03 квітня 2026 рокусправа № 380/59/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої індексації до пенсії в сумі 1500 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року "Про індексацію соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" та нарахованої індексації до пенсії в сумі 1500 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсії і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" з 01.03.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 01.11.2025 року виплатити індексацію до пенсії ОСОБА_1 нараховану в сумі 1500 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року "Про індексацію соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" з 01.03.2024 року та індексації до пенсії ОСОБА_1 нараховану в сумі 1500 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсії і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення в у 2025 році" з 01.03.2025 року без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 2007 року, отримує довічну пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII та має законодавчо закріплений статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.
Позивач звертає увагу суду на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 380/8363/25 Відповідача вже зобов'язано здійснити перерахунок та виплату його пенсії з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, причому у рішенні чітко вказано - без обмеження максимальним розміром.
На виконання вказаного судового рішення Відповідач формально провів перерахунок. Однак, як з'ясував Позивач з отриманих розрахунків, при формуванні суми до фактичної виплати з 01.11.2025 пенсійний орган неправомірно та самовільно застосував так звані понижуючі коефіцієнти згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1. Внаслідок застосування такого математичного алгоритму Відповідач фактично нівелював (поглинув) виплату законно нарахованих сум індексації за 2024 рік (у розмірі 1500 грн) та за 2025 рік (у розмірі 1500 грн), знову штучно обмеживши загальний розмір належної пенсійної виплати.
Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, наголошуючи, що індексація є обов'язковою базовою державною соціальною гарантією, яка підлягає виплаті для підтримання купівельної спроможності. Водночас подальше обмеження розміру пенсії максимальним порогом або застосування до неї будь-яких штучних понижуючих коефіцієнтів прямо суперечить нормам Конституції України, чинним законам та сталим правовим позиціям Конституційного Суду України.
Ухвалою від 06.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за наявними у ній матеріалами.
Відповідач 22.01.2026 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свою правову позицію Головне управління ПФУ у Львівській області обґрунтовує тим, що воно належним чином та повністю виконало рішення суду у справі № 380/8363/25, здійснивши відповідний перерахунок пенсії.
Проте, Відповідач наголошує, що його подальші дії під час виплати регламентовані статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та прийнятою на її виконання Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Відповідач стверджує, що вказаними нормативно-правовими актами встановлено обов'язок пенсійного органу застосовувати понижуючі коефіцієнти до тієї частини пенсій військовослужбовців, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (тобто понад 23 610 грн).
Оскільки розрахунковий (загальний) розмір пенсії Позивача значно перевищує цей законодавчо встановлений поріг, Відповідач зазначає, що був зобов'язаний застосувати відповідні понижуючі коефіцієнти, що й призвело до визначення остаточної суми до виплати у розмірі 26 138,23 грн. Відповідач наполягає, що його дії є абсолютно правомірними, вчиненими на виконання чинного бюджетного законодавства в умовах правового режиму воєнного стану та об'єктивного дефіциту фінансових ресурсів держави, а тому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги Позивача та заперечення Відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на відповідному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує довічну пенсію за вислугу років.
Вказана пенсійна виплата призначена та виплачується Позивачу відповідно до норм спеціального Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Крім того, судом встановлено, що Позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, що підтверджується належним чином завіреною копією відповідного посвідчення (серія НОМЕР_1 ) та довідкою МСЕК, долученими до матеріалів справи.
Відповідач провів перерахунок пенсії Позивача. Згідно з детально дослідженим судом розрахунком пенсії (розпорядження Головного управління ПФУ у Львівській області) станом на 01.11.2025, базовий (основний) розмір пенсії, обчислений як 76% від відповідних сум грошового забезпечення, склав 22 929,94 грн.
Також до вказаного розрахунку пенсійним органом включені (нараховані) обов'язкові суми індексації, а саме:
«Індексація базового ОСНП 2024» у розмірі 1500,00 грн (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 185);
«Індексація базового ОСНП 2025» у розмірі 1500,00 грн (на виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 209).
У результаті арифметичного додавання всіх складових, загальний підсумок нарахованої пенсії з усіма надбавками, доплатами та підвищеннями (включаючи гарантоване підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни) визначений (розрахований) самим же пенсійним органом у розмірі 33 170,73 грн.
Однак, як свідчить розрахунок, Відповідач під час визначення остаточної суми, що підлягає фактичній виплаті на рахунок пенсіонера, вдався до звуження розміру пенсії.
Спочатку пенсійний орган обмежив загальний розмір пенсії сумою 29 340,33 грн (прямо зазначивши у графі: «З урахуванням максимального розміру пенсії: 29340,33»). Після цього до вже обмеженої суми Відповідач додатково застосував механізм понижуючих коефіцієнтів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 (алгоритм пониження по відповідних діапазонах для сум, що перевищують 23 610 грн).
У результаті застосування цих послідовних математичних відрахувань, підсумкова сума до фактичної виплати Позивачу склала лише 26 138,23 грн.
Таким чином, суд констатує, що незважаючи на формальне відображення (включення) сум індексацій (по 1500 грн за 2024 та 2025 роки) в алгоритмі первинного розрахунку, фактично вони не були виплачені Позивачу у повному обсязі. Загальна сума належної йому пенсії була штучно та неправомірно поглинута (нівельована) спочатку застосуванням максимального розміру, а згодом - застосуванням понижуючих коефіцієнтів. Такі дії суб'єкта владних повноважень призвели до значного щомісячного недоотримання Позивачем законно призначених та нарахованих пенсійних виплат, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право є базовим і гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін регулюються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 64 спеціального Закону № 2262-XII прямо передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, не перераховувалися, вони підлягають індексації відповідно до закону про індексацію грошових доходів населення.
Індексація є невід'ємною, гарантованою державою складовою частиною пенсійної виплати, що має на меті об'єктивне відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Відтак, нарахування індексації згідно з Постановою КМУ № 185 (за 2024 рік) та Постановою КМУ № 209 (за 2025 рік) є безумовним обов'язком пенсійного органу. Включивши ці суми (по 1500 грн кожна) до загального розрахунку пенсії Позивача, Відповідач визнав його право на ці кошти, а отже, був зобов'язаний забезпечити їх фактичну та повну виплату.
Проте, подальше застосування Відповідачем будь-яких математичних механізмів, які фактично поглинають та нівелюють цю виплату (шляхом встановлення максимального розміру чи застосування понижуючих коефіцієнтів), є протиправним втручанням у майнові права пенсіонера.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд наголошує, що питання неконституційності таких обмежень щодо військових пенсій було остаточно вирішено Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016. Цим Рішенням визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які запроваджували обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Визнання норми неконституційною означає її повне та незворотне видалення з правового поля України.
Отже, починаючи з 20.12.2016 року, будь-яке посилання суб'єкта владних повноважень на обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, є завідомо незаконним.
Більше того, суд звертає увагу, що щодо самого Позивача ОСОБА_1 вже існує судове рішення (справа № 380/8363/25 від 25.06.2025), яке набрало законної сили і яким Відповідача зобов'язано виплачувати пенсію без обмеження максимальним розміром.
Повторне застосування Відповідачем такого обмеження під час виплати індексацій свідчить про ігнорування суб'єктом владних повноважень принципу обов'язковості судових рішень, закріпленого у статті 129-1 Конституції України.
Щодо застосування до пенсії Позивача понижуючих коефіцієнтів відповідно до статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1, суд звертає особливу увагу на наступне.
Конституційний Суд України неодноразово (зокрема, у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 27.02.2020 № 3-р/2020) формував сталу та непорушну правову позицію про те, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх. Об'єктом правового регулювання закону про Державний бюджет України є виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби.
Встановлення Законом про Держбюджет на 2025 рік нових правил обчислення та звуження обсягу виплат пенсій військовослужбовців шляхом введення понижуючих коефіцієнтів прямо суперечить цій фундаментальній правовій позиції, адже фактично скасовує соціальні гарантії, закріплені спеціальним Законом № 2262-XII.
