вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua
про залишення позовної заяви без руху
06 квітня 2026 року Справа № 480/2183/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 від 18.12.2025 з підстав, передбачених підпунктом «Г» пункту 2 частини 4 та за абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт про звільнення з військової служби військовослужбовця молодшого сержанта ОСОБА_1 за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 та за абзацом 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та за наслідками повторного розгляду рапорту звільнити з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення Суду звільнити молодшого сержанта ОСОБА_1 з лав Національної гвардії України.
Водночас представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому просить визнати причини пропущення строків на подачу адміністративного позову представником ОСОБА_1 - адвокатом НАУМЦЕМ Р.С. поважними та перебіг строку на подання адміністративного позову вважати з 02.03.2026.
Клопотання обгрунтовується тим, що 18.12.2025 року позивач звернувся із рапортом до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з лав Національної гвардії України за сімейними обставинами. Оскільки за результатом розгляду рапорту позивача, станом на 18.01.2026 відповідач не надав відповідь, представником позивача було направлено адвокатський запит від 12.02.2026. На даний запит відповідачем була надана відповідь від 17.02.2026, зі змістом якої представник позивача ознайомився лише 02 березня 2026 року через робочу електронну пошту, ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з 16.02.2026 по 02.03.2026 перебував у щорічній основній відпустці.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали позовної заяви та доводи клопотання про поновлення строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У силу ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Як зазначено у позовній заяві та клопотанні про поновлення строку звернення до суду, на адвокатський запит від 12.02.2026 року щодо надання інформації про результати розгляду рапорту позивача від 18.12.2025 року, відповідачем було надано відповідь від 17.02.2026 року
При цьому в обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду у клопотанні по поновлення строку представник позивача, зокрема, зазначив, що зі змістом даної відповіді представник позивача ознайомився лише 02 березня 2026 року через робочу електронну пошту, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки з 16.02.2026 по 02.03.2026 перебував у щорічній основній відпустці.
Суд зазначає, що у постанові від 19.01.2023 року по справі № 240/33276/21 Верховний Суд зазначив, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Таким чином, причини пропуску строку звернення до суду з позовною заявою повинні бути підтвердженні шляхом подання відповідних письмових доказів.
Проте представником позивача не було надано суду доказів, які б підтверджували його перебування з 16.02.2026 по 02.03.2026 у щорічній основній відпустці та ознайомлення його з відповіддю відповідача саме 02.03.2026 року.
Отже фактично позивачем/представником позивача належним чином не обгрунтовано причини пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою та не було надано суду відповідні докази поважності причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
А відтак, суд зазначає, що доводи викладені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, є безпідставними. В даному випадку позивачем/представником позивача пропущено місячний строк звернення до суду з даною позовною заявою.
При цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем/представником позивача, суду не надано.
За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою.
Враховуючи викладене, позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Водночас згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу/представнику позивача десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу/представнику позивача, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя В.О. Павлічек