Справа № 676/6408/25Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В.
Провадження № 22-ц/817/342/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
06 квітня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №676/6408/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2025 року, ухваленого суддею Яковець Н.В., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
у серпні 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позовній заяві позивач вказав, що 01 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4815852, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000 гривень на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначні договором. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання, тому у зв'язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у нього утворилась заборгованість за кредитним договором.
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого та відповідно до ст. 512 ЦК України ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4815852 від 01.04.2021.
Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 166,75 гривень, з яких: 4 850 гривень - заборгованість за сумою кредиту; 16 366,75 гривень - заборгованість за сумою відсотків; 950 гривень - заборгованість за комісією. Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просить стягнути вказану суму заборгованості та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 11.11.2025 позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) загальну суму заборгованості за кредитним договором № 4815852 від 01.04.2021 року в розмірі 22 166 (двадцять дві тисячі сто шістдесят шість) гривень 75 копійок, з яких: 4 850 (чотири тисячі вісімсот п'ятдесят) гривень - заборгованість за сумою кредиту, 16 366 (шістнадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 75 копійок - заборгованість за сумою відсотків, 950 (дев'ятсот п'ятдесят) гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
Стягнуто з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , останнє місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат по сплаті судового збору та 8 000 (вісім тисяч) витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким стягнути з нього виключно суму основного боргу або зменшити розмір нарахованих процентів та судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що рішенням суду першої інстанції погоджуюся частково, а саме визнає факт отримання кредитних коштів. Разом з тим, вважає, що розмір нарахованих процентів (16 366,75 грн) більш ніж утричі перевищує суму основного боргу (4 850 грн), є неспівмірним та порушує принцип справедливості.
Крім того вказує, що стягнення 8 000 грн витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає складності справи.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що заявником фактично оскаржується рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11.11.2025 в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 16 366,75 грн та стягнення комісії в розмірі 950 грн, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 01 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4815852, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 5000 гривень.
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U41154, який був направлений на номер телефону НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про ідентифікацію.
Згідно п.1.1 Договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2 договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2 Договору 1 сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 грн.
Згідно з п.1.3 Договору кредит надається строком на 15 днів з 01.04.2021 (строк кредитування).
Відповідно до п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 16.04.2021.
Проценти за користування кредитом становлять 1875,00 грн грн, які нараховуються за ставкою 2,5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору).
Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
В той же час, згідно п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.
Відповідно до п.6.3 Договору 1, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається із платіжного доручення №42848516 від 01.04.2021 грошові кошти в сумі 5000 грн 01.04.2021 року було перераховано ОСОБА_1 згідно договору №4815852 на картку №516874*25, платник - ТОВ «Мілоан».
02.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено Договір відступлення прав вимоги № 73-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає (передає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог №73-МЛ від 02.07.2021 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», зокрема, перейшло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит від 01.04.2021 №4815852 в розмірі 22166,75 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 4850 грн, заборгованість за відсотками 16366,75 грн, заборгованість за комісією 950 грн.
Згідно із наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором № 4815852 від 01.04.2021 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 22166,75 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 4850,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 16366,75 грн; простроченої заборгованості за комісією в розмірі 950 грн (а.с.14 зворіт).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, чим порушив права позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з нього в користь позивача заборгованість за кредитним договором №за кредитним договором № 4815852 від 01.04.2021 в розмірі 22 166,75 гривень, з яких: 4 850 гривень - заборгованість за сумою кредиту; 16 366,75 гривень - заборгованість за сумою відсотків; 950 гривень - заборгованість за комісією.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за особливостями укладення кредитного договору в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U41154, 01.04.2021 уклав договір про споживчий кредит №4815852 з ТОВ «Мілоан» .
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання перед відповідачем за договором про надання кредиту виконало та надало йому кредит в сумі 5 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №42848516 від 01.04.2021, з якого встановлено, що 01 квітня 2021 року на картковий рахунок відповідача, який належить ОСОБА_1 було здійснено зарахування коштів у сумі 5 000,00 грн.
