Провадження № 1-кп/734/237/26 Справа № 734/921/26
іменем України
06 квітня 2026 року селище Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференцзв'язку судову справу - кримінальне провадження № 42025272300001056, відомості про яке 11 червня 2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, щодо
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великі Коровинці Чуднівськго району Житомирської області, українця, громадянина України, із неповною середньою освітою, не одруженого, військовослужбовця Збройних Сил України, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_1 , згідно зі ст. 89 КК України не судимого,
із участю сторін кримінального провадження - прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
вимогами ст.ст. 17, 65 і 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05.30 години 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався, та який діє й нині.
14 січня 2025 року військовозобов'язаного солдата ОСОБА_3 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлено для проходження військової служби.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із 14 січня 2025 року солдат ОСОБА_3 почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, і набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 січня 2025 року № 14 військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдата ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта 3 навчального курсу школи загальновійськової підготовки Військової частини НОМЕР_1 , зараховано в списки особового складу цієї військової частини і визнано вважати таким, що справу та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, солдат ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127 і 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно виконувати військовий обов'язок, бути готовим до виконання завдань пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі погреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття. Однак, під час дії воєнного стану, напередодні 09 травня 2025 року, у солдата ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на самовільне залишення військової частини з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, що реалізував за наступних обставин. На виконання свого злочинного умислу солдат ОСОБА_3 , у порушення вказаного законодавства, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасового незаконного ухилення від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу відповідних командирів, 09 травня 2025 року, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 09.00 години, самовільно залишив Військову частину НОМЕР_1 , що дислокується у районі АДРЕСА_2 , після чого проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з проходженням військової служби та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби і правоохоронних органів за наявності реальної можливості для цього та до цього часу до розташування Військової частини НОМЕР_1 не повернувся. У подальшому, 24 лютого 2026 року солдата ОСОБА_3 затримано у порядку ст. 208 КПК України уповноваженою особою Відділення поліції № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області.
Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення визнав, висловив щире каяття і показав, що 14 січня 2025 року призваний до Збройних Сил України за мобілізацією під час воєнного стану. Близько 09.00 години 13 березня 2025 року за власним бажанням покинув Військову частину НОМЕР_1 у лісі біля населеного пункту Десна, оскільки надоїло і не сподобались відносини у військовій частині, та через три доби не повернувся. Після залишення військової частини працював на базарі у м. Києві, а 24 лютого 2026 року затриманий.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників кримінального процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які учасниками кримінального процесу не оспорюються. Обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Правовими нормами ч.ч. 1 і 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1)у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2)відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3)враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При встановлених обставинах, оцінюючи перевірені докази, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У відповідності до вимог ст.ст. 50 і 65 КК України, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує щире каяття, що є обставиною, яка пом'якшує покарання. Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутні. При цьому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного, який негативно характеризується за місцем проходження військової служби, і вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання буде достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. До набрання вироком законної сили продовжити строк застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений. Процесуальні витрати і речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373, 374 і 376 КПК України, суд
визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
До набрання вироком суду законної сили продовжити строк застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 відраховувати з часу його фактичного затримання, - з 18.20 години 24 лютого 2026 року.
На вирок суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів із дня проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_3 , який перебуває під вартою, - у такий же строк із дня вручення копії вироку суду. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку. Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.
Суддя