06 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/3116/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Виноградова Д.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:
визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області неправомірними щодо застосування індивідуального коефіцієнту заробітної плати ОСОБА_1 , 1,18714 який було змінено з 01.07.2006 року, що становив 2,14109;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок і виплату належної ОСОБА_1 , з коефіцієнтом 2,14109 з 01.07.2006 року пенсії, яка є періодичним платежем і виплата якої не обмежена у часі, з урахуванням цього коефіцієнта (2,14109 ) та виплачених сум з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2025 року та обрахування з цим коефіцієнтом в подальшому;
визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області неправомірними щодо нарахування ОСОБА_1 індексації без урахування індексу інфляції з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2025 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації пенсії, яка є періодичним платежем, виплата якої за загальними правилами не обмежена у часі, з урахуванням індексу інфляції та виплачених сум, починаючи з березня 2014 року по 31 грудня 2025 року та нарахування їх в подальшому;
визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області неправомірними щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.07.2006 року по 31 грудня 2025 р. з урахування фактично виплачених сум з нарахуванням в подальшому.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії- залишено без руху. Надано позивачу 10-денний строк з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано: заяву про усунення недоліків позовної заяви; заяву про уточнення позовних вимог; клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду; клопотання про витребування доказів судом; квитанцію про сплату судового збору.
Так, у заяві про уточнення позовних вимог позивач просить: розглядати справу № 620/3116/26 з урахуванням зменшених позовних вимог, а саме:
- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 21390940) неправомірними щодо нарахування ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 індексації без урахування індексу інфляції з 01 березня 2014 року по 31 грудня 2025 року;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації пенсії, яка є періодичним платежем, виплата якої за загальними правилами не обмежена у часі, з урахуванням індексу інфляції та виплачених сум, починаючи з березня 2014 року по 31 грудня 2025 року та нарахування їх в подальшому - у період з 01.03.2014 по 18.09.2025;
- визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 21390940) неправомірними щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в меншому розмірі, ніж це передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до вимог частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01.07.2006 року по 31 грудня 2025 р. з урахування фактично виплачених сум з нарахуванням в подальшому - у період з 01.07.2006 по 18.09.2025.
Також було подано уточнену позовну заяву, у якій позивач просить суд, з урахуванням уточнених позовних вимог:
визнати дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області (ЄДРПОУ: 21390940) неправомірними щодо застосування індивідуального коефіцієнту заробітної плати ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 який було змінено з 01.07.2006 року, що становив 2,14109;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області(ЄДРПОУ: 21390940) здійснити перерахунок і виплату належної ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з коефіцієнтом 2,14109 з 01.07.2006 року пенсії, яка є періодичним платежем і виплата якої не обмежена у часі, з урахуванням цього коефіцієнта (2,14109 ) та виплачених сум з 01 липня 2006 року по 31 грудня 2025 року та обрахування з цим коефіцієнтом в подальшому.
На виконання вимог ухвали суду від 24.03.2026 представником позивача також подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтування якого зазначила, що позивач та її представник неодноразово зверталися до відповідача із отриманням запитуваної інформації, однак отримували відповіді, які на їх думку є неповними та не містили обгрунтованих відповідей. У зв'язку з цим, просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання позову та поновити пропущений з поважних причин строк звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії по справі № 620/3116/26.
Дослідивши зміст клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 (справа № 640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 наголосив на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання спірної виплати особою, якій призначено пенсію, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеного (перерахованого) їй довічного грошового утримання звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Обставина щодо того, що позивач та її представник після звернення до уповноваженого пенсійного органу на їх думку не отримали повної та обгрунтованої відповіді на запити/заяви не впливає на переривання установленого процесуального строку та не спростовує обізнаність позивача про розмір її пенсії та можливе порушення його прав.
Крім того, суд наголошує, що з КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що 10.02.2025 ОСОБА_1 вже зверталася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Козелецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії (справа № 620/1638/25, з аналогічними позовними вимогами. Однак ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.03.2025 у справі № 620/1638/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Козелецького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто позивачу, з причин не усунення недоліків.
Так, наведені у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем та його представником аргументи мають суб'єктивний характер та не позбавляли позивача можливості звернутись до суду з цим позовом у встановлений КАС України строк.
Суд зауважує, що при наявності об'єктивної неможливості вчасного звернення до суду з відповідним позовом, саме на позивача покладається процесуальний обов'язок навести переконливі доводи щодо існування певних обставин, які слугували перешкодою для вчасного звернення до суду, з наданням належних, достатніх і достовірних доказів на підтвердження своїх доводів.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. При цьому незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Натомість у даній справі позивач у клопотанні про поновлення процесуальних строків не вказала, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили її звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Позивач не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати її процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довела, що в цій справі неможливість вчасного подання нею позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку скаржника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).
Скорочення строків здійснення окремих процесуальних дій не звужує змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (абзац дев'ятий десятий підпункту 6.1 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N 17-рп/2011).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в порушення якої позивачем не надано належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин і доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно із пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду є неповажними, позовну заяву слід повернути позивачу.
Оскільки позовна заява з додатками у паперовому вигляді до суду не подавалась, а сформована у системі «Електронний суд», суд обмежується лише процесуальним рішенням про її повернення.
На підставі викладеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 06.04.2026.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА