Справа №751/3215/26
Провадження №1-кс/751/1085/26
27 березня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,
слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 42024272300000676 від 06 листопада 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Остер Чернігівської області, українця, громадянина України, із середньою професійно-технічною освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Чернігівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
Із клопотання вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024272300000676 від 06 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5
ст. 407 КК України.
Як зазначає слідчий у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з чим почав діяти воєнний стан на території України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15 квітня 2022 року
№ 88 військовослужбовця військової служби по мобілізації старшого солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого майстра ремонтної майстерні стрілецької зброї ремонтного взводу озброєння ремонтної роти озброєння НОМЕР_2 окремого навчального ремонтно-відновлюваного батальйону НОМЕР_3 навчального центру.
Так, під час проходження військової служби по мобілізації старший солдат ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
У свою чергу, військовослужбовець військової служби по мобілізації старший солдат ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, в порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, пунктів 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та 31 жовтня 2024 року точного часу органом досудового розслідування не встановлено, не з'явився вчасно на службу без поважних причин, внаслідок чого не повернувся до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалася в АДРЕСА_2 .
27 березня 2026 року військовослужбовця військової служби по мобілізації старшого солдата ОСОБА_5 в порядку ст. 208 КПК України було затримано працівниками поліції за адресою:
АДРЕСА_3 , чим припинено його злочинну діяльність.
Так, військовослужбовець старший солдат ОСОБА_5 внаслідок нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, у період часу з
31 жовтня 2024 року по 27 березня 2026 року, не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
В обґрунтування клопотання слідчий указує на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. У ОСОБА_5 відсутні стійкі соціальні зв'язки за місцем проживання, офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела прибутку, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності. На даний час існує необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, з метою схилення до дачі неправдивих показань у цьому кримінальному проваджені або іншим чином вплинути на них, перешкоджати кримінальному провадженню шляхом створення штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих показань, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, у межах строку досудового розслідування, з визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні слідчий та прокурор висловили доводи на підтримання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на обставини, викладені у клопотання, і на матеріали, які були долучені до клопотання, та просили його задовольнити. Указали на обґрунтованість підозри, повідомленої
ОСОБА_5 , та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначила, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 не заперечується, проте вважає, що відсутні ризики перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень ОСОБА_5 . Простила застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні погодився з позицією свого захисника. Зазначив, що він займається будівництвом та має дохід у розмірі до 100 000 гривень на місяць.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до такого висновку.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024272300000676 від 06 листопада 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5
ст. 407 КК України, за фактом нез'явлення військовослужбовця
ОСОБА_5 вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
27 березня 2026 року о 08 годині 40 хвилин ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Того ж дня, ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5
ст. 407 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя приймає до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії», де високий суд зазначив, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» та «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у зібраних органом досудового розслідування та долучених до матеріалів клопотання доказах, у тому числі: - матеріалах службового розслідування щодо ОСОБА_5 про обставини нез'явлення на службу без поважних причин; - протоколах допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- протоколі затримання особи в порядку статей 208, 615 КПК України.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що повідомлена
ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що
ОСОБА_5 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду і незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя також враховує положення ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При цьому слідчий суддя вважає, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищує суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції», «Маріянчук та інші проти України».
Крім того, варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, це є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» та «Мангурас проти Іспанії», де високий суд зазначив, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_5 , дані про його особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених
ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186,
193-197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024272300000676 від 06 листопада 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25 травня 2026 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом її дії.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного
ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
-прибувати за кожною процесуально вмотивованою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час;
-не відлучатися із м. Остер Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з приводу обставин даного кримінального провадження, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
-здати на зберігання, у разі наявності, до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності, здати на зберігання органу, який їх видав.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 25 травня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1