ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"06" квітня 2026 р. справа № 300/9447/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 до Коршівської сільської ради Коршівської територіальної громади про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), як законний представник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коршівської сільської ради Коршівської територіальної громади, в якому просить:
визнати протиправними дії Коршівської сільської ради та скасувати рішення Коршівської сільської ради від 11.07.2025 №1534-VIII/2025 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 »;
зобов'язати Коршівську сільську раду на черговому засіданні сесії Коршівської сільської ради прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075 для ведення особистого селянського господарства, розташованої в с. Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області з подальшою передачею її у власність для ведення особистого селянського господарств.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.07.2025 Коршівською сільською радою прийнято рішення №1534-VIII/25 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », яким відмовлено гр. ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області до закінчення воєнного стану враховуючи підпункт 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України №2698-ІХ від 19.10.2022 «Про внесення мін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель». Дане рішення позивач вважає, що суперечить Конституції України, якою гарантується право на землю кожному громадянину України, Земельному кодексу України, який забезпечує гарантії прав на землю та встановлює статтею 118 порядок приватизації земельних ділянок громадянам. Позивач вважає, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Позивач вважає, що «законно очікував» на оформлення права власності на земельну ділянку в межах дозволу та проекту землеустрою, оскільки було вчинено юридично значущі дії щодо вирішення питання про отримання у майбутньому права власності на земельну ділянку, а саме: отримав дозвіл (Наказ Головного управління Держгеокадастру) на розробку проекту землеустрою вказаної земельної ділянки, уклав відповідний договір на його розробку із проектною організацією ТОВ «Зеніт Експерт» та оплатив їхню роботу, у зв'язку із чим він мав законні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки для себе, яка залежить від правомірної поведінки уповноваженого державного органу. Проте, незважаючи на відповідну заяву позивача - Коршівською сільською радою безпідставно, неправомірно за з грубим порушенням земельного законодавства, відмовлено у затвердженні землеустрою.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 , в особі законного представника ОСОБА_2 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви (а.с. 117-119).
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 125-126).
24.01.2026 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що Коршівська сільська рада на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №300/208/24 та ухвали від 22.05.2025 прийняла рішення №1534-VIII/2025 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », згідно пункту 1 якого вирішила, враховуючи підпункт 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України №2698-ІХ від 19.10.2022 (безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється) відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області до закінчення воєнного стану. Представник відповідача вказує, що положення цього підпункту (підпункту 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України №2698-ІХ від 19.10.2022) не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом» (Земельним кодексом України). Отже, на думку відповідача, дані норми права не можуть бути застосовані для розгляду заяви та прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність заявника гр. ОСОБА_1 , оскільки вона не є власником розташованих на даній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також дана земельна ділянка не була передана їй у користування до набрання чинності Земельним кодексом України. У зв'язку із цим, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову (а.с. 132-136).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 залишено без задоволення клопотання Коршівської сільської ради Коршівської територіальної громади про розгляд даної адміністративної справи за правилами загального позовного провадження (а.с. 151-154).
10.02.2026 законний представник позивача подав суду відповідь на відзив, у якій наполягає на задоволенні позовних вимог. Так, зазначено, що оскільки відповідач розглядав заяву позивача саме за 2020 рік, то відповідач повинен був розглядати заяву за законодавством, яке було чинним на 2020 рік, оскільки на підставі наказу Держгеокадастру від 05.11.2020 на земельну ділянку була розроблена технічна документація із землеустрою та здійснено поділ земельної ділянки державної власності (землі запасу), і сформована земельна ділянка, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075 із зміною цільового призначення під особисте селянське господарство то погоджена і пройдена експертиза 10.12.2020 і зареєстрована в Держгеокадастрі 22.12.2020 (а.с. 157-161).
24.02.2026 судом зареєстровано заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких представник зазначає про помилкове трактування позивачем земельного законодавства. Так, звернуто увагу на безпідставність тверджень позивача про те, що перехідні положення ЗК України змінюють правила, але вони не можуть позбавити законно набутих прав до їх введення, оскільки набутих прав на спірну земельну ділянку позивач не мав і не має на даний час, а об'єкти, які б на лежали на праві власності чи користування ОСОБА_1 на спірній земельній ділянці - відсутні (а.с. 199-201).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_4 відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, 07.10.2020 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області з клопотаннями, серед іншого, про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для своєї малолітньої доньки ОСОБА_1 орієнтовною площею 1,2500 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,5330 га (кадастровий номер 2623283400:03:021:0042).
Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківської області було видано наказ від 05.11.2020 за №9-1615/15-20-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,2500 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,5330 га кадастровий номер 2623283400:03:021:0042, яка розташована за межами населеного пункту с. Лісна Слобідка Ліснослобідської сільської ради Коломийського району, з подальшою передачею її у власність для ведення особистого селянського господарства та здійснити поділ цієї земельної ділянки площею 2,5330 га (кадастровий номер 2623283400:03:021:0042) (зв. ст. а.с. 15).
На підставі зазначеного наказу між ОСОБА_4 та ТОВ «Зеніт Експерт» укладено договір на виконання робіт із землеустрою від 23.11.2020 №030-ІФ, а саме для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 16).
Відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківської області від 05.11.2020 за №9-1615/15-20-СГ та укладеного договору, ТОВ «Зеніт Експерт» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 (а.с. 69-112).
Окрім цього, кадастровим реєстратором проведено реєстрацію земельної ділянки площею 1,2500 га та присвоєно їй кадастровий номер 2623283400:03:021:0075 (а.с. 184).
29.12.2020 ОСОБА_4 , як законний представник малолітньої дитини ОСОБА_1 , звернулася до Коршівської сільської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населеного пункту с.Лісна Слобідка Ліснослобідської сільської ради Коломийського району, Івано-Франківської області та передачу її у власність ОСОБА_1 (а.с. 23).
На пленарному засіданні сесії Коршівської сільскої ради демократичного скликання 29.01.2021 розглянуто, зокрема, проект рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за межами с. Лісна Слобідка ОСОБА_1 і, як такий, що не набрав необхідної кількості голосів для прийняття рішення, був відхилений (а.с. 24-25).
Таке рішення відповідача було оскаржено до суду та рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі № 300/208/24, яке набрало законної сили 16.07.2024, позов задоволено частково та, серед іншого, визнано протиправною бездіяльність Коршівської сільської ради у зв'язку із неприйняттям рішення, передбаченого статтею 118 Земельного кодексу України, по заяві позивача від 29.12.2020 №Ф-372 про затвердження проекту землеустрою по земельній ділянці з кадастровим номером 2623283400:03:021:0075; зобов'язано Коршівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_4 (як законного представника малолітньої дитини ОСОБА_1 ) від 29.12.2020 № Ф-372 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,2500 га, кадастровий номер 2623283400:03:021:0075, для передачі її у власність ОСОБА_1 , на черговому засіданні сесії Коршівської сільської ради, та прийняти рішення в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №300/208/24 Коршівська сільська рада 11.07.2025, розглянувши ухвалу суду від 22.05.2025, прийняла рішення №1534-VІІІ/2025 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », згідно пункту 1 якого вирішила, враховуючи підпункт 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України із змінами, внесеними згідно із Законом України №2698-ІХ від 19.10.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель»: «безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється - відмовити гр. ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в с. Лісна Слобідка Коломийського району Івано-Франківської області до закінчення воєнного стану» (а.с. 113).
Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, законний представник позивача звернувся до суду для захисту прав ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі №160/6214/21.
Відповідно до приписів статті 3 ЗК України, земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із ч. 2 ст. 4 ЗК України, завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;
За змістом частин першої-третьої та п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно із положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний зміст наведених норм права дає підстави зробити висновок, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами здійснюється поетапно.
Своєю чергою, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб'єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність.
При цьому вищенаведений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.
Утім, суд зауважує, що підстави, передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, розраховані на застосування у мирний час.
Разом з тим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено відповідним Законом, в Україні введено воєнний стан, який з урахуванням наступних указів Президента України продовжує діяти і дотепер.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 №2145-IX (далі - Закон №2145-IX) внесені зміни, серед іншого, до ЗК України.
Зокрема, Розділ X «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктами 27 і 28.
У підпункті 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням ряду особливостей, зокрема: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Вказані зміни до ЗК України набрали чинності 07.04.2022.
Законом України від 19.10.2022 № 2698-ІХ, що набрав чинності 19.11.2022, пункт 27 Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено другим реченням такого змісту: «Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом».
Таким чином, на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення забороняється органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації. Така заборона не поширюється на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, Закон №2145-XI має на меті врегулювати земельні правовідносини в умовах дії воєнного стану та встановлює певні особливості, дотримання яких є обов'язковим. Так, з дня набрання чинності цим Законом діє установлена законом заборона у тому числі на надання органами місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок комунальної власності.
При цьому суд вважає, що в період дії воєнного стану зазначена заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб'єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в період дії воєнного стану, безвідносно до підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.
В іншому разі, якщо виходити з тієї позиції, що відмова може надаватися виключно з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, то це буде прямо суперечити заборонним нормам того ж самого нормативно-правового акту, а саме підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України, які мають імперативний характер і містять юридичний обов'язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.
При цьому суд також бере до увагу правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №300/3771/22.
У вказаному рішенні зазначено, що з огляду на зміни, які внесені до ЗК України Законом №2145-IX, із 07.04.2022 до припинення (скасування) воєнного стану в Україні органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації.
Крім того, колегія суддів КАС ВС констатувала, що чинне законодавство, яке регулює відносини у період воєнного стану не містить винятків у застосуванні положень підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідних положень» ЗК України, а також не містить застережень, що розгляд поданих клопотань про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність переноситься на період після припинення воєнного стану, не зупиняє перебіг строків, встановлених для розгляду даного питання та не звільняє від виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, у вищезазначеній постанові Верховний Суд вже сформулював правову позицію, відповідно до якої рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на складення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є законним, якщо підставою для його прийняття є підпункт 5 пункту 27 розділу X «Перехідних положень» ЗК України.
Наведена правова позиція підтримана касаційним судом у наступних своїх постановах від 18.02.2025 у справі №380/10564/22, від 18.09.2024 у справі №380/11336/22, від 23.09.2025 у справі №160/10127/23.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Водночас суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Таким чином, оскільки спірне рішення відповідача ґрунтується саме на імперативних вимогах підпункт 5 пункту 27 розділу X ЗК України, суд дійшов висновку, що таке рішення прийняте правомірно та з дотриманням вимог законодавства, оскільки інших альтернативних дій вказана місцева рада не вправі була вчиняти.
Окрім цього, суд звертає увагу, що положення підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗК України не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
В той же час, позивач не є власником розташованих на даній земельній ділянці об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також спірна земельна ділянка не була передана позивачу у користування до набрання чинності ЗК України. Протилежного позивачем не доведено.
Таким чином, вимоги підпункту 5 пункту 27 розділу X ЗК України є застосованими у спірних правовідносинах, а тому, з огляду на встановлену Законом №2145-XI заборону органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану, та беручи до уваги, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень, суд дійшов до висновку, що приймаючи спірне рішення від 11.07.2025 №1534-VIII/2025 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », Коршівська сільська рада діяла в межах вимог чинного законодавства.
Суд наголошує, що позивач не позбавлений можливості після завершення воєнного стану звернутись до Коршівської сільської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 18.02.2025 по справі № 380/10564/22.
Решта доводів на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в особі законного представника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Коршівської сільської ради Коршівської територіальної громади (код ЄДРПОУ 04356863, вул. Шевченка, 23, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська обл., 78240) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.