Справа № 461/2750/25 Головуючий у 1 інстанції: Кітов О.В
Провадження № 22-ц/811/3643/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
26 березня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Хоцяновича О.В.,
з участю: представника відповідача - ОСОБА_1 ,
представника третьої особи - Стегнія А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2025 року про зміну способу виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 2550 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
22.09.2025 року Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області звернулось до суду із заявою, в якій просило змінити спосіб виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
В обґрунтування поданої заяви покликалося на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» окремою бюджетною програмою не передбачено асигнувань для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільних справах, а отже, безспірне списання коштів у такому порядку є неможливим, позаяк, Головне управління Національної поліції у Львівській області, дії якого спричинили безпідставне набуття коштів, згідно з ЄДРПОУ має статус органу державної влади і є розпорядником бюджетних коштів, уповноваженим на отримання бюджетних асигнувань.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2025 року заяву задоволено.
Змінено спосіб виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року у цивільній справі №461/2750/25 в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.
Ухвалу суду оскаржив відповідач Головне управління Національної поліції у Львівській області, просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заявником не надано доказів про здійснення належних дій щодо виконання в добровільному порядку рішення суду, а також доказів щодо дійсних перешкод або неможливості належного виконання рішення суду.
Вважає, що питання, які у заяві просить вирішити заявник, не ґрунтуються на приписах процесуального закону, доводи заяви зводяться до незгоди з рішенням суду та полягають у внесенні змін до резолютивної частини рішення та зміни його по суті, що є неприпустимим.
Звертає увагу суду, що заявник був учасником справи у якості третьої особи та скористався своїм правом на надання пояснень у справі, однак, правом на апеляційне оскарження судового рішення заявник не скористався, відтак, спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду справи.
21.11.2025 року Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує доводи та вимоги апелянта, покликаючись на те, що запропонований спосіб виконання судового рішення по суті не є зміною змісту резолютивної частини вказаного судового рішення, а лише регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, оскільки право позивача на відшкодування понесених судових витрат та боржник - Держава в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, залишаються незмінними.
У судове засідання апеляційного суду 17.03.2025 року позивач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено у його відсутності.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 26.03.2026 року о 12:50.
Заслухавши пояснення представника відповідача в підтримання апеляційної скарги та заперечення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 2550 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Виконавчий лист, виданий Галицьким районним судом м. Львова 24.06.2025 року у цивільній справі №461/2750/25, про стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. перебуває на виконанні в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Львівській області.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією із основних засад судочинства.
Згідно вимог ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, при вирішенні питання про встановлення нового способу виконання суд повинен з'ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення раніше встановленим способом.
Задоволення відповідної заяви є можливим лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі №693/426/17 (провадження №61-6283св19).
У постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року в справі №2-1927/11 (провадження №61-48245св18) викладено правовий висновок, згідно якого, спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з'ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 зі змінами (далі - Порядок №845).
Відповідно до пункту 35 Порядку №845, безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним особам, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, здійснює Державна казначейська служба.
Порядком №845 також встановлено, що боржники - це визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.
Також, безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження №14-538 цс 19) вказано, що у цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема, і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави Україна, не є обов'язковою. Участь у вказаних справах Державної казначейської служби України чи її територіальних органів не є необхідною.
Таким чином, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області у даній справі не є суб'єктом, дії або бездіяльність якого стали причиною завданої шкоди, а отже, її участь у судовій справі носить виключно процесуальний характер.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року встановлено, що шкода позивачу завдана протиправними діями інспектора Золочівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Львівській області.
Головне управління Національної поліції у Львівській області є розпорядником бюджетних коштів, тобто є уповноваженим на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Відтак, стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. фактично буде стягненням бюджетних коштів, які отримав розпорядник бюджетних коштів для здійснення своїх повноважень.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про зміну способу виконання судового рішення у даній справі.
Зміна способу виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 травня 2025 року шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. не свідчить про фактичну зміну резолютивної частини самого судового рішення, а по суті є зміною способу виконання такого судового рішення у відповідності до вимог статті 435 ЦПК України.
Окрім того, необхідно зазначити, що відповідно до повідомлення Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.11.2025 року №07.1-11-06/10137, Головним управлінням Казначейства здійснено безспірне списання за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн. (платіжною інструкцією від 27.11.2025 року на суму 813 грн. 08 коп. та платіжною інструкцією від 04.12.2025 року на суму 1186 грн. 92 коп.).
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які його регулюють, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд
ухвалив:
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.
Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 26 березня 2026 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич