Номер провадження: 11-кп/813/1868/26
Справа № 522/696/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
03.04.2026 року м. Одеса
Суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Одеського апеляційного суду ОСОБА_3 , перевіривши в порядку ст.398 КПК України апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року, постановленої під час розгляду кримінального провадження №42024110000000387 від 14.11.2024 року,
установив
Оскаржуваною ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора, ОСОБА_4 , який обвинувачється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком до 22.05.2026 року, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погодившись із ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали судового провадження, зміст апеляційної скарги та її доводи, суддя-доповідач вважає, що у відкритті провадження за скаргами слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, частиною 1 ст.24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Згідно із ч.1 ст.1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, аналіз якого свідчить, що унормування кримінальних процесуальних відносин відбувається шляхом чіткого та імперативного визначення процедур, регламентації прав їх учасників для попередження свавільного використання владними органами своїх повноважень і забезпечення умов справедливого судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.392 КПК України, яка була доповнена абзацом другим згідно із Законом №1027-IX від 02.12.2020, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Аналогічні положення закріплені в ч.5 ст.331 КПК України, відповідно до якої ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Крім того, приписами ч.5 ст.394 КПК України регламентовано, що ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Положеннями ст. 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, слід констатувати, що у відповідності до вищевказаних положень процесуального закону, ухвала суду першої інстанції про продовження застосування до обвинувачених запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не відноситься до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку на стадії судового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що в апеляційних скаргах оскаржується ухвала місцевого суду, на яку згідно із процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, у відкритті провадження слід відмовити та повернути апеляційні скарги особам, які їх подали разом із доданими матеріалами.
Керуючись ст.ст. 24, 392, 399, 419, 422-1, 532 КПК України, суддя-доповідач,
постановив
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року, постановленої під час розгляду кримінального провадження №42024110000000387 від 14.11.2024 року.
Копію ухвали надіслати разом із апеляційною скаргою та доданими матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня набрання законної сили до Верховного суду.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2