Номер провадження: 11-кп/813/1265/26
Справа № 499/1233/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Іванівського районного суду Одеської області від 16.10.2025 у к/п № 12025167260000043 від 07.09.2025 стосовно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого та фактичнопроживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин
Оскаржуваним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_8 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 судові втрати за проведення експертизи у розмірі 3565,60 грн в дохід держави.
Скасовано арешт накладений на майно, ухвалою слідчого судді Іванівського районного суду Одеської області від 10.09.2025 у справі № 499/1047/25 (пров. № 1-кс/499/39/25). Вирішено долю речових доказів.
Відповідно до вироку суду 1-ої інстанції, ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, призваним за мобілізацією, проходячи військову службу на посаді курсанта 2 навчальної роти 1 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 16, 127- 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, в порушення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» №60/95-ВР від 15.02.1995 та Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними №62/95-ВР» від 15.02.1995, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 06.09.2025 у денний час доби, перебуваючи за межами с-ща Буялик Березівського р-ну Одеської обл., знайшов речовину рослинного походження роду конопель, зірвавши одну гілку з листям зеленого кольору, в якій міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, маса якого у висушеному стані становить 90,68 г., обіг якої відповідно до списку 2 таб. 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 - заборонено.
Відтак, ОСОБА_8 став незаконно зберігати вказану речовину рослинного походження, придбану шляхом знахідки, при собі, у полімерному пакеті, з метою особистого вживання до моменту їх вилучення працівниками поліції 06.09.2025 в період часу з 14:31 год по 14:53 год за адресою: вул. Андрія Дудніка, с-ще Буялик, Березівського р-ну Одеської обл. на узбіччі.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 , не погодилась з оскаржуваним вироком в частині призначеного йому покарання в зв'язку із його суворістю та невідповідністю особі обвинуваченого.
Зокрема, захисник ОСОБА_7 зазначила, що суд 1-ої інстанції не врахував, що обставинами, які пом'якшують покарання є щире каяття, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, при цьому раніше ОСОБА_8 не притягувався до кримінальної відповідальності, з огляду на що призначене судом 1-ої інстанції покарання є занадто суворим.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить змінити вирок в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_6 заперечував щодо її задоволення.
Обвинувачений ОСОБА_8 не порушував питання про його обов'язкову участь в апеляційному розгляді справи, відповідних клопотань до апеляційного суду не подавав, при цьому його захисник ОСОБА_7 не заперечувала щодо апеляційного розгляду справи без участі обвинуваченого.
Враховуючи наведене колегія суддів, керуючись вимогами ч. 4 ст. 405 КПК України та з'ясувавши думку прокурора, захисника, вважає за можливе апеляційний розгляд здійснювати за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз вироку суду 1-ої інстанції дає підстави дійти висновку про те, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону відповідає у повному обсязі з огляду на такі обставини.
Мотивуючи доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, суд 1-ої інстанції, враховуючи позицію обвинуваченого, який у присутності захисника не оспорював встановлені під час дізнання обставини та погодився з розглядом обвинувального акта за його відсутності за правилами спрощеного провадження, а також встановивши, що сторони обізнані зі своїми правами, правильно розуміють зміст обставин кримінального правопорушення, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції вирішив розглянути обвинувальний акт в порядку ч. 2 ст. 382 КПК України.
Враховуючи те, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та кваліфікація його дій не оспорюється та не являється предметом апеляційного перегляду, апеляційний суд констатує, що суд 1-ої інстанції, належним чином оцінив досліджені під час судового розгляду докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 309 КК України за ознаками незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Надаючи оцінку твердженням сторони захисту стосовно суворості призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.
За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В контексті зазначеного, апеляційний суд враховує, що відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначення особі, визнаній винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, відповідного покарання, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, відноситься до дискреційних повноважень суду.
Поняття судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому законом, обирати між альтернативами за своїм внутрішнім переконанням відповідно до вимог кримінального процесуального закону, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Окрім того, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові ККС у складі ВС від 15.08.2023 у справі №295/424/21, процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Згідно із ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Положення ч. 1 ст. 66 КК України містять перелік обставин, які пом'якшують покарання, при цьому визначений перелік не є вичерпним та ч. 2 цієї статті надає суду право визнати такими, що пом'якшують покарання інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.
Натомість ч. 1 ст. 67 КК України визначає обставини, які обтяжують покарання та вказаний перелік є вичерпний, що закріплено в ч. 3 цієї статті, відповідно до якої при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.
За обставинами цієї справи, суд 1-ої інстанції за результатами повного та всебічного дослідження обставин к/п та характеристик особи обвинуваченого врахував: особливості інкримінованого кримінального проступку, характеристики особи обвинуваченого, який раніше не судимий, його сімейний статус, освіту, характеристики, його ставлення до вчиненого правопорушення, а також наявність пом'якшуючих обставин, зокрема щире каяття та сприяння розкриттю злочину та відсутність обтяжуючих обставин, про що безпосередньо вказав в оскаржуваному вироку.
В зв'язку із наведеним, суд 1-ої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на переконання апеляційного суду є обґрунтованим з огляду на обставини кримінального провадження, зокрема незаконне придбання, зберігання канабісу, обіг якого обмежено у висушеному стані вагою 90,68 грам та відповідає характеристикам особи обвинуваченого, який щиро розкаявся та сприяв розслідуванню.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що санкція ч. 1 ст. 309 КК України є альтернативною та відповідно до її змісту штраф є найбільш м'яким в порівнянні з іншими видами покарання, з огляду на, що та з врахуванням обставин цього к/п та особи обвинуваченого, апеляційний суд погоджується з призначеним судом 1-ої інстанції покаранням, яке є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому підстави для призначення йому більш м'якого покарання відсутні, в зв'язку із чим доводи апеляційної скарги відхиляються апеляційним судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок без змін.
Отже, апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відсутні, тому вирок суду 1-ої інстанції щодо ОСОБА_8 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Іванівського районного суду Одеської області від 16.10.2025, яким ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4