06 квітня 2026 р. Справа № 520/18279/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П'янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 21.11.25 по справі № 520/18279/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС"
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу № Ю-3510-2040 від 11.06.2025 Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 83232,38 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана вимога №Ю-3510-2040 від 11.06.2025 податкового органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 83232,38 грн. є протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 у задоволеннв позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ "ІМЕКС МАКС" подано апеляційну скаргу. в якій, вказуючи на порушення норм парва та невідповідність висновків суду першоїх інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що податкова вимога не є таким рішенням контролюючого органу, оскарження якого має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов'язань неузгодженими, а також що її скасування не тягне жодних правових наслідків для платника податків. Предметом звернення до суду є захист поорушеного права платника податків шляхом скасування податкової вимоги як акта індвідуальної дії, що породжує негативні правові наслідки, а також припинення податкового боргу у зв'язку з його погашенням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Зазначає, що на момент звернення ТОВ "ІМЕКС МАКС" до суду першої інстанції у позивача існувала чинна податкова вимога, яка була отримана, створювала для платника податків негативні правові наслідки та підлягала оскарженню. Подальші дії контролюючого органу, вчинені після звернення до суду, не можуть змінювати правову природу спірних правовідносин та не мають зворотньої дії у часі. Також зазначає, що правовідносини між позивачем та відповідачем становлять двосторонні грошові зобов'язання, які за законом підлягають визнанню однорідними, оскільки мають тотожну правову природу та не містять ознак, що виключають можливість їх зарахування.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу, ГУ ДПС у Харківській області зазначає, що станом на 30.06.2025 сума недоїмки зі сплати єдиного внеску ТОВ "ІМЕКС МАКС" частково зменшилась, у зв'язку з чим в автоматизованому режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.07.2025 №Ю-3510-2040. Вказує, що оскарження попередньої вимоги від 11.06.2025 №Ю-3510-2040 в судовому порядку не звільняє ГУ ДПС від визначеного Інструкцією та Законом зобов'язання формування та надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки). Також вказує, що зустрічні вимоги хоча і мають грошовий характер, але за своєю природою зобов'язання є різними, відтак відшкодування судових витрат не є можливим та належним способом погашенням такого боргу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС", зареєстроване як юридична особа за кодом ЄДРПОУ 42831345 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20.02.2019, номер запису 14801020000079993 та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області, зареєстроване як платник ПДВ, ІПН 428313420318.
Відповідно до даних ІКС "Податковий блок" станом на 30.05.2025 по ТОВ "ІМЕКС МАКС" обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму сумі 83232,38 гривень, яка виникла на підставі самостійно поданою платником звітністю, а саме:
- Декларація № 9069317660 від 18.03.2025 за терміном сплати 20.03.2025 на суму 25956,95 грн.;
- Декларація № 9100848885 від 15.04.2025 за терміном сплати 21.04.2025 на суму 31649,56 грн.;
- Декларація № 9141281402 від 19.05.2025 за терміном сплати 20.05.2025 на суму 25625,87 грн..
На підставі зазначених вище даних, відповідачем в автоматичному режимі сформовано податкову вимогу №Ю-3510-2040 від 11.06.2025 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску, відповідно до якої сума податкового боргу позивача становить 83232,38 грн..
Вказана вимога направлена на податкову адресу ТОВ "ІМЕКС МАКС": м. Харків, пр-т Науки, 54 рекомендованим листом з повідомленням про вручення засобами поштового зв'язку та відповідно до даних АТ "Укрпошта" отримана платником 19.06.2025 особисто.
В подальшому, 25.06.205 позивач звернувся до відповідача зі скаргою на повторну вимогу №Ю-3510-2040 від 11.06.2025, в якій зокрема зазначив, що 02.06.2025 ТОВ "ІМЕКС МАКС" вже отримував засобами поштового зв'язку від ГУ ДПС у Харківській області вимогу №Ю-3510-2040, але від 20.05.2025, відповідно до чого ТОВ "ІМЕКС МАКС" також дотримався строків та подав скаргу на первісну вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3510-2040 від 20.05.2025 у розмірі - 158235,33 грн., в якій прохав скасувати первісну вимогу та призначити адміністративний розгляд скарги за обов'язковою участю ТОВ "ІМЕКС МАКС".
Станом на 25.06.2025 ТОВ "ІМЕКС МАКС" не отримував відповіді від ГУ ДПС у Харківській області на скаргу подану на первісну вимогу ГУ ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3510-2040 від 20.05.2025, однак отримав повторну вимогу №Ю-3510-2040 від 11.06.2025 щодо сплати боргу (недоїмки), але уже у розмірі - 83232,38 грн.
Крім того, у скарзі позивачем зазначено, що у Державної податкової служби та підпорядкованих неї головних управлінь зокрема в Харківській та Львівській областях існує заборгованість перед ТОВ "ІМЕКС МАКС" у загальному розмірі - 295259,80 грн..
На момент подачі скарги на повторну вимогу від ГУ ДПС у Харківській області №Ю-3510-2040 від 11.06.2025 щодо сплати боргу (недоїмки) у розмірі - 83232,38 грн., ГУ ДПС у Харківській області не виконав своїх зобов'язань щодо сплати грошових компенсацій на судові витрати понесені ТОВ "ІМЕКС МАКС" за судовими рішеннями Харківського окружного адміністративного суду та Львівського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим позивач вважає, що відповідач не може вимагати від ТОВ "ІМЕКС МАКС" сплати боргу (недоїмки) у розмірі - 83 232,38 грн..
Також позивачем зазначено, що 16.07.2025 засобами поштового зв'язку отримав Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3510-2040 від 09.07.2025 в розмірі 51068,38 грн., яку 22.07.2025 оскаржено ТОВ "ІМЕКС МАКС" до Державної податкової служби України.
Позивач, зазначаючи про порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня. (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Абзацом другим підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).
Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно із пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
- сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4 п. 60.1 ст.60 ПК України);
- рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5 п. 60.1 ст.60 ПК України).
Пунктом 60.4 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Отже, податкова вимога є дійсною протягом усього часу безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення та до моменту повного погашення за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Водночас, у разі зміни суми податкового боргу, зокрема його збільшення, нормами Податкового кодексу України, не передбачено обов'язку контролюючого органу повторно формувати та вручати платнику податків податкову вимогу.
У висновках Верховного Суду від 27.10.2022 у справі №240/9395/20 зазначено, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України дають підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов'язання, яке не було ним сплачено у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов'язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ Податкового кодексу України. Виникнення податкового боргу чи податкової застави не пов'язано із фактом формування або направлення (вручення) податкової вимоги. Цей документ лише формалізує стан, який вже існує в силу Закону. Проте обов'язковість інформування платника податків про такий стан та наслідки непогашення податкового боргу законодавцем закріплена як передумова для виникнення у контролюючого органу права на вжиття заходів з погашення цього боргу. Якщо ж таке право виникло і контролюючий орган розпочав дії з реалізації своєї компетенції по вжиттю заходів з погашення податкового боргу, то воно в подальшому не може бути нівельовано, а правомірність вжитих заходів може бути перевірена в межах адміністративного або судового оскарження.
Поряд з цим, податкова вимога не є тим рішенням, оскарження якого до суду чи органу ДПС саме по собі має наслідком визнання попередньо узгоджених грошових зобов'язань неузгодженими. Відсутні такі наслідки і у випадку скасування судом відповідної податкової вимоги.
Водночас, колегія суддів зазначає, що прийняття самостійного рішення про відкликання вимоги контролюючим органом Податковим кодексом України не передбачено, оскільки відповідно до статті 60 Податкового кодексу України, у випадку, визначеному підпунктом 60.1.3 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.05.2025 відповідачем сформовано первісну вимогу №Ю-3510-2040 про сплату боргу (недоїмки) на суму 158235,33 грн..
Після часткової сплати позивачем заборгованості, відповідачем сформовано оскаржувану вимогу №Ю-3510-2040 від 11.06.2025 про сплату боргу (недоїмки) на суму 83232,38 грн..
09.07.2025 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-3510-2040 від 09.07.2025 в розмірі 51068,38 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з 09.07.2025 оскаржувана податкова вимога №Ю-3510-2040 від 11.06.2025 вважається відкликаною, не створює для платника податків жодних обов'язківю, а отже підстави для її скасування відсутні.
Щодо доводів апелянта про застосування механізму зарахування зустрічних однорідних вимог у податкових правовідносинах, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі доводи є неприйнятними, оскільки згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до Положення про ГУ ДПС, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 643, ГУ ДПС є органом державної влади, має окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та зображенням Державного Герба України, є розпорядником бюджетних коштів.
Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України (надалі за текстом - БКУ) основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень - є кошторис.
У статті 47 БКУ закріплено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.
Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
Так, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29.12.2021 у справі № 826/17678/15 дійшов висновку, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням).
В даному випадку зустрічні вимоги хоча і мають грошовий характер, але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, тому не є однорідними. Оскільки з одного боку існує грошове зобов'язання ТОВ "ІМЕКС МАКС" перед державою у вигляді податкового боргу, яке регулюється нормами публічного права, а от вже обов'язок контролюючого органу відшкодувати судові витрати має характер адміністративного обов'язку, який встановлено рішенням суду.
Відповідно до статті 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу платника податків. Так, податковий борг (недоїмка) ТОВ "ІМЕКС МАКС" може бути погашений лише у спосіб, що передбачений чинним податковим законодавством України. Тож, порядок погашення податкового боргу є імперативним і не допускається його довільне застосування. Тому, відповідно до приписів чинного законодавства, відшкодування судових витрат не є можливим та належним способом погашення податкового боргу.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів зазначає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
При цьому, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи.
Аналогічні висновки застосовує Верховний Суд, зокрема у постановах від 27.05.2025 по справі № 160/27436/23, від 02.07.2025 по справі №380/5471/24.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив положення нормавтиних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМЕКС МАКС" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 по справі № 520/18279/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П'янова