20 березня 2026 року справа № 580/1452/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі відповідач 2), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 232730030275 від 30.01.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком за Списком № 1 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» з 15.10.2001 та 04.11.2005 та призначити пенсію з 23.01.2026 року на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-p/2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з наявністю відповідного страхового та пільгового стажу й досягненням відповідного віку, проте відповідач протиправно відмовив у призначенні їй пенсії.
Відповідач 1 подав до суду 10.03.2026 відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що Головне управління є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду.
Відповідач 2, заперечуючи проти позову, 11.03.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 30.01.2026 № 232730030275 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком №1 через недосягнення 50-річного віку та незарахування періодів роботи з 15.10.2001 по 31.10.2005. Підставою для відмови стала невідповідність уточнюючої довідки № 546 вимогам Порядку № 637, а саме: відсутність даних про атестацію робочих місць та підпису головного бухгалтера, а також ненадання позивачкою додаткових підтверджуючих документів.
Ухвалою суду від 23.02.2026 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними паспорта № НОМЕР_1 , орган, що видав 7110.
Згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_2 від 21.04.1994 позивач, зокрема, у спірний період:
15.10.2001 прийнята в прядильний цех № 2 учнем апаратника формування хімволокна у ВАТ «Черкаське хімволокно» (розп. № 446 від 10.10.2001);
13.02.2002 присвоєно 5 розряд апаратника формування хімічного волокна (прядильні зали) прядильного цеху № 2 (нак. № 184 від 22.02.2002);
23.05.2005 переведена в прядильний цех № 1 апаратником формування хімічного волокна 5 розряду (прядильні зали) (пер. 134 від 19.05.2005);
04.11.2005 звільнена по ст. 36 п. 1 КЗпП України (Зв. № 1242 від 04.11.2005).
Згідно з довідкою про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення цільової пенсії Ф 6.2-0-01-19 від 21.06.2006 № 546 ОСОБА_1 працювала повний робочий день в прядильному цеху № 2 з 15.10.2001 по 13.02.2002 (00 років 03 місяці 28 днів) у виробництві віскозного волокна в якості учня апаратника формування хімічного волокна та з 13.02.2002 по 31.10.2005 (03 роки 08 місяців 18 днів) у виробництві віскозного волокна в якості апаратника формування хімічного волокна в прядильному цеху № 2, № 1, що передбачено Списком № 1 розд. XVI, код 16-1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Відповідно до виписок із наказів ВАТ «Черкаське Хімволокно» № 562 від 15.06.2005, № 376 від 25.07.1994, № 562 від 15.06.2005 ф.6.2-0-01-01 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» підтверджено право на пенсію за Списком № 1 працівників на посаді апаратник формування хімічного волокна в прядильному цеху № 1, № 2.
Позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою від 23.01.2026 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуло заяву позивача та 30.01.2026 прийняло рішення № 232730030275 про відмову у призначенні пенсії, яким відмовило останній у призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV, у зв'язку з відсутністю на дату звернення належного підтвердження пільгового стажу за Списком № 1 та не настання віку 50 років.
У рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача 26 років 04 місяці 03 дні. До пільгового стажу за Списком №1 не зараховано періоди роботи з 15.10.2001 по 13.02.2002, з 13.02.2002 по 31.10.2005 згідно з наданою довідкою № 546, оскільки довідка не відповідає додатку 5 пункту 20 Порядку № 637, а саме не містить відомостей про результати атестації робочих місць за умовами праці; відсутнє посилання на ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; не містить підпис головного бухгалтера.
Таке рішення позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
У пункті 5 Рішення №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XIІ) право на пенсію за віком мають жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом “а» статті 13 Закону № 1788-XIІ, у редакції чинній до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набув чинності з 01.04.2015, п. “а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788-XIІ викладено у такій редакції: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року».
Пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції до 11 жовтня 2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
З урахуванням наведеного, і після набуття чинності нормами Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Вказане правове регулювання існувало до набрання чинності нормами Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», яким текст Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» у новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зазначені норми закону почали застосовуватись з 01 жовтня 2017 року, з огляду на що, з 01 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Однак, у подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року.
Так, пунктом 3 рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року для осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: “На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам».
Таким чином, з 23 січня 2020 року в Україні існують два Закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1, а саме: пункт “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року та пункт 1 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
При цьому, правила зазначених законів містять розбіжність щодо вікового цензу виходу на пільгову пенсію за Списком № 1 жінок та необхідного страхового стажу, а саме: 45 років та не менше 15 років страхового стажу - Закон України “Про пенсійне забезпечення» та 50 років й страхового стажу не менше 20 років - Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».
Відповідно до ст. 12 Закону № 1788-XIІ право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Виходячи із засад розумності та справедливості та в силу ст. 69 Закону України “Про Конституційний Суд України», суд враховує висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні № 1-р/2020 від 23.01.2020.
У пункті 3.2. Рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України наголошує на принципі правової визначеності, як одному із елементів верховенства права, згідно із яким обмеження основних прав людини та громадянина допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; держава зобов'язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію; юридична визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин; юридична визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов'язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.
У пункті 4.4. зазначеного Рішення Конституційний Суд України визначив, що у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.
Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13 зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Як встановив суд ОСОБА_1 у січні 2026 року звернулась до пенсійного органу із заявою щодо призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Однак, відповідач рішенням від 30.01.2026 № 232730030275 відмовив у перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність пільгового стажу та ненастання пенсійного віку (50 років).
Визнаний відповідачем страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяців 03 дні.
Пільговий стаж позивача за Списком № 1 відсутній.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 15.10.2001 та 04.11.2005 на ВАТ «Черкаське Хімволокно», то суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Стаття 102 вказаного Закону передбачає, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до абзацу першого ст. 103 Закону №1788-ХІІ суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Отже, законодавством на відповідача покладено обов'язок щодо отримання відповідних документів для призначення особі пенсії.
Особа, яка має намір отримати статус пенсіонера, не несе відповідальності за правильність оформлення її роботодавцем довідок щодо роботи, за винятком дій, що підпадають під ознаки злочинів.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Відповідно до п. 1 вказаного Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, архівні довідки необхідні за умови доцільності підтвердити відомості про роботу особи, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
Пільговий стаж позивача підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_2 від 21.04.1994, згідно з якою позивач у спірний період з 15.10.2001 прийнята в прядильний цех № 2 учнем апаратника формування хімволокна у ВАТ «Черкаське хімволокно»; 13.02.2002 присвоєно 5 розряд апаратника формування хімічного волокна (прядильні зали) прядильного цеху № 2; 23.05.2005 переведена в прядильний цех № 1 апаратником формування хімічного волокна 5 розряду (прядильні зали); 04.11.2005 звільнена по ст. 36 п. 1 КЗпП України.
Довідкою про особливий характер роботи чи умов праці необхідних для призначення цільової пенсії Ф 6.2-0-01-19 від 21.06.2006 № 546 підтверджено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в прядильному цеху № 2 з 15.10.2001 по 13.02.2002 у виробництві віскозного волокна в якості учня апаратника формування хімічного волокна та з 13.02.2002 по 31.10.2005 у виробництві віскозного волокна в якості апаратника формування хімічного волокна в прядильному цеху № 2, № 1, що передбачено Списком № 1 розд. XVI, код 16-1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Відповідно до виписок із наказів ВАТ «Черкаське Хімволокно» № 562 від 15.06.2005, № 376 від 25.07.1994, № 562 від 15.06.2005 ф.6.2-0-01-01 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці для визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення» підтверджено право на пенсію за Списком № 1 працівників на посаді апаратник формування хімічного волокна в прядильному цеху № 1, № 2.
Таким чином, позивач з 15.10.2001 до 04.11.2005 працювала у ВАТ “Черкаське хімволокно» в прядильних цехах № 1 та № 2 у виробництві віскозного волокна на посаді апаратника формування хімічного волокна й така посада у вказаних цехах відноситься до робіт з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, розділом XVI, підрозділом код 16-1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
З огляду на викладене, періоди роботи позивача з 15.10.2001 до 04.11.2005 згідно з довідкою ВАТ “Черкаське хімволокно» від 21.06.2006 № 546 належить зарахуванню до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1, оскільки він підтверджений належними та допустимими доказами.
Таким чином, пільговий стаж позивача за Списком № 1 відповідно до довідки ВАТ “Черкаське хімволокно» від 21.06.2006 № 546 становить 04 роки 20 днів.
Таким чином, суд зазначає, що позивач має більше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим п. “а» ст. 13 Закону № 1788-XIІ (04 роки 00 місяців 20 днів), та має передбачений цією нормою загальний стаж роботи (26 років 04 місяці 03 дні), тому ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 12 Закону № 1788-XIІ (55 років) на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Таким чином, оскільки пільговий стаж позивача за Списком № 1 складає 04 роки 00 місяців 20 днів, то позивач, з урахуванням ст. 12 Закону № 1788-XIІ, має право на зменшення пенсійного віку на 5 років 4 місяці.
Тому, суд врахував, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії позивач досягла 49 років 10 місяців 07 днів, що, ураховуючи зменшення пенсійного віку на 5 років 4 місяці, є необхідний віковим цензом відповідно до положень п. “а» ст. 13 Закону № 1788-XIІ для призначення пенсії на пільгових умовах за віком.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 30.01.2026 № 232730030275 протиправно відмовлено у призначенні пенсію за віком на пільгових умовах із посиланням на відсутність пільгового стажу та недосягнення нею пенсійного віку.
Щодо невідповідності, на думку відповідача 2, довідки № 546 Додатку 5 до Порядку № 637, а саме відсутність у ній підпису головного бухгалтера, суд зазначає таке.
Суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, оскільки позивач не може нести відповідальність за правильність заповнення таких довідок, а отже не може бути обмежений в праві неврахування до трудового стажу періоду роботи на підприємстві внаслідок порушень, допущених при видачі відповідних довідок.
Разом з тим, суд зауважує, що чинне законодавство не передбачає права органу Пенсійного фонду України не приймати до відома довідки у разі відсутності підпису головного бухгалтера підприємства за наявності підписів інших уповноважених осіб та печатки підприємства та підтвердження відповідних періодів у посад безпосередньо відомостями трудової книжки.
При цьому, суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідачем не було досліджено питання щодо наявності у позивача права на пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд зазначає, що перевірку наявності у особи права на призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку належить до повноважень пенсійного органу та не може здійснюватися судом, у зв'язку із чим виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що для належного судового захисту порушених прав позивача слід визнати протиправним та скасувати спірне рішення, зобов'язати відповідача 2 (як пенсійний орган, який прийняв спірне рішення) повторно розглянути заяву позивача від 23.01.2026 про призначення пенсії із доданими матеріалами та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви з урахуванням висновків суду в мотивувальній частині цього рішення.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачем судові витрати в сумі 1 331,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 пропорційно задоволеній частині позову половина суми.
Ураховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 30.01.2026 № 232730030275 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 23.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняти рішення за наслідками розгляду заяви, з урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Крицак Валентини, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в розмірі 665 грн (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО