01.04.26
22-ц/812/798/26
Єдиний унікальний номер судової справи: 468/278/26
Номер провадження: 22-ц/812/798/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.
01 квітня 2026 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого - Крамаренко Т.В.,
суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,
із секретарем судового засідання - Лівшенком О.С.,
за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2026 року постановлену під головуванням судді - Янчук С.В., в приміщенні того ж суду за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Баштанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин,
09 лютого 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити факт родинних відносин, а саме, що він є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а вона є його донькою.
В обґрунтування вимог такої заяви, ОСОБА_1 зазначив, що 03 листопада 2018 року уклав шлюб з ОСОБА_2 , про що в книзі реєстрації шлюбів Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області зроблено відповідний актовий запис № 753. Починаючи із цього часу сторони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та виконували інші обов'язки як подружжя щодо один одного.
01 березня 2022 у зв'язку із широкомасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, його дружина, будучи вагітною, виїхала за кордон в Болгарію. В подальшому в місті Перник, Республіки Болгарія вона народила доньку ОСОБА_4 . Натомість заявник в цей час перебував в Україні в складі Збройних Сил України та здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, а тому не зміг бути присутнім в Республіці Болгарії після народження дитини.
Також зазначає, що у відповідності до вимог законодавства Болгарії для того, щоб бути записаним батьком дитини, йому необхідно було бути присутнім при народженні дитини та подати оригінали документів про батьківство. Однак, у свідоцтві про народження ОСОБА_4 у графі батько дитини стоїть прочерк.
З метою підтвердження родинних відносин заявник та його дружина звертались із відповідною заявою до Баштанського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), однак їм було відмовлено у її задоволенні, оскільки донька була зареєстрована органами реєстрації актів цивільного стану Республіки Болгарія у відповідності до законодавства цієї країни.
У зв'язку з цим, виникла необхідність встановити факт родинних відносин, а саме факт того, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_1 , а він є її батько.
Встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_3 заявнику необхідно для того, щоб донька отримала документальне підтвердження факту того, що заявник є її батьком, бо відсутність факту батьківства стає проблемою під час внесення даних в державні системи, зокрема «Дія», «Єсадочок» і т.ін.
Крім того, вказана обставина негативно впливає на морально-психологічний стан його та його дружини, бо фактично в документах не вказано, що він є батьком.
Також, відсутність даного факту, що підтверджується документально може стати причиною булінгу по відношенню до його доньки під час перебування її у дитячому садочку чи школі.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Баштанський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що оскільки факт народження дитини було зареєстровано згідно законодавства Республіки Болгарія, особистим законом дитини був закон Республіки Болгарія, повторна державна реєстрація народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повторна видача Свідоцтва про народження останньої працівниками органами ДРАЦС Держави України не може бути здійснена.
За такого, суд вважав, що дана справа не може розглядатися судом в порядку, визначеному ЦПК України, а тому відмовив у відкритті провадження у справі.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість просив її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд в описовій частині оскаржуваної ухвали помилково зазначив, що встановлення факту родинних відносин йому необхідно для підтвердження батьківства, яке в свою чергу необхідне для звільнення з військової служби на підставі факту перебування на його утриманні трьох дітей. В той же час, у заяві про встановлення факту родинних відносин він зазначено, що встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_3 йому необхідно для того, щоб донька отримала документальне підтвердження факту, що він є її батьком, бо відсутність факту батьківства стає проблемою під час внесення даних в державні системи, зокрема «Дія», «Єсадочок» і т.ін. Крім того, вказана обставина негативно впливає на морально-психологічний стан його та його дружини, оскільки в документах відсутнє підтвердження батьківства, що стає причиною неприємних розмов під час оформлення документів. Також, на думку заявника відсутність даного факту, підтверджуваного документально може стати причиною булінгу по відношенню до його доньки під час її перебування у дитячому садочку чи школі.
Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що він не просив суд здійснити повторну державну реєстрацію народження ОСОБА_3 та про повторну видачу Свідоцтва про народження, а лише просив встановити факт родинних відносин його з донькою - ОСОБА_3 .
На думку ОСОБА_1 , суд навмисно вибірково вказує в оскаржуваній ухвалі про статті 17, 18 договору між Україною та Республікою Болгарія, але не зазначає, що відповідно до статей 19, 20 цього ж документа кожна з Договірних Сторін за умов, установлених цим Договором, визнає і виконує на своїй території наступні рішення, які набрали законної сили, постановлені відповідними органами юстиції іншої Договірної Сторони, зокрема і рішення у цивільних справах, визначених у статті 1 цього Договору, майнового та немайнового характеру. Тобто, якщо суд прийме рішення, то відповідно до вказаного Договору інший орган Республіки Болгарія прийме його до виконання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі не відповідає.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами другою та сьомою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає, зокрема, справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, тому суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не може розглядатися судом в порядку, визначеному ЦПК України.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду з таких підстав.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що місцем народження дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є м. Пернік, Республіки Болгарія.
Дитина була зареєстрована у відділі запису актів цивільного стану Муніципалітету Пернік Республіки ОСОБА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження від 30 серпня 2022 року, виданого на підставі акту про народження №0280 від 17 серпня 2022 року, в якому матір'ю записана ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «Батько» - запис відсутній.
Заявник як на підставу задоволення своєї заяви про встановлення факту родинних відносин між ним та його донькою - ОСОБА_3 посилається на те, що йому було відмовлено Баштанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у внесенні змін до актового запису про народження дитини, а відтак просив встановити факт родинних відносин між ним та його донькою.
Разом з тим, главою 12 розділом ІІІ Сімейного кодексу України (надалі СК України) передбачено вирішення питання щодо визначення походження дитини.
Так, статтею 128 СК України передбачено визнання батьківства за рішенням суду.
Внесення змін до актового запису про народження передбачено статтею 134 СК України.
Отже, наведене свідчить про те, що питання яке заявник просить вирішити суд не може бути вирішено в порядку окремого провадження як встановлення факту родинних відносин, оскільки вказане питання підлягає вирішенню шляхом внесення змін до актового запису або визнання батьківства відповідно до вимог статей 128, 134 СК України.
Посилання в апеляційній скарзі на визнання та виконання рішень у цивільних справах, які набрали законної сили, постановленими відповідними органами юстиції Договірної сторони на території Республіки Болгарії відповідно до ст. ст. 19, 20 Договору між Україною та Республікою Болгарії про правову допомогу в цивільних справах від 22 вересня 2005 року не заслуговують на увагу, оскільки не мають вирішального значення в якому саме порядку повинно бути розглянуте питання у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо відмови у відкриті провадження у справі.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
При цьому, згідно ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у цій справі, проте помилився щодо мотивів такої відмови, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для зміни мотивувальної частини оскаржуваної судового рішення, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 16 лютого 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Крамаренко
Судді: О.В. Локтіонова
О.О. Ямкова
Повний текст складено 06 квітня 2026 року.