Номер провадження: 22-ц/813/2851/26
Справа № 521/21034/24
Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.
Доповідач Громік Р. Д.
18.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2024 року представниця позивачки ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «КБ «Приватбанк» про захист прав споживачів, в якому просила зобов'язати відповідача скасувати /списати/ нараховану ОСОБА_1 заборгованість за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням основного боргу, відсотків та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення 02 серпня 2023 року операцій (транзакцій) з відкритої на ім'я ОСОБА_1 кредитної картки/рахунку на суму 39944 грн. без її згоди на таку транзакцію, стягнути з відповідача сплачені відсотки за використання кредитного ліміту по операціям (транзакціям) здійсненим 02 серпня 2023 року з відкритої на ім'я ОСОБА_1 кредитної картки/рахунку без її згоди на таку транзакцію в сумі 9328,38 грн.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачка є споживачем банківських послуг та клієнтом АТ КБ «Приватбанк», останнім було відкрито їй картковий рахунок з початковим кредитним лімітом номер 5457082509847336 ( НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 не оформляла і не отримувала пластикову картку і здійснює всі розрахунки за допомогою інтернет банкінгу.
02 серпня 2023 року з кредитної картки НОМЕР_2 , відкритої на ім'я ОСОБА_1 , були зняті кошти на загальну суму 39944,00 грн через банкомати в м. Київ в той час, як ОСОБА_1 знаходилась в місті Одесі за адресою проживання. Після незаконного зняття готівки 02.08.2023 в проміжок часу з 19:06-19:18 через банкомати в м. Києві на загальну суму 39944,00 грн. ОСОБА_1 негайно звернулась на гарячу лінію до банку з вимогою блокування всіх її карток та представником банку було рекомендовано звернутись до поліції.
03 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області, у якій просила вжити заходи правового характеру до невстановленої особи, яка шляхом обману та зловживання довірою, а також операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки заволоділа грошовими коштами у розмірі 39944,00 грн. Раніше ОСОБА_1 не використовувала послугу кредитного рахунку і не мала від'ємного балансу по картці. Однак після проведення незаконного зняття коштів в сумі 39944,00 грн. з банківської карти без відома ОСОБА_1 , вона змушена сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, які вона не отримувала, розмір яких складає 9328 грн. 38 коп.
Позивач стверджує, що 02 серпня 2023 року близько 19:00 години вечора ОСОБА_1 знаходилась у себе вдома в АДРЕСА_1 , коли в месенджері Вайбер перейшла за посиланням «Допомога Українцям». Наразі посилання встановити неможливо. Через деякий час їй почали надходити повідомлення про зняття готівкових коштів в банкоматах міста Києва. Отже, з наведеного вбачається, що ОСОБА_1 кошти у сумі 39944,00 грн у банкоматах у місті Києві не знімала, пластикової картки, яка могла бути передана стороннім особам для зняття в банкоматі взагалі не мала, операції зі зняття коштів не підтверджувала, інших даних вона не вводила, нікому РІN код від картки не повідомляла, банківські картки не втрачала.
На письмове звернення від 09.09.2024 про відшкодування ОСОБА_1 коштів що були списані внаслідок недозволених платіжних операцій на загальну суму 39944,00 грн., що мали місце 02.08.2023 направлене Позивачем Відповідачу, останній відповів, що Банк не зможе повернути кошти оскільки для того, щоб зняти кошти був правильно введений ПІН-код картки і порадив змінити ПІН-код платіжної картки, фінансовий телефон та пароль входу в Приват24.
Позивач вважала, що не має нести відповідальності за здійснення вказаних платіжних операцій без її згоди, й просить списати заборгованість за користування кредитним лімітом, що нараховується банком внаслідок здійснення вказаних операцій, стягнути з банку сплачені нею відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 9 328 грн. 38 коп.
Позиція відповідача у суді першої інстанції.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач своїми необережними діями, здійснивши перехід за фішинговим посиланням в мережі Інтернет та підтвердивши вхід сторонньому пристрою по дзвінку в застосунок «Приват24» сприяла отриманню сторонніми особами доступу до застосунку «Приват24», з використанням якого було зняті вказані в позовній заяві кошти, після звернення позивачки до колл-центру Приватбанк картку було заблоковано, операції за нею більше не проводились.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2025 року позов задоволено. Зобов'язано АТ КБ «Приватбанк» списати нараховану ОСОБА_1 заборгованість за користування кредитним лімітом за рахунком НОМЕР_1 (номер картки НОМЕР_2 ) в сумі 39944 грн 00 коп. Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 отримані без достатньої правової підстави грошові кошти в сумі 9328 грн 38 коп. Стягнено з АТ КБ «Приватбанк» в дохід держави судовий збір в сумі 1937 грн 92 коп.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив матеріали справи та дійшов помилкових висновків про задоволення позовної заяви, оскільки ОСОБА_1 сприяла розповсюдженню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи.
На підставі матеріалів справи встановлено, що позивачка є користувачем банківських послуг, що надаються відповідачем, за її заявою їй було відкрито картковий рахунок НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 ) без фізичного випуску картки, 02.08.2023 року позивачка перейшла за посиланням в мережі Інтернет з позначенням «допомога українцям», після чого з кредитної картки НОМЕР_2 відкритої на ім'я ОСОБА_1 в проміжок часу з 19:06-19:18 за рахунок кредитного ліміту через банкомати в м.Києві без її присутності та фізичного використання картки невстановленими особами були зняті готівкові кошти в загальній сумі 39944 грн. 00 коп. Після отримання повідомлень про зняття коштів, позивачка 02.08.2023 року звернулась до колл-центру АТ «КБ «Приватбанк», її картку було заблоковано.
03 серпня 2023 року ОСОБА_1 за даним фактом звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області, за її повідомленням внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 12023162480001044, розпочато досудове розслідування, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 03.08.2023 (міститься в електронній справі).
09 вересня 2024 року позивачка звернулась до відповідача з листом про повернення коштів (копія міститься в електронній справі).
16 вересня 2024 року відповідачем було надано відповідь на вказане звернення про відмову у поверненні коштів у зв'язку із тим, що при знятті коштів було правильно введено ПІН код картки. (копія міститься в електронній справі).
Також з виписки по рахунку позивача, копія якої міститься в електронній справі, вбачається, що в період з 02.08.2023 по день звернення позивачки до суду з рахунку позивачки було списано відповідачем 9328 грн 38 коп. відсотків за користування кредитним лімітом.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Так, задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції послався на те, що позивачка, як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, зняття грошових коштів з її карткового рахунку відбулося не за її розпорядженням й вона не повинна нести відповідальності за такі операції, виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивачка невідкладно повідомила про цей факт банк та звернулась до правоохоронних органів. Сам факт переходу позивачки за посиланням, яке виявилось фішинговим, не свідчить про наявність підстав для покладення на неї відповідальності за зняття коштів без її згоди іншими особами, оскільки позивачка до моменту переходу за таким посиланням була позбавлена можливості виявити його фішинговий характер та передбачити негативні наслідки, що можуть настати при переході за таким посиланням.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі №567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та користувачем послуг банку, має, зокрема, кредитний рахунки.
Судом апеляційної інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що 02 серпня 2023 року позивачка перейшла за посиланням в мережі Інтернет з позначенням «Допомога українцям», після чого з кредитної картки 5457082509847336 відкритої на ім'я ОСОБА_1 в проміжок часу з 19:06-19:18 за рахунок кредитного ліміту через банкомати в м.Києві без її присутності та фізичного використання картки невстановленими особами були зняті готівкові кошти в загальній сумі 39944 грн 00 коп. Після отримання повідомлень про зняття коштів, позивачка 02.08.2023 року звернулась до колл-центру АТ «КБ «Приватбанк», її картку було заблоковано.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 89 ЦПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі №°916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19, від 21 липня 2022 року у справі № 922/3308/20.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний суд виходить з того, що право на справедливий суд встановлено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Зміст права на справедливий розгляд справи висвітлюється в практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У рішенні «Шабельник проти України» (заява № 16404/03) від 19 лютого 2009 року ЄСПЛ зазначив, що хоча стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством.
Водночас у рішенні у справі «Руіз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain, заява № 12952/87, від 23 червня 1993 року, пункт 63) ЄСПЛ зауважив, що принцип рівності сторін (рівних процесуальних можливостей) є одним з проявів справедливого розгляду, який включає фундаментальне право на змагальність розгляду. Зокрема, кожна сторона вправі знати про доводи та докази, представлені іншою стороною, та мати дієву можливість коментувати їх.
У рішенні у справі «Вержбицький проти Польщі» (Wierzbicki v. Poland, заява № 24541/94, від 18 червня 2002 року, пункт 39) ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі «Домбо Бехер проти Нідерландів» (Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, заява № 14448/88, пункт 33), наголосив, що стосовно судового процесу, який стосується протилежних приватних інтересів, принцип рівності сторін передбачає, що кожній стороні забезпечується достатня можливість представити свою позицію, включаючи докази, з дотриманням вимог, які не ставлять сторону в невигідне становище щодо опонента.
Наведена практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
Відповідно до частини першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Апеляційним судом встановлено, що 02 серпня 2023 року з рахунку позивача ОСОБА_1 було знято грошові кошти у банкоматах на загальну суму у розмірі 39944 гривень. Вказані операції здійснювались за рахунок використання кредитних коштів.
Матеріалами справи підтверджено, що 03 серпня 2023 року ОСОБА_1 за даним фактом звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області, за її повідомленням внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 12023162480001044, розпочато досудове розслідування, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 03.08.2023.
Також позивачкою ОСОБА_1 було здійснено дзвінок до АТ КБ «ПриватБанк», в якому вона повідомила співробітника банку, що перейшла на сайт і вказала ПІН-код.
За результатами внутрішнього службового розслідування вдалося встановити, що вхід в додаток П24 (позивачки) проведено з пристрою: 31177817 +38097********27 88.155.29.132 2023-08-02 18:35:49. PHONE GALAXY M52 5G|SAMSUNG ANDROID 13 MOBILE 8C7E9F33AB4B0EA2 0, 0, P24AOS2 6.56.02, що не є типовим пристроєм, бо зазвичай використовується: SM-A705FN|SAMSUNG. Зміна паролю НЕ проводилась. Таким чином, перейшовши за фішинговим посиланням та підтвердивши вхід до Приват24 сторонньому пристрою клієнт (Позивачка) шахраям надала доступ до свого Приват24 та шахраї здійснили зняття готівки через сторонній банкомат і банкомат ПриватБанку.
Отже, банк довів належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню персональних даних і входу до банківської системи користувача. Тобто наявні докази того, що позивач своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій.
Оскільки банком належними та допустимими доказами підтверджено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її рахунку, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ОСОБА_1 є особою, яка звільняється від сплати судового збору згідно із ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи, що позовну заяву подано особою, яка відповідно до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», та у зв'язку із відмовою в задоволенні позовних вимог повністю, судові витрати, понесені АТ КБ «ПриватБанк» за подачу апеляційної скарги у розмірі 2906,88 гривні необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Повний текст судового рішення.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Суддя Драгомерецький М.М. перебував у відпустці з 24 березня по 27 березня 2026 року, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.
Колегія суддів також зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, а також застосування аварійних (екстренних відключень без застосування графіків) відключення світла, апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 06 квітня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2025 року скасувати.
Постановити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів відмовити.
Компенсувати за рахунок держави Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1а, ЄДРПОУ 14360570) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2906,88 гривень у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 квітня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда