ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" квітня 2026 р. справа № 300/251/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , просить:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення, шляхом видачі Наказу по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, у зв'язку з наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 27.02.2022 призваний на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Перебуваючи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів ОСОБА_1 10.10.2025 направив засобами електронного документообігу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » через ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи. До вказаного рапорта від 10.10.2025 позивач долучив необхідний перелік документів, які підтверджують наявність обставин для звільнення з військової служби відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу». Відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що його рапорт від 10.10.2025 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи, надісланий через ІНФОРМАЦІЯ_2 , не підпадає під жодну з категорій рапортів, що вказані у Порядку № 901 та Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, як такі, що можуть надсилатися з ТЦК та СП до військових частин. Таким чином, командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту та залишення його без реалізації. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
04.02.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив представника Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2026 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 4 Порядку № 901 визначено чіткий перелік рапортів військовослужбовців, які можуть пересилатися (може здійснюватися обмін такими документами) закладами охорони здоров'я, військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в електронній формі рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я. Отже, надісланий ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт позивача щодо звільнення з військової служби за підстави наявності інвалідності у ОСОБА_1 не підлягав задоволенню командиром Військової частини НОМЕР_1 , оскільки вказаний військовослужбовець таким чином намагався звільнитись з військової служби дистанційно, перебуваючи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою. При цьому, дистанційне звільнення законодавцем передбачено виключно для однієї категорії військовослужбовців - непридатних до військової служби за станом здоров'я, дистанційного ж звільнення для військовослужбовців за підстави наявності інвалідності - законом не визначалось. Зазначені обставини були відображені відповідачем у відповіді на заяву від 20.11.2025 за вих.№6853 та відповіді на скаргу від 31.12.2025 за вих.№ 8007. Щодо вимог про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, то такі вимоги, на думку представника відповідача, є передчасними, оскільки ОСОБА_1 продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , однак жодного рапорту про звільнення за місцем проходження служби позивач не подавав. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 48-54).
12.02.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь позивача від 09.02.2026 на відзив. Так, позивач зазначив, що дистанційне звільнення з військової служби під час воєнного стану неможливе, оскільки процедура вимагає особистої присутності для здачі справ, майна та отримання документів. Водночас, на думку позивача, подання рапорта на звільнення військовослужбовцями, можливе дистанційно через застосунок «Армія+», рекомендованим листом або засобами електронного документообігу (СЕД/СЕДО). Позивач вважає, що ним не було спрямовані дії щодо звільнення з військової служби дистанційним способом, а відбулась лише реалізація права на звільнення за наявності передбачених законом підстав на етапі проходження військової служби. ОСОБА_1 зазначив, що він був змушений подати рапорт від 10.10.2025 про звільнення з військової служби засобами електронного документообігу «СЕДО» через ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки позивачу не буда відома адреса Військової частини НОМЕР_1 . Позивач просив суд позовні вимоги задовольнити повністю (а.с. 55-65).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призваний з 27.02.2022 на військову службу по мобілізації та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_3 від 27.02.2022 (а.с. 16-24).
Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 156/25/3407/В від 23.09.2025, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 26.08.2025 до 26.08.2026 (а.с. 26-29).
Перебуваючи у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів, ОСОБА_1 10.10.2025 направив засобами електронного документообігу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » через ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи (а.с. 35-36).
До вказаного рапорта від 10.10.2025 позивачем долучено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 156/25/3407/В від 23.09.2025.
Листом від 20.11.2025 № 6853 Військова частина НОМЕР_1 направила позивачу відповідь, згідно якої повідомлено, що відповідно до пункту 4 Порядку № 901 визначено чіткий перелік рапортів військовослужбовців, які можуть пересилатися (може здійснюватися обмін такими документами) закладами охорони здоров'я, військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в електронній формі рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я. Отже, надісланий ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт позивача щодо звільнення з військової служби за підстави наявності інвалідності у ОСОБА_1 не підлягає задоволенню командиром Військової частини НОМЕР_1 . За результатами розгляду вказаного рапорту командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту та залишення його без реалізації (а.с. 37-38).
Позивач подав скаргу від 08.12.2025 до Міністерства оборони України, за результатом розгляду якої листом від 31.12.2025 № 8007 Військова частина НОМЕР_1 повідомило позивача, що припущення щодо умисного не розгляду командиром Військової частини НОМЕР_1 рапорта про звільнення з військової служби від 10.10.2025 не мають під собою жодного підґрунтя та не знайшли свого підтвердження (а.с. 39-40).
Вважаючи протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення, шляхом видачі наказу по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, у зв'язку з наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 10.10.2025) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, то пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами “г»-“е», “и» частини третьої, підпунктами “а», “д», “є», “ж» пункту 1, підпунктами “в», “з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами “д», “е», “и»-“о», “р», “с» пункту 1, підпунктами “д», “е», “з»-“м», “р», “с» пункту 2, підпунктами “а», “в», “е», “з» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами “д»-“к» пункту 1, підпунктами “ґ»-“и», “й», “к» пункту 2, підпунктами “а», “б», “в», “д», “ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;
за підставами, передбаченими пунктами “б», “в», “д», “є» частини третьої, підпунктами “г», “е», “є» пункту 1, підпунктами “б», “г», “д», “е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами “а»-“в», “ґ», “к», “р» пункту 1, підпунктами “а»-“в», “ґ», “й», “к», “п», “р» пункту 2, підпунктами “а», “б», “г», “д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами “а»-“в», “ґ», “й» пункту 1, підпунктами “а», “б», “г», “і», “й» пункту 2, підпунктами “а», “б», “г», “ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України встановлено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, пунктом 3 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби додатку 19 до Інструкції визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: за станом здоров'я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації № 157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», “Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту “б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту “б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених підпунктом “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, за наявності у них інвалідності. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановлено судом ОСОБА_1 10.10.2025 направив засобами електронного документообігу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » через ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи (а.с. 35-36).
До вказаного рапорта від 10.10.2025 позивачем долучено витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 156/25/3407/В від 23.09.2025.
Листом від 20.11.2025 № 6853 Військова частина НОМЕР_1 направила позивачу відповідь, згідно якої повідомлено, що відповідно до пункту 4 Порядку № 901 визначено чіткий перелік рапортів військовослужбовців, які можуть пересилатися (може здійснюватися обмін такими документами) закладами охорони здоров'я, військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в електронній формі: рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військоволікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я. Отже, надісланий ІНФОРМАЦІЯ_2 рапорт позивача щодо звільнення з військової служби за підстави наявності інвалідності у ОСОБА_1 не підлягає задоволенню командиром Військової частини НОМЕР_1 . За результатами розгляду вказаного рапорту командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту та залишення його без реалізації (а.с. 37-38).
У цій справі суд встановив, що правом звільнення позивача з військової служби наділений командир Військової частини НОМЕР_1 . Так, рапорт позивача з доданими документами отримано командиром Військової частини НОМЕР_1 , до повноважень якого віднесено вирішення питання звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Вище суд зазначив свої висновки з приводу застосування положень Статуту ЗСУ, відповідно до яких подання рапорту “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. У випадку ж відмови клопотати, на переконання суду, рапорт військовослужбовця з обґрунтуванням відмови у будь-якому випадку має передаватися вищому командуванню. Остаточне рішення має прийматися саме тією посадовою особою, яка наділена правом вирішувати питання по суті. Отже, рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності. Вказане також узгоджується з положенням пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України про те, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби з підстав, серед яких передбачена підпунктом “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В спірному випадку рапорт позивача від 10.10.2024 надійшов 03.11.2024 до Військової частини НОМЕР_1 , що свідчить про дотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008.
Факт отримання командиром Військової частини НОМЕР_1 рапорта ОСОБА_1 від 10.10.2025 про звільнення з військової служби не заперечується представником відповідача.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за № 40 (далі - Інструкція № 40), рапорт (заява) - це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 (далі - Інструкція № 735) визначений порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України, у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України, а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно статті 117 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.
Пунктом 6 розділу ІІІ ''Розгляд звернень громадян'' Інструкції № 735 також передбачено те, що звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Отже, згідно з пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що волевиявлення військовослужбовця, який бажає звільнитися з військової служби, викладається лише у формі рапорта, який є допустимим доказом в підтвердження бажання військовослужбовця звільнитися з військової служби.
Водночас звернення громадян розглядається за окремим порядком, визначеним Інструкцією № 735.
Суд погоджується з тим, що у разі наявності підстав для прийняття рішення про звільнення військовослужбовця, таке оформляється розпорядчим документом, яке доводиться до відома особи, що регламентовано зазначеними вище нормативно-правовими актами: Положенням № 1153/2008, Інструкцією про організацію виконання цього Положення. Проте дані акти не визначають, яким чином має бути оформлена і доведена до відома відмова військовослужбовцю у звільненні з військової служби. На переконання суду, сама форма відмови (лист, рішення, висновок тощо) не є суттєвою, основним є те, щоб вона містила конкретні підстави відмови та була доведена до відома військовослужбовця.
Відповідно до пункту 3.10.2 Інструкції № 40, документи, розглянуті керівництвом військової частини (установи) повертаються з відповідною резолюцією до служби діловодства, що здійснює передачу документів на виконання.
Згідно з пунктом 32.2.14 Інструкції № 40, резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень, яка передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи.
Пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531, визначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.
В цій справі в листі від 20.11.2025 № 6853 зазначено, що за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 10.10.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту та залишення його без реалізації (а.с. 37-38).
Отже, в цій справі відмова позивачу в звільненні з військової служби прийнята останньою ланкою командування.
Водночас, підставою відмови в задоволенні рапорта ОСОБА_1 від 10.10.2025 про звільнення з військової служби слугувало те, що такий рапорт не відноситься до рапортів, які можуть бути подані за допомогою електронного документообігу «СЕДО» через ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд звертає увагу на те, що механізм здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук (далі - заклади охорони здоров'я), в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та органами військового управління, з'єднаннями, військовими частинами, вищими військовими навчальними закладами, військовими навчальними підрозділами закладів вищої освіти, установами та організаціями Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - військові частини), а також районними (об'єднаними районними), міськими (районними у місті, об'єднаними міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки або їх структурними підрозділами (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), визначає Порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров'я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 № 901 (далі - Порядок № 901).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 901 для обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між військовими частинами, закладами охорони здоров'я і територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки використовуються системи електронного документообігу Міноборони, Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - системи електронного документообігу).
Документообіг у зазначених системах здійснюється відповідно до вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Система електронного документообігу повинна відповідати вимогам законодавства до форматів даних, сервісу інтеграції до системи взаємодії та вимогам нормативно-правових актів у сфері захисту інформації.
Пунктом 4 Порядку № 901 визначено, що заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють надсилання таких документів (обмін такими документами) в електронній формі: рапорта військовослужбовця про надання йому відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), про звільнення від виконання службових обов'язків на підставі рішення військово-лікарської комісії або про звільнення з військової служби за станом здоров'я.
В спірному випадку рапорт ОСОБА_1 від 10.10.2025 стосується саме звільнення з військової служби за станом здоров'я.
Так, підпункт «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII передбачено лише дві підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я, а саме: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В рапорті від 10.10.2025 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 зазначив про наявність у нього ІІІ групи інвалідності та небажання продовжувати військову службу, тобто чітко вказав підстави для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я.
Отже, за обставин справи, суд вважає, що рішення відповідача про відмову в звільненні позивача з військової служби за рапортом від 10.10.2025 є необґрунтованим.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що пунктом 4 Порядку № 901 передбачено, що у разі потреби заклади охорони здоров'я, військові частини, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки можуть здійснювати обмін іншими документами.
Таким чином, визначений в пункті 4 Порядку № 901 перелік документів, які можуть надсилатися в електронній формі між закладами охорони здоров'я, військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, не є виключним.
З'ясовуючи наявність правової підстави для звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» згідно поданого рапорту від 10.10.2025, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за станом здоров'я: у зв'язку з наявністю ІІІ групи інвалідності, то суд виходить з такого.
Передовсім необхідно встановити наявність у ОСОБА_1 всіх передбачених підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» умов для звільнення з військової служби з вищевказаної підстави.
Так, суд встановив, що ОСОБА_1 :
1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації;
2) позивач подав рапорт від 10.10.2025 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я: у зв'язку з наявністю ІІІ групи інвалідності. В рапорті позивач зазначив, що не бажає проходити військову службу, а після звільнення підлягає направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
3) факт встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 156/25/3407/В від 23.09.2025 (а.с. 26-29). Такий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 156/25/3407/В від 23.09.2025 долучений до рапорту від 10.10.2025.
Згідно відповіді від 20.11.2025 № 6853 та відзиву від 04.02.2026 на позовну заяву, представник відповідача підтвердив факт отримання рапорта від 10.10.2025 ОСОБА_1 про звільнення з військової служби разом із долученим до такого рапорта витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за № 156/25/3407/В від 23.09.2025.
З огляду на наявність у ОСОБА_1 всіх передбачених підпунктом “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» умов для звільнення з військової служби, суд дійшов висновку про протиправність відмови Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за наявності інвалідності), прийняту за результатом розгляду рапорта від 10.10.2025.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру, то суд вказує на таке.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Як вже зазначив суд, згідно з підпунктом 1 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 234 Положення № 1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Таким чином, вимогами Положення № 1153/2008 передбачено уточнення даних про проходження особою військової служби перед її звільненням.
Згідно з пунктом 242 Положенням № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, видання наказу про звільнення військовослужбовця належить до повноважень командира (начальника) військової частини, який має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
В спірному випадку ОСОБА_1 повідомив, що не бажає продовжувати військову службу, а особова справа підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_5 за місцем проживання. Таким чином позивач надав відповідачу всю необхідну інформацію, яка згідно вимог Положення № 1153/2008 підлягає з'ясуванню у військовослужбовця перед його звільненням з військової служби.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) йому встановлено ІІІ групу інвалідності; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Таким чином, суд встановив, що позивач відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорта військовослужбовця за встановлених судом обставин.
З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині вимог до Військової частини НОМЕР_1 є ефективним, не суперечить закону та забезпечує досягнення завдання адміністративного судочинства.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню: слід визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», прийняту за результатом розгляду рапорта від 10.10.2025; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.10.2025 та прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю інвалідності).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», прийняту за результатом розгляду рапорта від 10.10.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 10.10.2025 та прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю інвалідності).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Григорук О.Б.