Номер провадження: 11-сс/813/715/26
Справа № 947/33291/25 1-кс/947/3023/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2026, якою в межах к/п № 12025160000000936 від 05.09.2025 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Одесі, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 25.04.2026 включно
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено в задоволені клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 25.04.2026 включно із покладенням на нього відповідних обов'язків та носінням електронного засобу контролю.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину, а також ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. При цьому, слідчий суддя зазначив, що заявлений слідчим ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України є неспроможним, а сторона обвинувачення не довела обставин, які б вказували на необхідність обрання підозрюваному найсуворішого запобіжного заходу, відтак слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім та зможе гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодився із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, вважає її необґрунтованою та незаконною з таких підстав:
- підозрюваний не погоджується з пред'явленою йому підозрою, адже в повідомленні про підозру зазначено, що ОСОБА_7 рухався зі швидкістю не менше 90 км за годину, в той час як в автомобілі був встановлений gps-трекер та власник авто повідомив, що ОСОБА_7 рухався зі швидкістю, яка була близько 50 км/год. Крім того, досудове розслідування проведене поверхнево, висновки судових експертиз не повні, а слідчий експеримент не проводився для встановлення оглядовості з місця водія пішохода ОСОБА_10 . При цьому в повідомленні про підозру не зазначено, що пішохід перебував у стані алкогольного сп'яніння;
- ризик переховування в цьому к/п є безпідставним, адже ОСОБА_7 залишався на місці події 05.09.2025, надав покази та повідомив всі обставини події правоохоронному органу. В подальшому ОСОБА_7 з'явився до слідчого для пред'явлення підозри, а потім й до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу;
- в матеріалах справи відсутні докази впливу підозрюваним ОСОБА_7 на свідків, так само безпідставний ризик перешкоджання к/п іншим чином;
- враховуючи поведінку підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, зважаючи на його молодий вік, він тільки закінчив вищий учбовий заклад та шукає роботу, має постійне місце проживання, проживає з батьками, інкримінований злочин є неумисним, то на думку захисника застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби цілком може гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Враховуючи вище викладене захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, натомість прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників провадження, перевіривши матеріали судового провадження та проаналізувавши доводи апелянта, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, оскаржувана ухвала зазначеним вище вимогам кримінального процесуального закону відповідає в повному обсязі з огляду на наступне.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, які надійшли до апеляційного суду для розгляду, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.
На підтвердження обґрунтованості підозри, пред'явленої ОСОБА_7 орган досудового розслідування надав: протокол огляду місця ДТП від 06.09.2025 та схему до нього; протоколи допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; вилучені відеозаписи та протоколи їх огляду; речові докази; висновки проведених судових експертиз - комп'ютерно-технічної та автотехнічної експертизи та експертизу дослідження швидкості транспортного засобу до наїзду на пішохода, характеру його руху в момент розвитку події, та ін.
Дослідивши надані органом досудового розслідування матеріали, апеляційний суд констатує, що надані докази свідчать про обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_7 .
При цьому, апеляційний суд зауважує, що оцінка доказів, зібраних органом досудового розслідування на критерії достатності, належності, достовірності та допустимості буде проводитися судом під час розгляду обвинувального акту по суті, в тому числі питання швидкості руху транспортного засобу, яким керував підозрюваний ОСОБА_7 в момент ДТП., істотні обставини к/п, факт перебування потерпілого в стані алкогольного сп'яніння тощо. Натомість, на цій стадії к/п суд лише перевіряє достатність зібраних доказів для формування стійкого переконання щодо причетності особи до обставин к/п та обрання їй необхідного запобіжного заходу в зв'язку з наявністю та обґрунтованістю відповідних ризиків.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що орган досудового розслідування потребує вчинення необхідних слідчих дій задля встановлення істотних обставин к/п, в тому числі зібрання доказової бази задля підтвердження фактів, викладених в повідомленні про підозру, допит учасників к/п, в тому числі повторний за необхідності, встановлення нових обставин, в зв'язку з чим в подальшому уповноважений орган може змінити підозру, а також складення та направлення до суду обвинувального акту тощо.
За приписами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваним та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, який карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, що є тяжким злочином відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Водночас, апеляційний суд враховує, що згідно із ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Оцінюючи наявність заявлених ризиків в цьому к/п, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованого злочину, в результаті вчинення якого загинула людина, суворість можливого покарання, наявність свідків ДТП, можливість підозрюваного покинути територію держави в умовах воєнного стану, що в сукупності підтверджує обґрунтованість встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та виправдовує застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, апеляційний суд зважає на посилання захисника щодо наявності позитивних характеристик в підозрюваного ОСОБА_7 , відсутності в нього судимостей, його молодий вік, наявності постійного місця проживання, спільного проживання з батьками, процесуальної поведінки підозрюваного, що було враховано слідчим суддею під час застосування підозрюваному ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що поведінка підозрюваної особи під час та після вчинення інкримінованого діяння може бути врахована судом під час обрання міри покарання, разом з тим така поведінка не виключає наявність ризику переховування з огляду на суворість можливого покарання.
При цьому, в судовому засіданні прокурор ОСОБА_13 пояснила, що досудове розслідування зазначеного кримінального провадження вже завершено та 31.03.2026 до Хаджибейського районного суду м. Одеси був скерований обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 для розгляду.
Апеляційний суд наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вище наведене в сукупності, доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а істотних порушень приписів чинного кримінального процесуального законодавства при постановленні оскаржуваної ухвали слідчого судді апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 відсутні, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 03.03.2026, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту до 25.04.2026 включно - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4