м. Вінниця
06 квітня 2026 р. Справа № 120/4151/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Згідно із пунктом 4 частини першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина 5 статті 5 КАС України).
Частиною 1 статті 160 КАС України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 2 статті 160 КАС України).
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси має право особисто або її законний представник подати відповідний адміністративний позов до адміністративного суду.
Відповідно до пунктів 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Із цих законодавчих положень випливає, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв'язку із цим звертається за їх захистом до адміністративного суду, має зазначити в позовній заяві: хто, який саме суб'єкт владних повноважень порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями (рішенням, бездіяльністю) відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.
Закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Частиною 1 статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В розумінні пункту 23 частини 1 статті 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина 1 статті 172 КАС України).
Отже, з аналізу вказаних процесуальних норм слідує, що позивач наділений правом об'єднати в позовній заяві декілька пов'язаних між собою вимог, основні та похідні вимоги, що стосуються врегулювання правовідносин, які виникли безпосередньо між ним та відповідачем.
В даному ж випадку, як слідує із змісту прохальної частини позовної заяви, в межах даного позову позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за додаткову відпустку як учаснику бойових дій 2023-2024 роки виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2023,2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 04.08.2022 року по 04.08.2024 року, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця, відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18) за період з 04.08.2022 року по 04.08.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, 01.01.2025 року та відповідного тарифного коефіцієнту з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразових виплат - грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2024 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки,; одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 року №460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року та відповідного тарифного коефіцієнту;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразові виплати - грошової допомоги на оздоровлення 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, 2023 рік, 2024 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 року №460 за 26 місяців із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн. за період з 13.05.2023 року по 09.07.2023 року, з 22.07.2023 року по 04.08.2023 року, 04.08.2023 року по 04.09.2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв?язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини;
- зобов?язати Військову частину Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану " у розмірі до 100 000 грн. за період з 13.05.2023 року по 09.07.2023 року, з 22.07.2023 року по 04.08.2023 року, 04.08.2023 року по 04.09.2023 року пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров?я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров?я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії у зв?язку пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов?язаним із захистом Батьківщини;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо не проведення ОСОБА_1 з 04.08.2022 року перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", станом на 01.01.2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України, перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 26.02.2022 року по 20.07.2025 року, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2.024 рік", станом на 01.01.2024 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо не врахування при обчисленні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.02.2023 по 04.03.2024 року відповідно до "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
- зобов?язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.02.2023 року по 01.09.2024 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078".
Таким чином, із наведеного вище слідує, що в даному адміністративному позові, представником позивача самостійно об'єднано в межах одного позову вимоги, що мають різні підстави виникнення та не пов'язані одними доказами.
При цьому, частина 2 статті 172 КАС України визначає, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
В даному ж випадку, не дивлячись на те, що вимоги даного позову заявлені одним позивачем до одного й того самого відповідача, однак такі вимоги не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами. Крім того, відповідні вимоги не можуть вважатись похідними.
Усі перелічені представником позивача виплати є різними за своїм призначенням та підставами набуття права на них.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги є самостійними, хоча й стосуються одного позивача та скеровані до одного й того самого відповідача, але з різних підстав для звернення до суду, тобто обґрунтовуються різними доказами та підставами виникнення, що, у свою чергу, не відповідає правилам об'єднання позовних вимог, що передбачені статтею 172 КАС України.
Суд зазначає, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам КАС України, але й значно ускладнить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору (в даному випадку кількох окремих спорів) по суті.
Разом з тим, суд зазначає, що фактично, звернувшись до суду з позовом у вищевказаній редакцій, заявник має намір одночасно врегулювати усі наявні у позивача спірні правовідносини, незважаючи на те, що підстави та природа виникнення спірних відносин, є різними.
Водночас, об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина 3 статті 172 КАС України).
Відповідно до частини 6 статті 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зміст наведених правових норм свідчить на користь висновку, що особа або її представник може звернутися до суду з відповідною позовною заявою до суб'єкта владних повноважень за захистом її порушених прав, свобод або інтересів, якщо, на її думку, вони порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень - відповідача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що реалізація положень пункту 3 частини 2 статті 172 КАС України можлива лише в разі відкриття адміністративним судом провадження в декількох адміністративних справ за індивідуальними позовними заявами позивача до різних відповідача.
З наведеного також вбачається, що об'єднання справ є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізоване судом, в тому числі за клопотанням позивача.
Однак, в даному випадку відповідного клопотання позивачем не подано, а суд на даному етапі судового розгляду справи не вбачає підстав для об'єднання відповідних вимог позивача в одне провадження.
В той же час, суд погоджується з твердженням представника позивача та зазначає, що дійсно заявлені позовні вимоги пов'язані із проходженням та звільненням позивача із публічної служби та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Однак, акцентую увагу, що об'єднання в одній позовній заяві самостійних вимог, які не пов'язані між собою ані підставами виникнення, ані поданими доказами та не є похідними, є порушенням правила об'єднання позовних вимог і, відповідно, свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.
При цьому, пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що наведене вище порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, не пов'язаними між собою підставою їх виникнення та відповідними доказами, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин.
Така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.
Так, у п. 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява №20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22.10.1996; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, серія A, №316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28.05.1985).
У п. 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява №49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A №93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.
Отже, передбачене ст. 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об'єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань.
Враховуючи вищезазначені обставини, а також зважаючи на те, що суду необхідно буде дослідити правомірність дій відповідача, прийнятих ним наказів, які прийняті на підставі різних за своєю суттю та складністю документів, що відповідно до частини 1 статті 171 КАС України виключає можливість об'єднання таких вимог в одній позовній заяві, суд дійшов висновку, що спільний розгляд позовних вимог суттєво ускладнить та сповільнить вирішення спору по суті, з огляду на що, позовна заява, відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, підлягає поверненню.
Одночасно, слід роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до суду із окремими позовними заявами.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович