16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01
Справа №730/427/26
Провадження № 2-о/730/21/2026
"03" квітня 2026 р. м.Борзна
Суддя Борзнянського районного суду Чернігівської області Данько О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства,
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Лук'яненко Р.В. звернувся до суду із вказаною заявою, у якій просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що його матір'ю є ОСОБА_3 . Відомості щодо батька записані згідно ст. 135 СК України, тобто зі слів матері. Від тітки ОСОБА_4 він дізнався, що його мати станом на день його народження проживала з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу за адресою в АДРЕСА_1 до 1997 року. ОСОБА_1 вважав його своїм батьком. У 1997 році ОСОБА_2 захворів на психічне захворювання. заявник з матір'ю переїхали до с. Шаповалівка Ніжинського району Чернігівської області. Оскільки належного догляду зі сторони матері заявник не отримував, то ОСОБА_2 наполіг, щоб син переїхав до тітки ОСОБА_4 . З липня 2002 року він почав проживати у тітки за адресою в АДРЕСА_2 , звідки пішов до школи-інтернату де навчався два роки. Потім, перейшов до Борзнянської середньої школи та навчався до 9 класу. Весь цей час він був зареєстрований в квартирі батька ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . На теперішній час ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи та потребує догляду, який постійно здійснює ОСОБА_1 . Заявник хоче встановити факт батьківства ОСОБА_2 по відношенню до нього, оскільки це відповідає дійсності. Офіційно встановити вказаний факт неможливо через відсутність родинних зв'язків.
Розглянувши матеріали вказаної заяви, суддя дійшла такого висновку.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 слідує, що вона подана до суду в порядку окремого провадження.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом положень ч.1, 2 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Положеннями ч.1 ст.315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з ч.2 ст.315 цього Кодексу в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Положеннями ч.6 ст.294, ч.4 ст.315 ЦПК України предбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Тобто, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до ст.130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Згідно зі ст.128 ЦПК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до ч.2, 4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.
Аналіз вищезазначених норм законодавства вказує на те, що питання визнання (встановлення) батьківства щодо дитини, народженої жінкою від чоловіка, які не перебували між собою в шлюбі, може вирішуватися судом як у окремому, так і в позовному провадженні. При розмежуванні цих видів проваджень цивільного судочинства вирішальною обставиною є чи живий чоловік (позовне провадження ст.128 ЦПК України) чи помер (окрема провадження ст.130 СК України), адже пред'явлення позову до померлої особи є неможливим, оскільки відсутня сторона у спорі.
Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_2 наразі живий.
Чинним законодавством чітко регламентовано процесуальний порядок звернення до суду для вирішення питання щодо визнання (встановлення) батьківства, тому ОСОБА_1 , у разі неможливості вирішення спору у позасудовому порядку, необхідно звернутися до ОСОБА_2 з позовом про визнання батьківства у порядку позовного провадження.
Ураховуючи вищевикладене, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.128, 130, 135 СК України, ст.4, 19, 258-261, 293, 294, 315 ЦПК України, суддя
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Ніжинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту батьківства - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Данько