Таким чином, встановивши факт укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строк визначений сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору відступлення прав вимог №73-МЛ від 02 липня 2021 року, заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі визнає позов частково, а саме наявність заборгованості за тілом кредиту.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами у розмірі 16366,75 грн, колегія суддів в повному обсязі не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, виходячи з такого.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У справі, яка переглядається судом встановлено, що відповідно до положень п.1.3 та п.1.4 договору про споживчий кредит №4815852 від 01 квітня 2021 року (а.с.6-9): строк кредитування становить 15 днів; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 16.04.2021.
Проценти за користуванням кредитом у цей період становили 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,5% відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2. договору).
Крім того, в матеріалах справи наявний Графік платежів (а.с.10), який є Додатком № 1 договору про про споживчий кредит №4815852 від 01 квітня 2021 року, зі змісту якого вбачається, що грошові кошти надано ОСОБА_1 . На період з 01.04.2024 по 16.04.2021, сума кредиту - 5000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1875 грн, комісія за надання кредиту 950 грн, загальна вартість кредиту - 7825 грн.
Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту ( Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано відповідачем (а.с.10 зворіт-11).
Умовами пунктів 2, 3 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що сума кредиту - 5000.00 грн, строк кредитування - 15 днів.
Процентна ставка 2,50% за кожен день корристування кредитом в межах строку кредитування вказаного в п.1.3 договору.
Стандартна (базова) ставка 5,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п.1.3 договору на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 договору.
Також, у Заявці на отримання грошових коштів в кредит від 01 квітня 2021 року чітко визначено, що сума погоджена сума кредиту становить 5000,00 грн, строк кредиту 15 днів, ставка процентів 2,5 % за кожен день користування (а.с.12). Акцепт оферти було підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що засвідчує спрямування волевиявлення сторони договору (позичальника) на встановлення саме таких істотних умов кредитного договору.
З урахуванням встановленого, апеляційний суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо строку кредитування терміном 15 днів до 16.04.2021 та процентну ставку за користування кредитом 2,5% за кожен день користування кредитом, однак ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами за ставками 2,5% та 5,00%, як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку по 18.06.2021.
Так, пунктом 2.3.1.2 договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний пункт не передбачає вчинення відповідачем активних дій для пролонгації договору, а відповідач визначив, що сам факт прострочення виконання зобов'язання є такими діями та відкладальною обставиною в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору).
Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що поведінка не може бути одночасно як неправомірною, так і правомірною, відтак невиконання зобов'язань або неналежне виконання договірних зобов'язань не може бути підставою для звільнення від відповідальності боржника, тим більше розглядатися як «відкладальна умова», яка може й не настати, оскільки в розумінні частини першої статті 212 ЦК України, відкладальною є саме та обставина, щодо якої невідомо чи настане вона чи ні.
Таким чином, пункт 2.3.1.2 договору не свідчить про продовження строку кредитування та можливість нарахування відсотків.
Добросовісний кредитор укладаючи договори зі споживачем розраховує на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в межах погодженого сторонами договору строку, відповідно й обов'язком споживача у такому договорі визначено своєчасну сплату кредиту.
У зв'язку із цим, несвоєчасне повернення відповідачем кредиту чи її відсутність є саме порушенням споживачем договірних зобов'язань за укладеним договором, а не відкладальною умовою.
При цьому, матеріали справи не містять та позивачем не надано суду доказів (зокрема, акцептованих додаткових угод, доказів сплати комісій за пролонгацію в межах погодженого строку, тощо), які б свідчили про волевиявлення позичальника ОСОБА_1 на продовження строку дії договору після 16.04.2021 на нових, значно гірших умовах. Сам лише факт прострочення повернення кредиту не може вважатися згодою на продовження строку користування ним.
Слід зазначити, що оскільки позивач заявив вимогу саме про стягнення процентів за користування кредитом (ст. 1048 ЦК України), а не штрафних санкцій чи 3% річних та інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України), нарахування процентів за період після 16.04.2021 є безпідставним. Суд першої інстанції помилково ототожнив факт неповернення коштів із волевиявленням сторін на продовження строку кредитування, застосувавши умови щодо надвисокої процентної ставки, яка за своєю правовою природою у позадоговірний період є заходом відповідальності, вимога про застосування якого не заявлялася.
Отже, колегія суддів вважає, що договором про споживчий кредит №4815852 від 01 квітня 2021 року визначений строк його дії, зокрема 15 днів, тому протягом лише даного строку ТОВ «Мілоан» мало право нараховувати відповідачу відсотки, які, з урахуванням невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у встановлений ним строк та положень п.1.5.2 цього договору, становлять 2,5% за період з 01.04.2021 по 16.04.2021.
Таким чином, виходячи із суми позики у розмірі 5000,00 грн, узгодженої сторонами процентної ставки у розмірі 2,5% за день та строку кредитування (строку договору) тривалістю 15 днів, заборгованість відповідача за процентами за договором про споживчий кредит №4815852 від 01 квітня 2021 року за період з 01.04.2021 по 16.04.2021 становить 1875 грн, виходячи з розрахунку: 5000 грн *2,5% = 125 грн сума коштів, що має сплачуватися відповідачем щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у позику коштами, 125 грн * 15 (строк дії договору) = 1875 грн.
Таким чином, стягненню підлягає тіло кредиту у розмірі 5 000,00 грн та проценти, нараховані в межах погодженого строку (15 днів) за ставкою 2,5%, що становить 1 875,00 грн.
Разом з тим, відомостями про нарахування, складеними ТОВ «Мілоан», встановлено, що ОСОБА_1 на виконання своїх зобов'язань за кредитним договором №4815852 сплатив заборгованість на суму 782,00 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за кредитним договором №4815852 від 01 квітня 2021 року становить 6093 грн (6875 грн - 782 грн);
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за договором про споживчий кредит №4815852 від 01 квітня 2021 року в розмірі 16 366, 75 грн за період з 01.04.2021 по 18.06.2021.
Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача заборгованість за комісією за надання кредиту розмірі 950 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Так, у кредитному договорі №4815852 від 01.04.2021, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 950 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту.
Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 950 грн, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що положення договору про споживчий кредит №4815852 від 01 квітня 2021 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 950 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 950 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід задовольнити частково, рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №4815852 від 01.04.2021 у розмірі 6093 грн.
Щодо вирішення питання судових витрат.
За приписами статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
З мотивувальної частини постанови вбачається, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на загальну суму 6093 грн.
За подання до суду першої інстанції позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило 2422,40 грн судового збору, проте його вимоги підлягають задоволенню на 27,49 % від заявленої ціни позову (22 166,75 грн).
Отже, із ОСОБА_1 на користь «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути судовий збір, сплачений за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 665,92 грн.
Також зважаючи на те, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції та частково задоволено позов на загальну суму 6093 грн , то в силу статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі, пропорційно задоволеним позовним вимогам (27,49 % від 8000 грн), що в сумі становить 2 199,20 грн.
Таким, чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» слід стягнути судові витрати понесені за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2865,12 грн (2199,20 грн + 665,92 грн).
За подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 мав сплатити 3633,60 грн судового збору, однак ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 лютого 2025 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судового збору в розмірі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 листопада 2025 року до ухвалення судового рішення в справі.
Водночас, за наслідками апеляційного перегляду суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог в розмірі 22 166,75 грн, тому судовий збір підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в користь держави пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (72,51%) у розмірі 2634,72 грн та з ОСОБА_1 в користь держави пропорційно розміру вимог апеляційної скарги, в задоволенні яких відмовлено (27,49%) у розмірі 998,88 грн.
Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місце знаходження: вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, м.Львів, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про споживчий кредит №4815852 від 01.04.2021 у розмірі 6093 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати понесені за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 2865,12 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Капітал" в користь держави судовий збір за суд апеляційної інстанції в розмірі 2634,72 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір за суд апеляційної інстанції в розмірі 998,88 гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н. М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
О.З. Костів