про розгляд звіту та накладення штрафу
06 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7599/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у письмовому провадженні звіт про виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року позов задоволено частково.
Постановою ТААС від 23.04.2025 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №340/7599/24 залишено без змін.
Рішення суду набрало законної сили 23.04.2025 року.
До суду 25.02.2026 від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, відповідно до якої позивач, посилаючись на статтю 382 КАС України, просить зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 04.03.2026 року задоволено заяву, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року у справі №340/7599/24 у строк - один місяць з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю (а.с.125).
27.03.2026 року відповідачем подано звіт про виконання рішення суду.
30.03.2026 року позивачем подано заперечення на звіт.
Дослідивши наданий звіт та інші матеріали справи, суд встановив наступне.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) провести з 01.01.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-20/52/2024 від 14.11.2024 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
За змістом поданого звіту, на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 по справі №160/7599/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 згідно з довідкою Кропивницького апеляційного суду від 14.11.2024 № 07-20/52/2024.
Відповідно до вищезазначеної довідки, станом на 01.01.2024 грошова винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 249810,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 166540,00 грн, доплата за вислугу років (50%) 83270,00 грн.
Відповідач зазначає, що після виконання рішення суду щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці становитиме 124924,00 грн (249810,00 х 50%), що призведе до зменшення виплати.
Також відповідач вказує, що ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 138732,00 грн (173415,00 грн х 80%). Відсоток суддівської винагороди становить 80%.
Отже, за твердженням відповідача, внаслідок перерахунку розмір щомісячного довічного грошового утримання згідно з рішенням суду зменшується, тому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виплачується в раніше встановленому розмірі.
Таким чином, за результатами виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 по справі №160/7599/24 та постанови Третього апеляційного адміністративною суду від 23.04.2025, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 01.08.2025 №935250825903 про відмову в перерахунку пенсії.
Надаючи оцінку наданому звіту, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1 березня 2023 року у справі № 2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19 квітня 2023 року у справі № 4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі №200/3958/19-а, від 24 липня 2023 року у справі №420/6671/18 та від 1 травня 2023 року у справі № 520/926/21.
Важливість виконання судового рішення також підкреслюється тим, що вказане питання включено до Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021 - 2023 роки, затвердженою Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, у якій зазначено, що основними проблемами, які зумовлюють необхідність подальшого удосконалення організації функціонування судової влади та здійснення правосуддя, є, зокрема, неналежне виконання судових рішень, неефективність механізмів судового контролю за виконанням судових рішень.
Крім того, згідно з параграфом 4 Національної стратегії у сфері прав людини, затвердженої Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021, до стратегічних цілей підвищення гарантій захисту прав людини віднесено, зокрема, наявність ефективних механізмів виконання судових рішень.
Також, як зазначено у пункті 1 розділу ІІ Рекомендацій Rec(2003)16, Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у сфері адміністративного права» (on the execution of administrative and judicial decisions in the field of administrative law), держави-члени мають забезпечити виконання судових рішень в межах розумного строку; вони мають уживати всіх необхідних заходів згідно з законом з метою надання цим рішенням повної сили; у разі, якщо адміністративний орган не виконує судового рішення, слід передбачити відповідну процедуру, що дозволяє домагатися виконання такого рішення, зокрема за допомогою судової заборони або пені (coercive fine).
Відповідно до пункту 55 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) «Щодо якості судових рішень» (on the quality of judicial decisions) з метою забезпечення ефективності правосуддя, усі країни повинні мати процедури забезпечення виконання рішень. Ця позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 08 вересня 2023 року у справі №640/21223/20 (адміністративне провадження №К/990/9827/23).
Розглянувши наданий відповідачем звіт, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з тим, за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Судом встановлено, що позивачу призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 80% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Вказаний факт відповідачем не оспорюється, а навпаки, зазначається у наданому ним звіті.
Водночас, зазначаючи у звіті про неможливість виконання рішення суду у зв'язку з тим, що перерахунок довічного грошового утримання позивача призведе до зменшення виплат, відповідач надає обрахунки такого (можливого) перерахунку, виходячи з розрахунку 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Будь-яких правових підстав для перерахунку довічного грошового утримання позивача із розрахунку 50% (замість 80%) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, наданий відповідачем звіт не містить.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про проведення відповідачем перерахунку довічного грошового утримання позивача на виконання рішення суду у даній справі усупереч вимогам чинного законодавства, матеріалам пенсійної справи та висновкам суду у цій справі.
Таким чином, дії та рішення відповідача, вчинені ним на виконання рішення суду, не лише не призвели до його виконання, а навпаки, свідчать про свідоме ухилення відповідача від належного виконання рішення суду у цій справі.
Отже, всупереч нормам чинного законодавства, відповідачем не надано належних доказів виконання рішення суду у справі, що виключає можливість прийняття звіту.
Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
При цьому, згідно частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд наголошує, що постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту є підставою для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додаткового встановлення нового строку подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, що випливає з положень частини 3 статті 382-3 КАС України.
У такому разі, за правилами частини 4 статті 382-3 КАС України половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Ухвала суду про накладення штрафу, що набрала законної сили, направляється для виконання до державної виконавчої служби. З наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Суд наголошує, що за своєю природою штраф є заходом процесуального примусу в розумінні статті 145 КАС України.
Частиною 5 статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.
Таким чином, наявні підстави для накладення на керівника суб'єкта владних повноважень - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідального за виконання судового рішення у даній справі, штрафу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 гривень х 20 = 66560 гривень).
При цьому, суд звертає увагу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконання рішення суду і подання звіту про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382- 382-3 України, суд, -
У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - відмовити.
Накласти на ОСОБА_2 - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, штраф у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі 66560,00 грн.
Половину штрафу в розмірі 33280,00 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), іншу половину штрафу, в розмірі 33280,00 грн., стягнути на користь Державного бюджету України.
Попередити Козака Юрія Івановича - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про те, що за правилами частини 7 статті 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня в розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Попередити Козака Юрія Івановича - начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що сплата штрафу не звільняє від обов'язку виконати рішення суду і подати звіт про його виконання. Повторне невиконання цього обов'язку тягне за собою застосування наслідків, установлених частинами першою і другою цієї статті, але розмір нового штрафу при цьому збільшується на суму штрафу, який було або мало бути сплачено за попередньою ухвалою.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати до суду звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 по справі №340/7599/25 протягом тридцяти днів з дати отримання копії цієї ухвали. До звіту необхідно додати докази перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки Кропивницького апеляційного суду № 07-20/52/2024 від 14.11.2024 року.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, в частині стягнення штрафу в розмірі 33280,00 грн, є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), боржником: Козак Юрій Іванович - начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місце роботи - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427).
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, в частині стягнення штрафу в розмірі 33280,00 грн, є Державна судова адміністрація України (адреса: 01021, місто Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795), боржником: ОСОБА_2 - начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місце роботи - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, б. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427).
Строк пред'явлення даної ухвали суду до виконання становить три місяці з дня набрання нею законної сили.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО