Номер провадження: 11-сс/813/765/26
Справа № 523/4667/26 1-кс/523/2942/26
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участі прокурора ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 07.03.2026, якою в межах к/п №42026163040000011 від 11.02.2026 відносно:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Одесі, не одруженого, з вищою освітою, працює сімейним лікарем у «Лікарні Святої Катерини» зареєстрований та фактично проживає за адресою за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.04.2026, із визначенням застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою слідчого судді в межах к/п №42026163040000011 від 11.02.2026 було частково задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 та був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 04.04.2026 із утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відносно ОСОБА_9 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України із визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 грн.
Мотивуючи своє рішення слідчий суддя послався на те, що органом досудового розслідування доведена обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину та наявність ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що виправдовує застосування найбільш суворого запобіжного заходу, який водночас не є для підозрюваного безальтернативним.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- заявлені органом досудового розслідування ризики не доведені, підозрюваний ОСОБА_9 має місце проживання, не переховувався від органу досудового розслідування, не вчиняв дій, спрямованих на незаконний вплив на свідків, має матір, у якої наявні хронічні хвороби, окрім того, підозрюваний також має ряд захворювань;
- визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного та перетворює запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення;
Посилаючись на викладені обставини, захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07.03.2026 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Орім того на вказану ухвалу подана апеляційна скарга захисником ОСОБА_8 , в якій вона вказує на те, що вона є незаконною та необґрунтованою з таких підстав:
- органом досудового розслідування не доведені заявлені ризики та не доведена нездатність менш суворих запобіжних заходів забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_9 ;
- підозрюваний ОСОБА_9 має місце проживання, ряж захворювань, батьків похилого віку, його мати має групу інвалідності та потребує догляду;
За таких обставин, захисник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді від 07.03.2026 та постановити нову ухвалу, якою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити заставу до 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 підтримав апеляційні скарги сторони захисту в повному обсязі та просили їх задовольнити, натомість прокурор заперечував проти їх задоволення.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції учасників апеляційного провадження, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на такі обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного і його поведінки.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Оскільки в апеляційних скарга сторона захисту не оспорює обґрунтованість підозри ОСОБА_9 за обставинами, які викладені у повідомленні про підозру апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що його підозра у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України на даному етапі є обґрунтованою та потребує подальшого розслідування.
Що стосується наявності ризиків у вказаному провадженні, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Разом з тим, відповідно до практики ЄСПЛ, тримання під вартою на початкових етапах є виправданим лише за наявності обґрунтованої підозри та конкретних ризиків, якщо менш суворі запобіжні заходи є недостатніми. Воно має бути винятковим, а не автоматичним заходом, що вимагає негайного судового контролю.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні використовують для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного або обвинуваченого, тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим серед таких запобіжних заходів, як особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, оскільки під час його застосування особу позбавляють свободи. Водночас такий запобіжний захід порівняно з указаними більш м'якими запобіжними заходами за певних умов може стати єдиним дійсно дієвим й обґрунтованим запобіжним заходом для виконання завдань кримінального провадження, зокрема, в умовах воєнного стану, коли забезпечення правопорядку в державі ускладнено, а масові загрози життю і здоров'ю людей, іншим їхнім засадничим правам і свободам надвисокі.
Як вбачається з обґрунтованих висновків слідчого судді, в даному кримінальному провадженні існують доведені прокурором та слідчим ризики переховування ОСОБА_9 від органу досудового розслідування або суду, незаконного впливу на свідків, знищення, приховання або спотворення речей та документі, які мають істотне значення для провадження, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Існування вказаних ризиків обумовлене зокрема тяжкістю покарання, яке може бути призначене підозрюваному у разі визнання його винуватим та його обізнаністю про анкетні дані свідків.
Апеляційний суд також враховує, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії, проводиться ряд першочергових слідчий дій, спрямованих на встановлення об'єктивної істини по справі, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів також не виключає існування ризику, передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України з огляду на умисний характер інкримінованого ОСОБА_9 злочину та його корисливий мотив.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисників з приводу того, що підозрюваний ОСОБА_9 раніше не судимий, має місце проживання, батьків похилого віку, однак зауважує, що зазначені обставини не спростовують поза розумним сумнівом існування зазначених вище ризиків, окрім того не стали для нього стримуючим фактором при імовірному виборі протиправної поведінки.
Що стосується доводів захисту з приводу визначеного ОСОБА_9 непомірного розміру застави, колегія суддів приходить до таких висновків.
Частина 4 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину встановлюється у розмірі від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, абз. 2 зазначеної ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Оскаржуваною ухвалою підозрюваному ОСОБА_9 визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 998 400 грн.
На підставі системного аналізу вищевикладених положень кримінального процесуального закону можна дійти висновку про те, що саме слідчий суддя вправі визначити, чи здатна застава у у відповідному розмірі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної особи, а також зауважити на виключності такого випадку.
Приписи КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
В даному випадку слідчий суддя вказаних вище вимог закону дотримався та при визначенні застави, яка перевищує передбачену п. 2) ч. 5 ст. 182 КПК України межу, врахував специфіку інкримінованого злочину, імовірне вчинення якого створило негативне враження безладдя та безкарності у системі органів державної влади, його корисливу спрямованість, відомості про особу підозрюваного та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що саме такий розмір застави на даному етапі здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Колегія суддів звертає увагу, що Європейським судом з прав людини визнано законними та обґрунтованими дії національних судів, щодо обрання обвинуваченому розміру застави, який перевищував наявні активи, поточні доходи обвинуваченого, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та предмет кримінального правопорушення (справа «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) від 25.04.2000).
Окрім того, апеляційний суд також враховує суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції».
При цьому, запобіжний захід застосований до ОСОБА_9 на визначений строк, а питання доцільності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та розміру застави буде перевірена слідчим суддею через нетривалий час.
Відповідно до п. 1) ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що на теперішній час підстав для задоволення апеляційних скарг захисників немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваного ОСОБА_9 на даному етапі досудового розслідування необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, який на відміну від інших більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 182, 183, 194, 370, 404, 405, 407, 422, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 07.03.2026, якою в межах к/п№42026163040000011 від 11.02.2026 відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369-2 КК України застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді апеляційного суду Одеської області
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4