06 квітня 2026 року справа №200/6367/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 200/6367/25 (головуючий суддя І інстанції - Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати:
- податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 11 жовтня 2023 року № 296556-2414-0516-UA14160050000083011,№ 296557-2414-0516-UA14160050000083011;
- податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 23 лютого 2022 року № 287117-2411-0516-UA14160050000083011,№ 287118-2411-0516-UA14160050000083011 та від 21 березня 2024 року № 381013-2414-0516-UA14160050000083011, № 381014-2414-0516-UA14160050000083011;
- податкові повідомлення-рішення форми «Ф» від 12 жовтня 2023 року № 0442085-2414-0516-UA14160150000038750, № 0442086-2414-0516-UA14160210000011148, № 0442084-2414-0516-UA14160210000011148 та від 01 травня 2024 року № 0362302-2411-0516-UA14160210000011148.
В обґрунтування позову зазначила, що згідно з п. 69 підр. 10 роз. ХХ «Перехідні положення» ПК України, на період дії воєнного стану не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) та сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб у разі, якщо такі земельні ділянки та об'єкти розташовані на територіях, де ведуться (або велися) бойові дії, або які тимчасово окуповані збройними формуваннями Російської Федерації.
Оскільки земельні ділянки і об'єкти знаходяться на території Покровської громади, яка входить до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, тому податковий орган протиправно прийняв вищезазначені податкові повідомлення-рішення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб від 23.02.2022 № 287118-2411-0516-UA14160050000083011 у сумі 36 768,57 грн за 2022 рік, від 23.02.2022 № 287117-2411-0516-UA14160050000083011 у сумі 17 480,95 грн за 2022 рік, від 21.03.2024 № 381013-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 18 372,48 грн за 2024 рік, від 21.03.2024 № 381014-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 38 643,77 грн за 2024 рік, та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 0442086-2414-0516- UA14160210000011148 у сумі 427,70 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,90 м2, за 2022 рік.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1116,81 грн.
Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
З 24.02.2022 Головне управління ДПС у Донецькій області тимчасово не здійснювало адміністрування податків на майно з фізичних осіб (податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плату за землю) та не проводило нарахування та направлення ППР.
У зв'язку з поновленням функціональних повноважень з 21.06.2023 на підставі наказу ДПС України від 15.06.2023 № 468 «Про внесення змін до наказу ДПС від 28.03.2022 № 173» ГУ ДПС проводилось нарахування податкових зобов'язань з майнових податків за 2022-2024 роки.
Відповідно до Переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, Гродівську територіальну громаду Донецької області з 02.08.2024, Покровську територіальну громаду Донецької області з 23.08.2024 та Мирноградську територіальну громаду Донецької області віднесено до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Отже, тільки починаючи з 01.08.2024 фізична особа ОСОБА_1 звільняється від нарахування та сплати податку з орендної плати за землю та податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, які знаходяться на вказаній території.
Податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за податковою адресою: 85347, Донецька область, Покровський р-н., Новогродівська ТГ, с. Орлівка, вул. Центральна, буд. 60.
Протягом 60 днів з дня вручення ППР позивач податок з орендної плати та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не сплатила.
Таким чином, підстави для скасування податкових повідомлень-рішень відсутні.
Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров'я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду».
Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов'язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України)
Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд» матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.
Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд».
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Встановлені обставини справи.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
В Державному реєстрі речових прав наявні відомості про об'єкти речових прав, що належать позивачу, зокрема:
1. тип об'єкта - гараж для зберігання легкового автомобіля, опис об'єкта - загальна площа (кв. м.): 32,9, опис: А1- гараж, загальною площею - 32,9 кв. м.; адреса: АДРЕСА_1 .
2. тип об'єкта - інші будівлі; дата державної реєстрації права власності - 09 червня 2021 року; дата припинення права власності - 30 вересня 2021 року, адреса об'єкта - Донецька обл., м. Мирноград, «Світлий» мікрорайон, буд. 1х.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки: 407000950; дата, час формування: 06 грудня 2024 року 14:18:00) в Державному реєстрі речових прав наявні відомості про об'єкти речових прав, що належать позивачу на праві оренди, зокрема:
1. тип - (01.01) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (земельна частка/пай), адреса земельної ділянки - Донецька обл., Покровський р-н, Іванівська селищна рада, період - 2022 рік, дата початку - 01 січня 2022 року, дата закінчення - 31 грудня 2022 року, площа - 41,494 га, сума - 36 768,57 грн;
2. тип - (01.13) для іншого сільськогосподарського призначення, адреса земельної ділянки - Донецька обл., Покровський р-н, Новоекономічна селищна рада, період - 2022 рік, дата початку - 01 січня 2022 року, дата закінчення - 31 грудня 2022 року, площа - 67,732 га, сума - 17 480,95 грн.
Відповідно до договорів оренди землі від 01.11.2018 року № б/н кадастрові номери: 1422781600:11:000:0717 - площа 5,8995 га; 1422781600:11:000:0718 - площа 1,4885 га; 1422781600:11:000:0719 - площа 2,9235 га; 1422781600:11:000:0720 - площа 2,8093 га; 1422781600:11:000:0721 - площа 3,1828 га; 1422781600:11:000:0722 - площа 6,7236 га; 1422781600:11:000:0716 - площа 18,4711 га, загальною площею 41,49383 га та від 01.11.2018 року № б/н кадастрові номери: 1422755600:09:000:1577 - площа 18,67 га; 1422755600:09:000:1576 - площа 16,684 га; 1422755600:09:000:1575 - площа 14,104 га; 1422755600:09:000:1574 - площа 12,146 га; 1422755600:09:000:1573 - 4,1185 га; 1422755600:09:000:1572 - 2,01 га, загальною площею 67,7325 га, укладених з Покровською районною державною адміністрацією Донецької області, фізичній особі - платнику ОСОБА_1 було сформовано податкові повідомлення-рішення з орендної плати за земельні ділянки розташовані за адресами: Донецька обл., Гродівська ТГ, Покровський р-н., Іванівська с/р та Новоекономічна с/р:
ППР «Ф» від 23.02.2022 № 287118-2411-0516-UA14160050000083011 у сумі 36 768,57 грн за 2022 рік;
ППР «Ф» від 23.02.2022 № 287117-2411-0516- НОМЕР_1 у сумі 17 480,95 грн за 2022 рік;
ППР «Ф» від 11.10.2023 № 296556-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 36 768,57 грн за 2023 рік;
ППР «Ф» від 11.10.2023 № 296557-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 17 480,95 грн за 2023 рік;
ППР «Ф» від 21.03.2024 № 381013-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 18 372,48 грн за 2024 рік;
ППР «Ф» від 21.03.2024 № 381014-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 38 643,77 грн за 2024 рік.
Відповідно бази даних ІКС ДПС ОСОБА_1 було сформовано ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
За 2021 рік:
- ППР форми «Ф» від 12.10.2023 № 0442084-2414-0516- UA14160210000011148 у сумі 394,80 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: Донецька обл., м. Покровськ, вул.. Горбенко, буд. 2, загальною площею 32,90 м2. Ставка податку складала 12,00 грн за 1 м2 (0,2% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021, яка складала 6000 грн) встановлено рішенням Покровської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів»;
- ППР форми «Ф» від 12.10.2023 № 0442085-2414-0516- UA14160150000038750 у сумі 187,20 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: Донецька обл., м. Мирноград, мкр-н. Світлий, 1Х, загальною площею 62,4 м2. Ставка податку складала 12,00 грн за 1 м2 (0,2% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2021, яка складала 6000 грн) встановлено рішенням Мирноградської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів».
За 2022 рік:
- ППР форми «Ф» від 12.10.2023 № 0442086-2414-0516- UA14160210000011148 у сумі 427,70 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,90 м2. Ставка податку складала 13,00 грн за 1 м2 (0,2% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2022, яка складала 6500 грн) встановлено рішенням Покровської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів».
За 2023 рік:
- ППР форми «Ф» від 01.05.2024 № 0362302-2411-0516- UA14160210000011148 у сумі 440,86 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,90 м2. Ставка податку складала 13,40 грн за 1 м2 (0,2% від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2023, яка складала 6700 грн) встановлено рішенням Покровської міської ради «Про встановлення місцевих податків та зборів».
Скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 23.02.2022 № 287118-2411-0516- НОМЕР_1 у сумі 36 768,57 грн за 2022 рік, від 23.02.2022 № 287117-2411-0516- НОМЕР_1 у сумі 17 480,95 грн за 2022 рік, від 21.03.2024 № 381013-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 18 372,48 грн за 2024 рік, від 21.03.2024 № 381014-2414-0516- НОМЕР_1 у сумі 38 643,77 грн за 2024 рік, та податкове повідомлення-рішення від 12.10.2023 № 0442086-2414-0516- UA14160210000011148 у сумі 427,70 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,90 м2, за 2022 рік, суд першої інстанції, виходив з того, що пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було встановлено пільгу на час введення воєнного стану зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, зокрема, розташування таких об'єктів на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
Місцем розташування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, яке належить позивачу, є Покровська територіальна громада, тобто нерухоме майно підпадає під дію положень п. 69.22 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України.
Також земельні ділянки, які перебувають в оренді у позивача, підпадають під дію положень п. 69.14 підрозд.10 розд. ХХ "Перехідні положення" ПК України за 2022 та 2024 роки.
