів не вбачається, що зазначена сума була додатково зменшена на розмір франшизи. Навпаки жодних посилань на утримання франшизи з виплати матеріали справи не містять.
Отже, позивачка всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України не довела ні факту того, що страховою компанією при виплаті страхового відшкодування було утримано із належної їй суми 3200,00 грн франшизи, ні того, що саме в такому розмірі вона зазнала додаткових збитків, які не були компенсовані страховиком. За відсутності доказів реальних втрат у вигляді несплаченої франшизи вимога про її стягнення з відповідачки як особи, відповідальної за завдані збитки, є необґрунтованою.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення на користь позивачки суми франшизи відсутні, у зв'язку з чим у цій частині в позові потрібно відмовити.
При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 123,17 грн.
Керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди завданої ДТП - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 123 гривень 17 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Н.Г.Ковтун