Крім того, суд критично оцінює посилання Відповідача на Постанову КМУ № 1 від 03.01.2025 як на підставу для своїх дій. Навіть здійснюючи буквальний аналіз тексту цього підзаконного акта, суд констатує, що Відповідач діяв упереджено, непрофесійно та не врахував усіх обставин, що мають значення для справи.
Так, згідно з пунктом 2 Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1, визначені Урядом понижуючі коефіцієнти не застосовуються до пенсій осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Як достовірно підтверджується матеріалами справи, Позивач має офіційний статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Цей статус за своєю правовою природою засвідчує факт безпосередньої участі особи у захисті Батьківщини та отриманні ушкодження здоров'я у зв'язку з виконанням таких обов'язків. Відтак, Позивач належить до тієї категорії осіб, щодо яких Постанова КМУ № 1 встановлює виняток від застосування будь-яких понижуючих коефіцієнтів до пенсії.
Застосування пенсійним органом вказаних коефіцієнтів до особи з інвалідністю внаслідок війни свідчить про порушення Відповідачем не лише норм профільного пенсійного законодавства, але й безпосередньо того нормативно-правового акта, на який він сам посилається для виправдання своїх протиправних дій.
З матеріалів справи встановлено, що Позивач ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи. Цей статус підтверджує його безпосередню участь у захисті Батьківщини та отримання відповідного ушкодження здоров'я, що за своєю правовою суттю та відповідно до прямої вказівки пункту 2 Постанови КМУ від 03.01.2025 № 1, виключає можливість застосування до нього будь-яких понижуючих коефіцієнтів, запроваджених Урядом з метою економії бюджетних коштів.
Застосування Відповідачем загального алгоритму пониження до пенсії особи, яка отримала інвалідність внаслідок війни, є порушенням не лише вимог статті 46 Конституції України, але й приписів самого тексту Постанови КМУ № 1, на яку Відповідач посилається у своєму відзиві для виправдання власних дій.
Підсумовуючи викладене, зважаючи на приписи частини другої статті 2 КАС України, якою визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та пропорційно, суд доходить висновку щодо протиправності дій Відповідача.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій щодо обмеження пенсії Позивача максимальним розміром та безпідставного застосування понижуючих коефіцієнтів, що призвело до фактичної невиплати законно нарахованої індексації за 2024 рік (1500 грн) та 2025 рік (1500 грн). Такі дії Відповідача безпосередньо порушують право Позивача на мирне володіння своїм майном (належними пенсійними виплатами), що гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та прямо суперечать нормам національного законодавства.
Враховуючи вищенаведене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, суд керується положеннями статті 245 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності або дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
З метою повного та ефективного відновлення порушених прав Позивача, суд вважає за необхідне та співмірне зобов'язати Відповідача здійснити перерахунок та виплату індексації до пенсії, нарахованої в сумі 1500 грн за 2024 рік та 1500 грн за 2025 рік, починаючи з 01.11.2025 (як заявлено в позовних вимогах) без будь-якого обмеження її максимальним розміром чи застосування понижуючих коефіцієнтів, з обов'язковим урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд виходить із приписів статті 139 КАС України.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» Позивач, маючи статус особи з інвалідністю внаслідок війни, звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Оскільки матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів понесення Позивачем витрат на сплату судового збору або інших документально підтверджених судових витрат (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), підстави для їх розподілу та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача в порядку статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 12, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої індексації до пенсії в сумі 1500 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», та нарахованої індексації до пенсії в сумі 1500 грн, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», з 01.03.2025 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( ЄДРПОУ 13814885, 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) з 01.11.2025 року виплатити індексацію до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) нараховану в сумі 1500 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №185 від 23.02.2024 року "Про індексацію соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" з 01.03.2024 року та індексації до пенсії нараховану в сумі 1500 грн передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року "Про індексацію пенсії і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення в у 2025 році" з 01.03.2025 року без обмеження максимальним розміром пенсії з урахуванням виплачених сум.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 03 квітня 2026 року.
Суддя Коморний О.І.