Оцінка суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
На підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
На підставі підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.
Згідно з підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
На підставі підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 266.10.3. статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
На підставі пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з пунктом 266.10.1. статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на всій території України був введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.
Після введення в Україні воєнного стану Законом України від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України був доповнений підпунктом 69.22 такого змісту: «69.22. Тимчасово положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей: за 2021 та 2022 податкові (звітні) роки не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, які перебувають у власності юридичних осіб, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та за об'єкти житлової нерухомості, що стала непридатною для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, не нараховується та не сплачується податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації (…).
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії та територій тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок визнання об'єктів житлової нерухомості такими, що непридатні для проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначається Кабінетом Міністрів України».
Цей Закон набрав чинності з дня його опублікування, тобто з 05.04.2022.
Водночас, відповідно до підпункту 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції, що є чинною з 06.05.2023 відповідно до Закону № 3050-IX) тимчасово, на період дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, по 31 грудня року, в якому припинено або скасовано воєнний стан, положення статті 266 цього Кодексу застосовуються з урахуванням таких особливостей:
підставою для обчислення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що були пошкоджені або знищені, є відомості, визначені статтею 266 цього Кодексу, дані Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр майна), та дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (…).
Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується:
1) за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України:
за 2021 та 2022 роки - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних осіб;
за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року - за об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності юридичних осіб, та за об'єкти нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб.
Починаючи з 1 січня 2023 року за об'єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, у тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичних та/або юридичних осіб, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, у якому завершено бойові дії або тимчасову окупацію на відповідній території.
Дати початку та завершення активних бойових дій або тимчасової окупації визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (…).
У 2022 року був чинним Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 28.10.2022 року, затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 № 75.
Відповідно до цього Наказу Покровська міська територіальна громада та Мирноградська міська територіальна громада Донецької області були включені до цього Переліку. Цей Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, Покровська міська територіальна громада та Мирноградська міська територіальна громада Донецької області з 24.02.2022 належать до Території можливих бойових дій.
Вказані громади були включені до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 23.08.2024 року віднесено Покровську територіальну громаду та з 21.08.2024 - Мирноградську територіальну громаду згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376.
Отже, до 06.05.2023 (набрання чинності змін в ПК) підпункт 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України передбачав, що в період воєнного стану платники податків звільняються від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, розташоване на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 зазначено: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи)».
У Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2001 від 05.04.2001 вказано: «Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи».
У Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2012 від 13.03.2012 зазначено: «Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях вже висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно- правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).
Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом'якшення юридичної відповідальності.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20.
Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм. До події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.
З огляду на вищевикладене, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» від 11.04.2023 № 3050-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023, має застосовуватись до правовідносин, що виникли після 06.05.2023.
Оскільки нерухоме майно позивача розміщене у Покровській територіальній громаді, відтак за 2022 рік позивач звільнений від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вищевикладене свідчить про протиправність нарахування позивачу податку на нерухоме нежитлове майно, відмінне від земельної ділянки за період 2022 року на підставі податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 12.10.2023 № 0442086-2414-0516- UA14160210000011148 у сумі 427,70 грн за об'єкт нежитлової нерухомості, розташований за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Горбенко, буд. 2, загальною площею 32,90 м2.
Щодо податкових повідомлень-рішень з орендної плати за земельні ділянки.
Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
Згідно зі статтею 269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.
На підставі підпункту 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.
Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
На підставі статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Після введення в Україні воєнного стану Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" підрозділ 10 розділу ХХ Податкового кодексу України був доповнений підпунктом 69.14 такого змісту:
"Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України".
Таким чином, відповідно до пп. 69.14 п. 69 підроз.10 розд.ХХ "Перехідні положення" ПК України, не підлягав нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності):
1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та: розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації;
2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями, як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), у якому станом на 27 квітня 2022 року перебували: Гродівська територіальна громада, Покровська територіальна громада та Мирноградська територіальна громада Донецької області.
Відповідно до Постанови № 1364 визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
На підставі пункту 1 Постанови № 1364 до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом від 22.12.2022 за № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 території Гродівської територіальної громади, Покровської територіальної громади та Мирноградської територіальної громади Донецької області відноситься до території можливих бойових дій (п. 1 розділу І).
Вказаний Перелік визначав території, на яких ведуться (велися) бойові дії/ розділ І/, як території можливих бойових дій /підрозділ 1/, так і території активних бойових дій /підрозділ 2/, з огляду на що Гродівська територіальна громада, Покровська територіальна громада та Мирноградська територіальна громада Донецької області віднесені до території, на якій з 24.02.2022 ведуться (велися) бойові дії, як то прямо було передбачено підпунктом 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
Вищезазначене свідчить, що позивач за 2022 рік був звільнений від орендної плати за земельні ділянки відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
11.04.2023 прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" № 3050-IX (набрав чинності 06.05.2023), яким підпункт 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України викладено в наступній редакції:
«За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.".
Таким чином, з 11.04.2023 звільненню від орендної плати за земельні ділянки підлягають платники лише за земельні ділянки, які знаходяться на території активних бойових дій та тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, територію Гродівської територіальної громади з 02.08.2024, Покровської територіальної громади з 23.08.2024 та Мирноградської територіальної громади віднесено з 21.08.2024 до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
За таких обставин, позивач звільнена від орендної плати за земельні ділянки за 2024 рік, оскільки земельні ділянки перебувають на території вищезазначених громад, які з серпня 2024 року відносяться до території активних бойових дій.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Головного управління ДПС у Донецькій області від 23.02.2022 № 287118-2411-0516-UA14160050000083011 у сумі 36 768,57 грн за 2022 рік; від 23.02.2022 № 287117-2411-0516-UA14160050000083011 у сумі 17 480,95 грн за 2022 рік; від 21.03.2024 № 381013-2414-0516-UA14160050000083011 у сумі 18 372,48 грн за 2024 рік; від 21.03.2024 № 381014-2414-0516-UA14160050000083011 у сумі 38 643,77 грн за 2024 рік.
Відповідно до пункту 4.1.4. статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з пунктом 56.21. статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На підставі частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22 зазначено: «Так, у положеннях ПК України серед основних засад податкового законодавства передбачено принцип презумпції правомірності рішень платника податків суть якого зводиться до того, що у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Отже, мова йде не лише про загальнообов'язкове усунення юридичних колізій, яке є одночасно і правом (повноваженням), і процесуальним обов'язком суду при звичайному (безвідносно до виду правовідносин) правозастосуванні. Мова йде про порядок вирішення ситуацій, у яких стикаються (конфліктують) інтереси платника податків і контролюючого органу, а норми податкового права, що регулюють такі правовідносини, прямо чи внаслідок їх тлумачення, а також у своїй сукупності, не є однозначними та допускають множинне трактування їхніх прав та обов'язків, внаслідок якого можливе вирішення справи як на користь платника, так і проти нього.
Презумпція сформульована як принцип у статті 4 ПК України (пункт 4.1.4). Саме таким чином встановлено найвищий ступінь її імперативності. Крім того, презумпція також закріплена як спеціальна норма у пункті 56.21 статті 56 ПК України саме для цього виду правовідносин, що означає безумовне її врахування при вирішенні спорів, що регулюються означеною статтею.
Положення пункту 56.21 статі 56 ПК України установлює шляхи подолання колізій у податкових правовідносинах таким чином: у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування.
Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких, платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просила стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До пов'язаних із розглядом справи витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову і (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, згідно зі статтею 13 Закону № 5076-VI є самозайнятою особою.
Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Статтею 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс-19).
Суд зазначає, що для включення всього розміру гонорару до суми, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, суд повинен встановити, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду в п. 21 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
Як свідчать матеріали справи, представником позивача в ході апеляційного розгляду справи було надано відзив на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Донецькій області, в якому, серед іншого, представник просила стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн, які складаються з витрат на правову допомогу.
До відзиву надано: договір про надання правничої допомоги б/н від 07.08.2025; акт наданих послуг № 2 від 12.01.2026 про виконані адвокатом роботи у справі № 200/6367/25 в суді апеляційної інстанції; ордер на надання правничої допомоги № 1115497.
Згідно з актом наданих послуг № 2 від 12.01.2026 в суді апеляційної інстанції адвокатом виконано: попереднє опрацювання матеріалів справи № 200/6367/25; опрацювання та дослідження законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини та судової практики; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу. Витрати складають 15 000 грн.
Оскільки предмет спору в цій справі не є складним, судова практика у цій категорії спорів є сталою, справа не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а адвокатом Кавійчик В.П. складено та подано до суду лише відзив на апеляційну скаргу, справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін, та не потребує, як такого, представництва адвокатом інтересів позивача у суді, позивачем не надано розрахунок витрат на правничу допомогу, а також зважаючи на співмірність розміру витрат на оплату адвоката зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що відповідає критеріям співмірності і розумності в контексті обставин цієї справи.
З урахуванням викладеного, враховуючи обґрунтованість та пропорційність витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 139 КАС України, має бути стягнуто на користь позивача 3000 грн понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному розгляді справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №200/6367/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №200/6367/25 - залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ЄДРПОУ 44070187) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги при апеляційному розгляді справи, у сумі 3000,00 (три тисячі) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 06 квітня 2026 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 06 квітня 2026 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв