06 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1301/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 05 серпня 2022 року по 21 лютого 2026 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 05 серпня 2022 року по 21 лютого 2026 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки грошової допомоги для оздоровлення виходячи з грошового забезпечення, визначеного з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704 та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 роки виходячи з грошового забезпечення, визначеного з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025, 01.01.2026 на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за дні невикористаної відпустки без урахування вимог п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки учасникам бойових дій на підставі п. 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, виходячи з щомісячних складових грошового забезпечення за останні перед виплатою компенсації 12 місяців, розмір яких визначений з урахуванням висновків суду у цій справі;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з порушенням порядку визначення її розміру та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення, визначеного з урахуванням висновків суду у цій справі, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою суду від 13.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у відповідача докази по справі.
31.03.2026 від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду та поновлення процесуальних строків надання витребуваних доказів та відзиву на позовну заяву.
В обгрунтування заявленого клопотання про поновлення процесуальних строків вказує, що Херсонський зональний відділ ВСП здійснює діяльність в умовах воєнного стану на території Херсонської області, яка систематично зазнає ворожих обстрілів, у тому числі із застосуванням БПЛА, артилерії та авіаційних засобів ураження, у зв'язку з чим відсутній стабільний інтернет-зв'язок, перебої з електропостачанням, що вплинуло на можливість доступу до автоматизованих систем. Крім цього, Відділ є військовим формуванням та виконує завдання в умовах підвищеної бойової готовності, залучений до заходів забезпечення правопорядку та безпеки в регіоні, діє в режимі постійного реагування на зміну оперативної обстановки.
Стосовно наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду зазначає, що до відкриття провадження у справі №340/1301/26 у провадженні Одеського окружного адміністративного суду вже перебувала справа з ідентичними позовними вимогами, що вказує на зловживання позивачем процесуальними правами. Також, у період проходження військової служби з 05.08.2022 по 21.02.2026 ОСОБА_1 не звертався у встановленому порядку до командування зонального відділу або органів військового управління про обмеження або порушення його прав та законних інтересів. При цьому, одержуючи щомісячно грошове забезпечення, був ознайомлений з його розміром. З посиланням на правові позиції Верховного Суду зауважує, що незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Розглянувши вказані клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, право на звернення до суду військовослужбовців щодо виплати грошового забезпечення відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 18.07.2022) не було обмежене будь-яким строком.
Водночас, відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній з 19.07.2022) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) № 50/нст від 21.02.2026 позивача з 21.02.2026 виключено зі списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення.
Отже, позов про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення подано позивачем після виключення зі списків особового складу відділу 21.02.2026.
У Рішенні від 05.10.2013 №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Чинна редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України містить поняття "суми, що належать працівникові при звільненні".
З огляду на викладене, строк звернення позивача до суду у межах спірних правовідносин регулюється частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
Оскільки позивача виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 21.02.2026, а до суду із цим позовом звернувся 09.03.2026, строк звернення до суду не пропущений.
Стосовно доводів відповідача про необхідність обрахування строку звернення до суду щодо виплати грошового забезпечення за час проходження позивачем військової служби з урахуванням дати отримання щомісячного грошового забезпечення позивача, суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду №1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат частину першу статті 233 КЗпП України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов'язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.
Таким чином, строк звернення до суду із позовними вимогами діючого військовослужбовця щодо виплати грошового забезпечення не обмежується будь-яким строком.
Суд також відхиляє посилання відповідача на правові висновки наведені у постановах Великої Палати від 10.11.2022 №990/115/22 та від 22.01.2026 у справі №990/446/25 та постановах Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №380/18997/21 та від 18.12.2025 у справі № 340/6466/24, оскільки зазначені постанови не стосуються спірних правовідносин і прийняті за інших обставин справи.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідач вказує, що позов слід залишити позов без розгляду, оскільки у провадженні Одеського окружного адміністративного суду на дату відкриття провадження у цій справі перебувала справа № 420/6333/26 про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З цього приводу суд зазначає, що дійсно ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 з ідентичними підставами та предметом.
17.03.2026 ухвалою Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду згідно поданої представником позивача заяви від 13.03.2026.
Тобто, станом на дату відкриття провадження у справі №340/1301/26 у провадженні іншого суду перебувала справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У відповіді на відзив представник позивача пояснила подання позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду помилкою, виявивши яку 07.03.2026 подала заяву про її відкликання.
Так, зі змісту долученої представником відповідача до заяви про залишення позову без розгляду копії позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського кружного адміністративного суду вбачається, що останній зазначив: «...що його місце проживання як внутрішньо переміщеної особи зареєстроване за адресою АДРЕСА_1 , за якою він фактично проживає, а тому справа може бути розглянута Кіровоградським окружним адміністративним судом.»
На підтвердження права здійснення представництва позивача до позовної заяви додано ордер про надання правничої допомоги серії ВН № 1670638 від 05.03.2026, у якому у графі «назва органу, у якому надається правнича допомога» зазначено лише Кіровоградський окружний адміністративний суд, Третій апеляційний адміністративний суд та Верховний Суд.
Наведені доводи на переконання суду свідчать про помилкове подання 05.03.2026 позовної заяви представником позивача через підсистему «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду замість Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Крім цього, у поданій 08.03.2026 до Кіровоградського окружного адміністративного суду позовній заяві представник позивача зазначила про допущену нею помилку щодо попереднього подання до Одеського окружного адміністративного суду аналогічної позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 провадження у справі № 420/6333/26 припинено, тобто на даний час відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Відповідно до частини 3 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про відсутність ознак зловживання процесуальними правами позивачем, та підстав для задоволення заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду згідно наведених у ній підстав.
Щодо наявності підстав для поновлення процесуальних строків для подання витребуваних судом доказів та відзиву на позовну заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами шостою-восьмою статті 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Частиною п'ятою статті 162 КАС України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Частиною першою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. 2 ст. 121 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 121 КАС України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
При цьому, відповідно до частини п'ятої статті 121 КАС України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Згідно ухвали суду від 13.03.2026 судом зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 направити витребувані цією ухвалою докази на адресу суду протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Суд звертає увагу відповідача, що строк для подачі відзиву та надання доказів встановлюється судом, а тому він може бути продовжений судом, а не поновлений, що узгоджується з положеннями частини другої статті 121 КАС України.
Однак суд враховує, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку.
Суд зазначає, що суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова КАС ВС від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22).
За приписами частини шостої статті 121 КАС України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
За таких обставин, з метою повного та всебічного з'ясування обставин у справі, дотримання процесуальних прав учасників справи, суд вважає необхідним з власної ініціативи продовжити відповідачу процесуальний строк для подання доказів та відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини шостої статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 80, 240, 241, 248, 256, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій без розгляду - відмовити.
У задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення процесуальних строків на подання відзиву на позовну заяву та надання витребуваних доказів, встановленого ухвалою суду від 13.03.2026 у справі №340/1301/26 - відмовити.
Продовжити відповідачу встановлений ухвалою суду від 13.03.2026 у справі №340/1301/26 строк для подання витребуваних судом доказів до 31.03.2026.
Продовжити відповідачу встановлений ухвалою суду від 13.03.2026 у справі №340/1301/26 строк для подання відзиву на позовну заяву до 10.04.2026 включно.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК