Номер провадження: 11-сс/813/662/26
Справа № 523/17378/25 1-кс/523/2582/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
30.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25.02.2026, якою в межах к/п № 22025164220000025 від 25.04.2025 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Старокозаче Білгород-Дністровського р-ну Одеської обл., громадянина України, одруженого, офіційно працевлаштованого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.04.2026 включно, без визначення розміру застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання слідчого в ОВС УСБУ в Одеській обл. ОСОБА_9 та стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.04.2026 включно, без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому злочинів, ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, неможливості застосувати більш м'які запобіжні заходи стосовно підозрюваного та на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України вирішив не визначати йому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною з огляду на таке:
- клопотання слідчого в ОВС УСБУ про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно ОСОБА_7 безпідставно розглянуто слідчим суддею Пересипського районного суду м. Одеси, оскільки були порушені правила територіальної підсудності, адже УСБУ в Одеській обл. зареєстроване на території Приморського району м. Одеси;
- на підтвердження обґрунтованості підозри слідчий суддя послався на відповіді на доручення від 07.05.2025 № 2575, від 15.07.2025 № 3573,3572, від 06.08.2025 № 3846, від 21.08.2025 № 3993, які складені на ім'я нач. 2 ВСВ СБУ в Одеській обл. Є. Войцеховського, тобто особи, яка не входить до складу слідчої групи. Ці відповіді не можуть бути доказом вчинення інкримінованих діянь, адже не відповідають вимогами ст.ст. 99, 103, 104 КПК України, не є фіксацією ходу і результату проведення процесуальної дії, є службовими, а не процесуальними документами;
- за фактами, які містяться в протоколі допиту свідка ОСОБА_10 не висувалась підозра ОСОБА_7 , а свідок ОСОБА_11 не вказує на існування у нього будь-яких домовленостей з ОСОБА_7 та грошові кошти йому він не передавав;
- також неналежними доказами є протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 12.08.2025; протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 22.07.2025, з додатком; протокол вручення оглянутих та заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 22.07.2025, з додатком; протокол добровільної видачі від 22.07.2025, з додатком; протокол огляду та ідентифікації грошових коштів від 31.07.2025, з додатком; протокол вручення оглянутих та заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 31.07.2025, з додатком; протокол добровільної видачі від 31.07.2025 - оскільки ці протоколи засвідчують проведені процесуальні дії у к/п, але в них не фіксується протиправна діяльність ОСОБА_7 ;
- за результатами проведення обшуку в кабінеті ОСОБА_7 були вилучені його особисті грошові кошти, які не ідентифіковані в протоколі;
- в матеріалах к/п відсутні докази спілкування ОСОБА_7 зі ОСОБА_11 , яке б виходило за межі спілкування лікаря з пацієнтом, так само домовленості або обіцянки нічим не зафіксовані;
- видача ОСОБА_7 особисто під підпис ОСОБА_11 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи є виконанням п. 46 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи;
- протокол затримання ОСОБА_7 не міститься відомостей про причину його затримання з посиланням на ознаки та тілі, одязі чи місці події, які б вказували, що саме він вчинив злочин;
- в матеріалах к/п відсутні докази вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, з огляду на що слідчий суддя безпідставно не визначив йому альтернативний запобіжний захід у виді застави;
- слідчий суддя належним чином не обґрунтував існування ризиків в цьому к/п, при цьому ОСОБА_7 тривалий час перебуває під вартою, в нього відсутні судимості, він має позитивні характеристики, одружений та має неповнолітню доньку;
- відомості про к/п були внесені до ЄРДР 25.04.2025, при цьому в період з 28.08.2025 по 18.02.2026 ОСОБА_7 був допитаний лише один раз щодо подій за участі ОСОБА_11 , а іншій слідчі дії за його участі не проводились, при цьому через 6,5 місяців тримання підозрюваного під вартою продовження йому запобіжного заходу потребує додаткового обґрунтування, натомість слідчий не зазначив в своєму клопотанні ані обставин, які б свідчили про актуальність встановлених ризиків або появу нових, ані обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, ані обґрунтувань неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу;
- ОСОБА_7 має постійне місце проживання в м. Білгород-Дністровський та міцні соціальні зв'язки, закордонний паспорт не отримував, а в зв'язку із введенням в країні дії воєнного стану прикордонна служба ретельно охороняє кордони та перешкоджає незаконному перетину кордону. При цьому в к/п вже були проведені обшуки, вилучені грошові кошти, документи, телефон, а доступ до електронної бази лікарні у підозрюваного відсутній. Більш того, відсутні підтвердження спроб його впливуна учасників к/п. Вказані обставини нівелюють встановлені ризики, а ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є абстрактним.
За таких обставин захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_8 підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо її задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апелянта та дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
За приписами ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, положення ст. 199 КПК України регулюють процедуру продовження строку тримання під вартою, за змістом яких підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, ЄСПЛ повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
За обставинами цього к/п ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками: перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.
На підтвердження обґрунтованості підозри, пред'явленої ОСОБА_7 , орган досудового розслідування надав ряд документів: протоколи допитів свідків, зокрема і ОСОБА_11 від 16.07.2025, 23.08.2025 та інших; протоколи про результати аудіо-, відео контролю особи від 31.07.2025 та 08.08.2025; протоколи обшуку від 28.08.2025; протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 28.08.2025; а також протоколи про результати контролю за вчиненням злочину від 12.08.2025, огляду та ідентифікації грошових коштів від 22.07.2025 з додатком, вручення оглянутих та заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 22.07.2025 з додатком, добровільної видачі від 22.07.2025 та 31.07.2025 з додатком, огляду та ідентифікації грошових коштів від 31.07.2025 з додатком, вручення оглянутих та заздалегідь ідентифікованих засобів грошових коштів від 31.07.2025 з додатком та відповіді на доручення від 07.05.2025, 15.07.2025, 06.08.2025 та 21.08.2025 й іншими матеріалами к/п.
Дослідивши матеріали, зібрані органом досудового розслідування в межах цього к/п, апеляційний суд констатує, що надані докази свідчать про ймовірну причетність ОСОБА_7 до обставин цього к/п та в сукупності підтверджують обґрунтованість пред'явленої йому підозри, яка потребує подальшого розслідування.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що відповідно до обставин, викладених в повідомленні про підозру ОСОБА_7 на момент ймовірного вчинення інкримінованих злочинів був включеним до складу третьої експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та був головуючим лікарем у команді в частині кардіологічних діагнозів, що свідчить про його безпосередню обізнаність щодо медичної документації всіх осіб, оцінювання яких проводиться експертною командою та участь в ухваленні відповідних рішень, в тому числі й щодо ОСОБА_11 .
Окрім того, дані, викладені в протоколі про результати аудіо-, відео контролю особи від 31.07.2025 свідчать про безпосереднє обговорення медичної документації та підстав для отримання групи інвалідності між ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.к.п. 133-143). При цьому, зібрані докази свідчать про бажання отримати групу інвалідності з метою ухилення від призову.
Відсутність даних, які б демонстрували домовленості та передачу грошових коштів між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , не спростовує обґрунтованості підозри та інших доказів, які вказують на причетність останнього до цього к/п.
Посилання слідчого судді на матеріали к/п, які відтворюють хід процесуальних дій, вчинених органом досудового розслідування в межах цього провадження не спростовують обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, а також не свідчать про необґрунтованість ухвали слідчого судді та не є підставою для її скасування.
Більш того, оцінка доказів, зібраних органом досудового розслідування на критерії достатності, належності, достовірності та допустимості, а також об'єму пред'явленого обвинувачення буде проводитися судом під час розгляду обвинувального акту по суті в разі його направлення до суду. Натомість, на цій стадії к/п суд лише перевіряє достатність зібраних доказів для формування стійкого переконання щодо причетності особи до обставин к/п та обрання їй необхідного запобіжного заходу в зв'язку з наявністю та обґрунтованістю відповідних ризиків.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що орган досудового розслідування потребує вчинення необхідних слідчих дій задля встановлення істотних обставин к/п, в тому числі зібрання доказової бази задля підтвердження фактів, викладених в повідомленні про підозру, допит учасників к/п, в тому числі повторний за необхідності, встановлення нових обставин, закінчення та проведення нових експертиз тощо, в зв'язку з чим в подальшому уповноважений орган може змінити підозру.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що протокол затримання ОСОБА_7 містить обґрунтування причини його затримання та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства, з огляду на що апеляційний суд відхиляє відповідні доводи захисника.
Що стосується ризиків у зазначеному кримінальному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Висновки про наявність ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За обставинами даного кримінального провадження ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України, які караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років та позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна відповідно, які є тяжкими злочинами відповідно до класифікації ст. 12 КК України.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьомуЮ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Окрім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до сформованої практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Оцінюючи наявність заявлених ризиків в цьому к/п, апеляційний суд враховує специфіку інкримінованих злочинів, в тому числі проти основ національної безпеки України, зокрема перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та у сфері службової діяльності, а саме одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вимогу дій з використанням наданої влади та службового становища, за попередньою змовою групою осіб.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на тяжкість ймовірного покарання, дії підозрюваного та вчинення інкримінованих діянь за попередньою змовою групою осіб, що впливає на визначення ступеню суспільної небезпеки підозрюваної особи.
Окрім того, інкриміновані злочини були вчинені з корисливих мотивів та з використанням службового становища, та більш того особливість інкримінованих злочинів, вчинених в умовах воєнного стану обумовлює наявність суспільного інтересу, що в сукупності підтверджує існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, актуальність яких не зменшилась та зберігається на теперішній час.
Також, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задля забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та досягнення потреб досудового розслідування. При цьому, підстави для встановлення більш м'якого запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження апеляційним судом не встановлені.
Апеляційний суд наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів на підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Більш того, колегія суддів в цьому контексті окремо зауважує на тому, що вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).
Отже, законодавець імперативно встановив, що за наявності ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК Українипід час дії воєнного стану на території України до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України, застосовується запобіжний захід у виді тримання під вартою, як захід забезпечення кримінального провадження.
За приписами ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 437-442-1 КК України.
Апеляційний суд зауважує, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК України.
Отже, оскільки в даному к/п стосовно підозрюваного ОСОБА_7 встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з врахуванням специфіки інкримінованих діянь та стадії розслідування к/п, продовження йому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави цілком відповідає встановленим кримінальним процесуальним законодавством вимогам, що обумовлено особливістю законодавства про притягнення до відповідальності осіб за визначеним в ст. 176 КПК України переліком статей КК України та збройною агресією проти України.
Наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання та роботи не спростовують наявності вище вказаних ризиків, крім того вказані обставини існували на момент вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів, однак не мали на нього достатнього впливу та не стали для нього стримуючими факторами.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо невідповідності клопотання слідчого вимогам ст. 199 КПК України, оскільки вказане клопотання містить необхідне обґрунтування для продовження строку дії запобіжного заходу з посиланням на актуальність ризиків та необхідність проведення слідчих дій, зокрема отримання висновків експертиз, призначення та проведення нових тощо. Більш того, ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 25.02.2026 було продовжено строк досудового розслідування в цьому к/п до 28.04.2026.
Також, апеляційний суд вважає голослівними твердження захисника щодо порушення правил територіальної підсудності під час звернення до слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу оскільки відповідно до ч. 1 ст. 218 КПК України, досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Так, відповідно до правової позиції, висловленої ККС у складі ВС у постанові від 22.04.2020 у справі № 51-1901впс20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, як порушення вимог п. 1 ст. 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності внаслідок передання справи з одного суду до іншого без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких підстав зміни територіальної підсудності, встановлених у КПК України (див. п. 98 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України»).
Так, Законом України «Про внесення змін до КПК України щодо уточнення окремих положень» від 22.03.2018 №2367-VIII внесено зміни до КПК України, відповідно до яких ч. 2 ст. 132 КПК України передбачає, що клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги загальні засади кримінального провадження, можна дійти висновку, що клопотання в порядку ст.ст. 132, 184 КПК України необхідно подавати до місцевого суду за фактичною адресою місця знаходження органу досудового розслідування, що позбавить можливості учасників кримінального провадження зловживати своїм правом на звернення до суду.
В даному контексті апеляційний суд зауважує на тому, що листом УСБУ в Одеській обл. 01.05.2025 суди 1-ої інстанції в Одеській обл. було повідомлено про те, що слідчий відділ як орган досудового розслідування надалі використовуватиме територіальну юрисдикцію Пересипського районного суду м. Одеси.
Окрім того, відповідно до відкритих інтернет-джерел ЄДРСР вбачається, що, відповідно до сталої судової практики, розгляд клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження УСБУ в Одеській обл., а також скарг на рішення, дії чи бездіяльність зазначеного органу досудового розслідування наразі, починаючи з травня 2025 року, здійснюється Пересипським районним судом м. Одеси як судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Більш того, колегія суддів враховує сталу практику суду касаційної інстанції, зокрема позицію ККС у складі ВС в ухвалі від 12.11.2025 (справа № 523/8956/25, провадження № 51-4240впс25) відповідно до якої касаційний суд залишив без задоволення клопотання захисника ОСОБА_13 , в інтересах ОСОБА_14 , про направлення матеріалів провадження (справа №523/8956/25) за клопотаннями старшого слідчого в ОВС СВ УСБУ в Одеській обл. про накладення арешту на майно у к/п № 22025160000000127 з Пересипського районного суду м. Одеси до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області.
Отже, оскільки місцем розташування слідчого управління УСБУ в Одеській обл. є територія саме Пересипського району м. Одеси, то цей орган досудового розслідування підпадає під територіальну юрисдикцію Пересипського районного суду м. Одеси та відповідно правила підсудності під час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу дотримані.
За таких обставин доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_7 апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 та скасування законної та обґрунтованої ухвали слідчого судді.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 25.02.2026, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25.04.2026 включно, без визначення розміру застави- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4