Дата документу 19.03.2026 Справа № 333/1422/26
Єдиний унікальний № 333/1422/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/202/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 303 КПК України
19 березня 2026 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
4 лютого 2026 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування скарги ОСОБА_6 вказав, що він 3 лютого 2026 року надіслав на адресу ТУ ДБР у м. Мелітополі заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 366, ст. 364, ч. 1 ст. 396 КК України. В заяві він детально виклав обставини умисного невиконання ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року (справа №335/11584/25) службовими особами ВП №1 ЗРУ ГУНП в Запорізькій області та прокурорами Вознесенівської окружної прокуратури, а також факти службового підроблення відомостей в ЄРДР та інші порушення. Разом з тим, станом на дату подання скарги, в порушення вимог ч. 1 ст. 214 КПК України, відомості до ЄРДР не внесені, витяг з реєстру не надіслано.
Просив зобов'язати визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР у м. Мелітополі, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за його заявою від 3 лютого 2026 року.
Ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 .
В обґрунтування рішення слідчий суддя вказав, що відсутні підстави для внесення відомостей за заявою ОСОБА_6 до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відповідно зобов'язання уповноваженої особи ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, вчинити такі дії відповідно до ст. 214 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, внести відомості до ЄРДР за його заявою від 3 лютого 2026 року, та розпочати досудове розслідування.
В обґрунтування скарги вказує, що слідчий суддя у мотивувальній частині рішення вдався до глибокого аналізу «об'єктивної сторони» та «наявності шкоди», що є неприпустимим.
Звертає увагу на те, що обов'язок внесення відомостей є безумовним, якщо заява містить дані, що можуть свідчити про правопорушення.
Крім того зазначає, що розгляд скарги 6 лютого 2026 року був відкладений на підставі листа ДБР, а невмотивованого клопотання, слідчий суддя обмежив його право на висловлювання заперечень.
Також вказує, що слідчий суддя помилково вважає, що реєстрація провадження №12025087060000425 свідчить про виконання ухали від 27 листопада 2025 року, проте, предметом його заяви до ДБР є нові кримінальні правопорушення (ст. 366, 382 КК України), вчинені поліцейськими в процесі такої реєстрації.
Повідомлений належним чином ОСОБА_6 до судового засідання апеляційного суду не з'явився, надіславши заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність, а також в заяві просив скасувати незаконну ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя та постановити нову ухвалу, якою (відповідно до вимог ст.ст. 214, 216 КПК України) зобов'язати уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, внести відомості до ЄРДР за його заявою, та розпочати досудове розслідування.
Прокурор, також будучи повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, до судового засідання апеляційного суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги ОСОБА_6 не звертався.
У зв'язку із зазначеним, відповідно до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Положення про порядок ведення ЄРДР, затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30 червня 2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Це є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є наявність об'єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину, фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Також Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа №761/20985/18, провадження 51-8007км18) наголосив, якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правосуддя.
Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Колегія суддів вважає, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Як встановлено із матеріалів скарги, ОСОБА_6 звернувся до ТУ ДБР у м. Мелітополі із заявою про вчинення кримінального правопорушення у порядку ст. 214 КПК України (датована 3 лютого 2026 року).
У прохальній частині вказаної заяви ОСОБА_6 просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 382, ч. 1 ст. 366, ст. 364, ч. 1 ст. 396 КК України щодо службових осіб ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, визнати його потерпілим у кримінальному провадженні відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, надати витяг з ЄРДР.
Так, зі змісту вказаної заяви, слідує, що він 19 листопада 2025 року подав до ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області заяву про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 361, 361-1, 363, 363-1, 364, 367 КК України, в якій повідомляв факт кібератаки із застосуванням шкідливого програмного забезпечення типу wiper, яка здійснювалася з комп'ютерної мережі Запорізької міської ради. 27 листопада 2025 року слідчий суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя (справа №335/11584/25, провадження №1-кс/335/3915/2025) задовольнив його скаргу та зобов'язав уповноважену особу ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за фактом кібератаки з використанням шкідливого програмного забезпечення типу wiper, яка здійснювалася з комп'ютерної мережі Запорізької міської ради. Посадова особа Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_7 , отримавши зазначену ухвалу суду, внесла відомості до ЄРДР за №12025087060000524, однак істотно та діаметрально протилежно спотворила фабулу кримінального правопорушення, замість відображення фактичної події - кібератаки з комп'ютерної мережі ЗМР - до ЄРДР внесено відомості про те, що « ОСОБА_6 отримав з офіційної електронної пошти Запорізької міської ради лист - відповідь із пошкодженим файлом та що він «тим самим вчинив несанкціоноване втручання в роботу електронних комунікаційних систем», у зв'язку із чим відповідальність за подію була протиправно перенесена з об'єкта розслідування (ЗМР) на заявника.
Крім того, у заяві ОСОБА_6 було зазначено, що у фабулі ЄРДР вказано номер судової справи та номер судового провадження, що свідчить про те, що посадова особа була обізнана зі змістом ухвали слідчого судді, зокрема, з її резолютивною частиною, а також у фабулі з ЄРДР вказано неправдиву дату отримання ухвали суду - 4 грудня 2025 року замість фактичної дати - 3 грудня 2025 року, що підтверджується відміткою канцелярії ВП №1 та відповідно суду. Вказані дії свідчать про свідоме спотворення відомостей, а не про службову недбалість.
Також, у зазначеній заяві вказано, що прокурор Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_8 , здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, у своїй постанові про відмову у задоволенні клопотання прямо цитує фабулу з ухвали слідчого судді, однак при цьому не вносить зміни до ЄРДР і не скасовує незаконні постанови слідчих, що свідчить про обізнаність прокурора з порушенням та умисне невиконання обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 36 КПК України (а.с. 5-6).
Надаючи оцінку вказаним доводам в контексті висновків оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що зміст заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину не визначає наявності елементів об'єктивної сторони кримінального правопорушення.
Колегія суддів зазначає, що дійсно, у особи, яка подає заяву, відсутній обов'язок наводити в ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження.
Водночас, як вже зазначалось вище, до ЄРДР вносяться відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії, які очевидно не містять таких ознак.
Так, враховуючи положення ч. 1 ст. 2, ст. 11 КК України, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину.
Об'єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно - небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв'язок між діяннями та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину.
Таким чином, до Єдиного реєстру досудового розслідування, крім іншого вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого злочину, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомленні про злочин, за відповідними статтями кримінального кодексу.
Так, ч. 1 ст. 382 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України є вчинення такого злочину службовою особою.
Слід зазначити, що невиконання судового акта полягає у бездіяльності, що полягає в незастосуванні заходів, необхідних для його виконання за умови, якщо суб'єкт був зобов'язаний і мав реальну можливість виконати судовий акт.
Так, як встановлено апеляційним судом, ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року задоволено скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов'язано уповноважену особу Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі заяви ОСОБА_6 від 19 листопада 2025 року з повідомленням про факт кібератаки з використанням шкідливого програмного забезпечення типу wiper, яка здійснювалася з комп'ютерної мережі Запорізької міської ради (а.с. 9-10).
Із долучених до матеріалів скарги документів слідує, що 4 грудня 2025 року за №12025087060000425 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 361 КК України. Із короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення випливає, що 4 грудня 2025 року до ч/ч ВП №1 надійшла ухвала Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року справа №335/11584/25, 1-кс-335/3915/2025 про те, що 12 листопада 2025 року ОСОБА_6 отримав з офіційної електронної пошти Запорізької міської ради info@zp.gov.ua лист-відповідь з пошкодженим файлом, тим самим вчинила несанкціоновані втручання в роботу електронних комунікаційних систем (а.с. 7).
Отже, із наведеного слідує, що резолютивною частиною вказаної ухвали слідчого судді було зобов'язано уповноважену особу Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_6 від 19 листопада 2025 року.
На переконання колегії суддів, уповноваженою особою Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області було виконано судове рішення, зокрема, ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року, про що свідчить наявний в матеріалах скарги витяг з ЄРДР.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_6 в цілому зводяться лише до його не згоди із викладом обставин, що містяться у витязі з ЄРДР.
Натомість, слід зазначити, що відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 214 КПК України, до ЄРДР вносяться короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела, а також попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. З цими вимогами узгоджуються і приписи Положення про Єдиний державний реєстр досудових розслідувань.
Також, слід зазначити, що самостійне визначення особою у заявах про злочин наявності певної статті КК та бажаної кваліфікації без наведення достатніх відомостей не може автоматично свідчити про те, що було вчинено саме ці злочини. Крім того, слідчий, прокурор не зобов'язаний вносити відомості до реєстру у точній відповідності зі змістом заяви у тому числі в частині обраної заявником правової кваліфікації.
Отже, із наведеного випливає, що внесення відомостей до ЄРДР, у тому числі і визначення правової кваліфікації кримінального правопорушення, фактичних обставин, тощо, є прерогативою слідчого, дізнавача та прокурора.
Із вищевикладеного убачається, що наразі здійснюється досудове розслідування за №12025087060000425, де у ході проведення досудового розслідування, зокрема, після встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, відомості до ЄРДР, у тому числі в частині правової кваліфікації, можуть змінюватися.
Таким чином, з огляду на вказане, дії уповноважених осіб Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, які б свідчили про ознаки прямої й відкритої відмови від виконання судового рішення, колегією суддів не встановлено, оскільки ухвала слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 27 листопада 2025 року в частині зобов'язання внесення відомостей до ЄРДР була виконана.
При цьому, на спростовання викладених доводів у заяві від 3 лютого 2026 року щодо внесення до ЄРДР завідомо неправдивої дати отримання ухвали суду, зокрема, замість 3 грудня 2025 року було вказано - 4 грудня 2025 року, то слід зазначити, що ч. 1 ст. 214 КПК України передбачає невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести до ЄРДР відомості.
З матеріалів скарги випливає, що дійсно як зазначає сам ОСОБА_6 , уповноваженими особами ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області 3 грудня 2025 року було отримано ухвалу суду, для її виконання, разом з тим, колегія суддів вважає, що 24-годинний строк, який передбачений ч. 1 ст. 214 КПК України, для внесення відомостей до ЄРДР, уповноваженими на те особами, не був пропущений.
Крім того, ч. 1 ст. 366 КК України, на яку посилається ОСОБА_6 в своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення, передбачає кримінальну відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.
Із поданої заяви ОСОБА_6 , на переконання колегії суддів, не убачається жодних фактів, які б свідчили про ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Також, колегія суддів не убачає підстав вважати, що у заяві ОСОБА_9 викладені достатні відомості про вчинення злочину, передбаченого ст. 364 КК України.
Так, ч. 1 ст. 364 КК України передбачає кримінальну відповідальність за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а ч. 2 встановлює кримінальну відповідальність за - те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Службове зловживання належить до злочинів із матеріальним складом і за ст. 364 КК України визнається закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам фізичних осіб.
Виходячи з положень статті ст. 364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди/тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.
Також, слід урахувати, що згідно до приміток 3 та 4 до ст. 364 КК України істотною шкодою у ст. 364 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а тяжкими наслідками у статтях 364 вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Тобто із вказаних положень Закону та роз'яснень його застосування убачається, що в даному випадку, для наявності ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України повинні бути наведені відомості, які вказували б на вчинення суб'єктом злочину, дій, які по-перше явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, а по-друге, що вони спричинили тяжкі наслідки із відповідним розрахунком.
Водночас, жодних відомостей щодо фактично спричиненої шкоди ОСОБА_6 , при цьому у тому розміру, який вказаний у примітки до ст. 364 КК України, матеріали скарги взагалі не містять.
Більш того, зазначені в заяві ОСОБА_6 доводи не вказують і на такі дії уповноважених осіб Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя, які б явно виходили за межі наданих їм прав чи повноважень.
Крім того, на переконання колегії суддів, викладені обставини у заяві ОСОБА_6 від 3 лютого 2026 року також не свідчать про вчинення посадовими особами ВП №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та прокурорами Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України, а саме, що такими особами було заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
В цілому в контексті диспозиції ст. 396 КК України, заява ОСОБА_6 взагалі не свідчить про вчинення щодо нього тяжкого та особливо тяжкого злочину, що є основною кваліфікуючої ознакою такої статті.
Відтак, колегія суддів вважає, що зазначені в заяві ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення від 3 лютого 2026 року обставини є передчасними для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя прийняв законне і обґрунтоване рішення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 304, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 лютого 2026 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4