про повернення позовної заяви
06 квітня 2026 року справа № 340/1812/26
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Брегей Р.І., розглянувши у м.Кропивницький адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (далі - військова частина) про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду зі заявою до військової частини про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування і виплати додаткової грошової винагороди, що передбачена приписами постанови Уряду України від 28 лютого 2022 року №168 у 2023 році.
Водночас просить суд зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити кошти.
Вважає, що строк звернення до суду не пропущений, тому і не клопоче про його поновлення.
Зазначає, що працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
31 березня 2026 року суд залишив без руху позов і надав час для подання заяви про поновлення строку звернення до суду та вказати періоди, за які військова частина не виплатила грошової винагороди у належному розмірі.
01 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду.
Стверджує, що військова частина при звільненні не повідомила про усі належні виплати та не сплатила їх.
Зазначає, що позивач дізнався про порушене право, отримавши відповідь відповідача у лютому 2026 року.
Вважає, що тримісячний строк звернення не завершився.
Водночас наголошує, що рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнано неконституційною частину 1 статті 233 КЗпП України.
Тому відсутні будь які обмеження щодо строку звернення до суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про повернення позовної заяви з таких підстав.
Висновок про пропущення строку звернення до суду.
Так, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 не поширюється строк звернення до суду стосовно розгляду вимог, право на які виникли до 19 липня 2022 року.
Стосовно розгляду позовних вимог, право на які виникло після 19 липня 2022 року, поширюється строк звернення до суду.
Спір стосується питань проходження публічної (військової) служби.
Отже, відноситься до компетенції адміністративного суду.
Приписами частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції станом на 19 липня 2022 року, яка чинна досі) встановлено, що зі заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Отже, на день звернення до суду до правовідносин стосовно виплати коштів при звільненні поширюється строк звернення до суду.
Приписами частини 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Питання стосовно строку звернення до суду у справах щодо виплати заборгованості з грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні зі служби досліджував Верховний Суд і зробив такий висновок (постанова від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22).
“ 38. Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
39. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
40. Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
40.1. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
42. Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.»
Суд погоджується з правовим висновком Верховного Суду стосовно 3 місячного строку звернення до суду.
Отже, у справах щодо стягнення грошового забезпечення строк звернення до суду бере відлік не раніше дня звільнення зі служби.
У військової частини може бути заборгованість перед військовослужбовцем за тривалі періоди перед звільненням зі служби, яку зобов'язана виплатити у день звільнення.
3-ох місячний строк звернення до суду після звільнення не зменшує періоду часу, заборгованість за який мала бути виплачена, а лише встановлює час, упродовж якого військовослужбовець має право звернутися до суду зі заявою про виплату усієї заборгованості за весь час служби.
ОСОБА_1 звільнений зі служби у військовій частині з 14 січня 2024 року.
Позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 09 по 28 червня 2023 року.
Отже, строк звернення до суду розпочав відлік з 15 січня 2024 року, а завершився 14 квітня того ж року.
Позов подано до суду 27 березня 2026 року.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача зі заявою про перерахунок і виплату грошового забезпечення (12 лютого 2026 року) за межами строку звернення суду.
Поважні причини пропущення строку звернення до суду існують в межах нього.
Тому надання відповідачем відповіді на звернення за межами строку звернення до суду не є поважною причиною пропущення строку звернення до суду, так як звернення надіслано за межами процесуального строку.
Позивач жодним чином не пояснює, що обмежило у зверненні до суду упродовж 3-ох місяців після звільнення з військової частини.
У наказі про звільнення з військової частини чітко зазначено про кошти, які належать при звільненні.
Тому позивач міг чітко виявити ознаки порушеного права у день звільнення з військової частини.
Трьох місяців з дня звільнення з військової частини було достатньо часу, щоб звернутися до відповідача для уточнення суми виплат і після отримання відповіді - до суду.
Позивач стверджує, що рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року відновлено дію конституційних гарантій щодо відсутності часових обмежень звернення до суду з вимогами про стягнення належних сум грошового забезпечення.
Судом встановлено, що рішенням Великої Палати Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року №1-р/2025 визнано неконституційною частину 1 статті 233 КЗпП України.
Висновок Конституційного Суду України стосувався строку звернення до суду працівника під час виконання трудових обов'язків, а не після звільнення з роботи.
До спірних правовідносин суд застосував приписи частини 2 статті 233 КЗпП України, які не визнанні неконституційними.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач пропустив строк звернення до суду і не зазначив поважних причин його пропущення.
Водночас суд звертає увагу на приписи частини 1 статті 234 КЗпП України.
Цією нормою права встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
З дня отримання наказу про звільнення до дня звернення до суду минуло більше одного року.
Тому суд не може поновити строк звернення до суду, навіть, якщо би і існували поважні причини його пропуску.
Відповідно до приписів частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про повернення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.123 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву повернути ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