03 квітня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/2127/25
Провадження № 33/820/190/26
Суддя Хмельницького апеляційного суду Вітюк І.В., за участю секретаря Цугеля А.В., захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвоката Швеця О.О., розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника на постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року,
Постановою Красилівського районного суду від 04 лютого 2026 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
За постановою суду, 31.10.2025 року о 16 годині 11 хвилин в м. Красилові по вул. Грушевського водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 3307», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння обличчя), від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Красилівського районного суду від 04.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати. Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свої вимоги аргументує тим, що рішення є незаконним та прийнятим з порушенням вимог КУпАП.
Стверджує, що суд, всупереч вимогам ч.1 ст.268 КУпАП, розглянув справу без участі ОСОБА_1 та його захисника, маючи клопотання про відкладення розгляду справи, чим грубо порушив право ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя.
Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах адміністративної справи, зокрема й у постанові суду першої інстанції, не правильно зазначено прізвище особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, замість прізвища “ ОСОБА_2 » вказано прізвище “ ОСОБА_3 ».
ОСОБА_1 не є тією особою, яка підлягає адміністративній відповідальності, оскільки протокол серії ЕПР1 №499474 від 31.10.2025 року складений відносно ОСОБА_1 , а згідно його паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 05.01.2001 Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області, його прізвище « ОСОБА_2 ».
Згідно переглянутих відеозаписів, долучених до матеріалів адміністративної справи, встановлено, що ОСОБА_1 пред'являв свої документи працівникам поліції та неодноразово називав своє прізвище саме як “ ОСОБА_2 ». Всупереч цьому у протоколі про адміністративне правопорушення не правильно зазначено особу правопорушника.
Звертає увагу захисник і на безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та неповідомлення водію причини зупинки, оскільки останній не допустив будь-яких порушень Правил дорожнього руху, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зазначає апелянт що відеозаписи, які працівники поліції додали до матеріалів справи, не є безперервними та являються фрагментарними, а тому є недопустимими доказами, а повноцінна відеофіксація не здійснювалася.
Стверджує, що поліцейські грубо порушили право на захист ОСОБА_1 , оскільки не надали йому можливості скористатись допомогою захисника.
Вважає, що відеозаписи не підтверджують факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки в салоні автомобіля перебував його брат.
Тобто, працівниками поліції допущено свідоме порушення вимог Інструкції.
Звертає увагу захисник на невідповідність озвучених поліцейськими ознак алкогольного сп'яніння з Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 за №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735). Тобто, поліцейським не визначено жодної з ознак сп'яніння, яка відповідає Інструкції.
Вважає, що працівниками поліції істотно порушено процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, визначену ст.266 КУпАП та Інструкцією №1452/735.
Стверджує, що ОСОБА_1 не заперечував щодо проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, однак хотів його пройти в присутності адвоката. Вказана обставина спростовує факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у медичному закладі та вказує на порушення права на захист останнього.
Наголошує, що у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що передбачено ч.1 ст.266 КУпАП.
З урахуванням наведених множинних порушень, на думку захисника, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не може бути визнаний допустимим доказом у справі.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, на підтримку доводів апеляційної скарги з підстав наведених у ній, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень та запобігання таким правопорушенням.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд, відповідно до положень ст.ст.280, 283 КУпАП, в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дослідив всі долучені докази, які проаналізував і дав їм належну оцінку у їх сукупності, та навів у постанові переконливі і достатні мотиви прийнятого рішення.
Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є однією з підстав притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП.
Фактичні обставини огляду, підстави та процедура його проведення, повністю узгоджуються з вимогами закону.
Дані відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції достатньо повно відображають обставини зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються із ними і не викликають жодних сумнівів у їх відповідності фактичним обставинам справи. Так, відеозапис містить необхідну інформацію щодо обставин, які підлягають встановленню, зокрема, фактичні дані, які вказують на те, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Причиною зупинки стало не ввімкнення покажчику повороту. Під час спілкування з правопорушником працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров'я, від якого ОСОБА_1 відмовився.
Доводи апеляційної скарги захисника про порушення судом першої інстанції права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд до уваги не приймає і вважає їх надуманими.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та його захисник Швець О.О. систематично не з'являлися в суд першої інстанції на розгляд даної справи (03.12.25, 08.12.25, 17.12.2025, 16.01.2026, 04.02.2026).
04 лютого 2026 року захисником подано до суду чергове клопотання про відкладення розгляду справи з підстав раптового погіршення стану здоров'я, викликаного вірусним захворюванням (а.с.37-38). Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин, останній суду не надав. За таких обставин, місцевий суд обґрунтовано розцінив таку поведінку сторони захисту, як зловживання своїми процесуальними правами, та правомірно розглянув справу у відсутність правопорушника та його захисника.
Крім того, захисник Швець О.О. був присутній в судовому засіданні апеляційного суду, надавав свої пояснення та заперечення, однак переконливих доводів, які б підтверджували невинуватість ОСОБА_1 , не повідомив.
Таким чином, перевіркою матеріалів справи не встановлено порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис, який міститься в матеріалах провадження, не є безперервним, а відтак є недопустимим доказом.
Даний відеозапис сумнівів у апеляційного суду щодо його достовірності та допустимості не викликає, оскільки не містить ознак фальсифікації, фабрикації чи присутності на відео інших осіб, крім тих, які приймали участь у оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Дійсно, на оптичному диску із записом події є декілька відеофайлів, однак вони вилучені з нагрудних камер працівників поліції під час фіксації правопорушення, які є безперервними. Отже, це не може бути один безперервний відео файл, як помилково вважає сторона захисту, а тому наявний відеозапис події є належним та допустимим доказом у справі.
Доводи захисника про порушення працівниками поліції вимог Інструкції, яке полягає у незаконній зупинці транспортного засобу, що потягло безпідставне проведення огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння у водія, не приймаються судом до уваги в силу наступного.
Апеляційний суд неодноразово зазначав, що законність підстави зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст.130 КУпАП і дії працівників поліції щодо законності таких підстав можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема в адміністративному, із наданням суду відповідних доказів на підтвердження таких обставин (постанови у справах № 688/1959/20, №686/8878/20, №672/1223/23, № 686/28677/23).
Предметом розгляду апеляційного суду у даній справі є оцінка дій працівників поліції при проведенні огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння у водія ОСОБА_1 .
Саме встановлення порушень під час проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, є наслідком визнання його недійсним.
Сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не пояснила, яким чином правомірність дій працівників поліції щодо зупинки транспортного засобу знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
При цьому, сторона захисту не була позбавлена можливості в установленому законом порядку, зокрема в адміністративному, оскаржити дії працівника поліції на предмет незаконної зупинки транспортного засобу та надати суду докази, які б підтвердили протиправність таких дій, чого не зробила.
В свою чергу апеляційний суд позбавлений можливості збирати докази на підтвердження чи спростування наведених стороною захисту обставин чи впливати на сторону захисту при виборі моделі захисту.
Слід також наголосити, що відсторонення водія від керування транспортним засобом не є складовою частиною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та не може впливати на склад адміністративного правопорушення за відмову водія від огляду на стан сп'яніння.
Твердження апелянта про порушення працівниками поліції порядку та процедури проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння апеляційний суд до уваги не приймає та вважає, що останніми дотримано вимоги закону під час проведення такого огляду.
Основним аргументом апеляційної скарги є твердження, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова місцевого суду, прийнята за результатами його розгляду, стосуються іншої особи, а саме « ОСОБА_3 », а не ОСОБА_2 .
Така невідповідність у прізвищі особи, яка притягається до адміністративної відповідності, на переконання сторони захисту, призвела до істотного порушення, що ставить під сумнів законність прийнятого рішення.
Апеляційний суд не може погодитися із такою інтерпретацією, адже вона фактично зводиться до логічної суперечності, а саме - оскарження даного рішення і одночасне твердження, що це рішення, як і сама справа в цілому, стосується зовсім іншої особи.
Звернувшись з апеляційною скаргою на постанову місцевого суду, сторона захисту тим самим підтвердила, що зазначене рішення стосується прав та інтересів саме її підзахисного.
Відповідно до відповіді РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях №31/34-3047-2026 від 17.03.2026 року, яка надана на запит апеляційного суду, посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 14.06.2012 року видано на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Отже, у даному провадженні дійсно існує певна суперечність у прізвищі особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, а тому, апеляційний суд повинен надати оцінку такій невідповідності та її впливу на законність прийнятого рішення, що оскаржується.
На переконання апеляційного суду, зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення некоректного прізвища, а саме « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_2 » (заміна літери «е» на «є») не може бути підставою для визнання протоколу недійсним, адже така невідповідність є орфографічною неточністю та суто технічною опискою.
Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності у даному провадженні, можна чітко ідентифікувати за такими фактичними даними, як ім'я, по батькові, дата і місце народження, адреса місця проживання, місце роботи чи навчання тощо.
Крім того, зазначена неточність не вплинула на зміст протоколу, не спотворила обставини вчинення правопорушення та не перешкодила реалізації особою свого права на захист.
Більше того, сторона захисту у поданій апеляційній скарзі не заперечує факту, що саме ОСОБА_1 є водієм транспортного засобу, зупиненого працівниками поліції, саме його зафіксовано на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції і саме йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичній установі, від проходження якого він відмовився.
Таким чином, апеляційний суд не вважає дану неточність у прізвищі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, істотною, яка може вплинути на законність прийнятого рішення.
При цьому, апеляційний суд рекомендує місцевому суду виправити вказану технічну описку в судовому рішенні.
Отже, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується сукупністю зібраних і перевірених апеляційним судом доказів, які є належними та достатніми для такого висновку.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст.256 КУпАП щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено у відповідності до вимог ст.ст.33, 34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру скоєного, в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи підвищену суспільну небезпечність правопорушень, пов'язаних з керуванням транспортними засобами у стані сп'яніння та відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння, апеляційний суд вважає, що накладене адміністративне стягнення є необхідним і достатнім для запобігання вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень.
Таким чином, при апеляційному розгляді справи істотних порушень норм процесуального права не виявлено, підстав для скасування чи зміни постанови місцевого суду не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
Постанову Красилівського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Хмельницького
апеляційного суду І.В. Вітюк