Справа № 167/1341/25
Номер провадження 2/167/119/26
(заочне)
03 квітня 2026 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Шептицької Н.В.,
з участю:
секретаря судового засідання Ващук О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1.Стислий виклад позовних вимог.
01.12.2025 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.07.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4824752 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Договір), згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 29 900,00 грн на 360 днів: з 20.07.2024 року по 15.07.2025 року, з періодичністю сплати платежів за сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,375 відсотків у день. Проте позичальником не виконано зазначених у Договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.
Договір укладений сторонами в електронному вигляді і відповідач підписав Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «47580».
Кредит наданий у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної оосби за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера - ТОВ «Пейтк Україна».
За даним поденного розрахунку заборгованості за Договором у період з 20.07.2024 року по 31.03.2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошововими коштами загальною сумою 114 367,65 гривень.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань за Договором, 31.03.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ набуло право грошової вимоги до відповідача.
Станом на дату укладення Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 строк дії Договору не закінчився, а тому в межах строку дії Договору ТОВ з дати факторингу 31.03.2025 року донараховано відсотки за 105 календарних днів: 29 900,00 грн х 1,5% = 448,5 грн х 105 к.д. = 47 092,50 гривень.
Враховуючи вищенаведене, ТОВ просить суд стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за Договором в сумі 191 360,15 грн, яка складається з:
- суми заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) у розмірі 29 900, 00 грн;
- суми заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитом - 114 367,65 грн;
- суми заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ - 47 092,50 гривень.
Також позивач просить стягнути з відповідача 2 422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Також позивач просить суд зазначити в рішенні про нарахування і стягнення інфляційних втрат, 3% річних, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми.
Позовна заява з додатками подана через систему «Електронний суд».
2.Рух справи в суді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.12.2025 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 121).
З ЄДДР встановлено місце реєстрації відповідача (ас 122), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно частини 1 статті 27 ЦПК України.
Ухвалою головуючого судді від 16.12.2025 року позовна заява була прийнята і справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, з АТ КБ «ПриватБанк» витребувана інформація, що містить банківську таємницю і стосується предмета позову (ас 123-125).
05.01.2026 року надійшла інформація з АТ КБ «ПриватБанк» (ас 136).
Ухвалою суду від 15.01.2026 року розгляд справи відкладено (ас 143-144).
Ухвалою суду від 10.02.2026 року розгляд справи відкладено (ас 154-155).
Учасники справи в судове засідання не з'явились.
Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (ас 15).
Відповідач був вчасно і належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, зокрема і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (ас 149, 160). Відзиву на позовну заяву не подав.
Суд ухвалив: проводити заочний розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.ч.8, 11 ст.128, ч.10 ст.130, ч.ч.1, 4 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України, на підставі ст.280 ЦПК України.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України,у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття рішення у цій справі є 03.04.2026 року - дата складення повного судового рішення.
3.Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.
Дослідивши і об'єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.
Судом установлено, що 20.07.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний Договір, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора - 47580.
За умовами Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає відповідачу кредит у розмірі 29 900,00 гривень (п.1.2. Договору) строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.3. Договору).
За користування кредитом клієнт сплачує ТОВ «Лінеура Україна» проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,5 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту (п.1.4.1. Договору). Знижена процентна ставка становить 0,38 % за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 18.08.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п.1.4.2. Договору).
Згідно п.1.6. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору за стандартною ставкою складає 191 360,00 гривень.
ТОВ «Лінеура Україна» на виконання умов Договору 20.07.2024 року надало відповідачу кредит у розмірі 29 900,00 грн, перерахувавши на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», указаною відповідачем при укладенні Договору.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором станом на 31.03.2025 року у відповідача перед ТОВ «Лінеура Україна» виникла заборгованість у сумі 159 217,65 грн, з яких тіло кредиту - 29 900,00 грн, заборгованість за відсотками - 114 367,65 гривень.
Між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна» 31.03.2025 року укладено Договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило за грошові кошти ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги, строк зобов'язань яких настав або виникне в майбутньому до боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Лінеура Україна». Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід'ємною частиною договору.
Згідно з витягом із реєстру боржників до Договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 ТОВ «Українські фінансові операції» набуло права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором в сумі 159 217,65 грн, з яких тіло кредиту - 29 900,00 грн, заборгованість за відсотками - 114 367,65 гривень.
ТОВ «Українські фінансові операції» після відступлення права вимоги за Договором до відповідача у межах строку дії договору нараховано відсотки за користування кредитом за процентною ставкою 1,5% у сумі 47 092,50 гривень.
Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача останній не здійснював платежів для погашення заборгованості за Договором.
Встановлені в судовому засіданні обставини підтверджуються дослідженими письмовими доказами: паспортом споживчого кредиту (ас 18-20), Договором з додатками (ас 21-31, 32, 32зв), повідомленням ТОВ «УФО» від 01.04.2025 року (ас 39), повідомленням ТОВ «Пейтек» (ас 43), правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна» (ас 48-56), реєстром боржників (ас 57-59), розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна» (ас 59-63), розрахунком заборгованості ТОВ (ас 64-65), актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу (ас 66), договором про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 03.01.2024 року з додатками (ас 73-79, 79зв-91), договором факторингу від 31.03.2025 року з додатками (ас 91-100), повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» (ас 136).
4. Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем (ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого є ТОВ) за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).
Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
6.Висновки суду.
Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 29 900,00 грн, відповідачем не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, у вказаному розмірі.
Водночас, суд не погоджується з розміром нарахованих позивачем процентів за користування кредитом з огляду на таке.
Так, з наданих представником позивача розрахунків заборгованості за Договором установлено, що первісним кредитодавцем та позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом протягом строку дії Договору за ставкою 1,5%.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1,00 %. Зміни до вказаної статті набули чинності з 24 грудня 2023 року відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5% (до 20 серпня 2024 року включно); починаючи з 241 дня - 1% (з 21 серпня 2024 року), поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Таким чином, судом проведено власний розрахунок заборгованості відповідача зі сплати відсотків протягом строку дії договору з 20.07.2024 року по 15.07.2025 року включно: 29 900,00 грн х 1% :100% х 360 днів = 107 640,00 гривень.
Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази, кожен окремо і в сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 137 540,00 грн, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 900,00 грн, суми заборгованості по процентах в розмірі 107 640,00 гривень.
Щодо вимоги ТОВ про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає, що згідно ч. 11 ст.265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Тобто, нарахування вказаних сум є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає за необхідне зазначити в рішенні суду про нарахування відповідних вказаних сум до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
7.Розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму: 107 640,00 грн : 191 360,15 грн х 2 422,40 грн = 1 362,59 гривень.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн суд зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: акт прийому-передачі виконаних робіт від 15.10.2025 року (ас 33), детальний опис робіт від 15.10.2025 року (ас 34), заявка на виконання доручення від 21.04.2025 року (ас 35-36), договір про надання юридичних послуг від 01.08.2024 року (ас 71-72), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (ас 114).
Представником позивача не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, які він просить стягнути з відповідача. Зокрема, не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Тобто станом на день подання позову в суд і на день ухвалення рішення у справі позивач не поніс жодних витрат на правничу допомогу, а тому за таких обставин суд доходить висновку, що у задоволенні вимоги ТОВ про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити за недоведеністю таких вимог.
Крім того, суд звертає увагу, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу не є позовними вимогами в розумінні вимог ст. 4 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 83, 141, 223, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4824752 від 20.07.2024 року в сумі 137 540,00 (сто тридцять сім тисяч п'ятсот сорок) гривень, яка складається із: суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 29 900,00 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень, суми заборгованості по процентах в розмірі 107 640,00 (сто сім тисяч шістсот сорок) гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути зОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1 362 (одну тисячі триста шістдесят дві) гривні 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок судового збору.
У стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» витрат на правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається відповідачем протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, місто Київ, вулиця Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ: 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Дата складення повного тексту рішення суду: 03.04.2026 року.
Головуючий суддя Шептицька Н.В.