про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
06 квітня 2026 р. Справа № 120/4369/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 11 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 11 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.
Стосовно строку звернення до суду, то суддя вказує про наступне.
Згідно із ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позову, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову 11 регіональної військово-лікарської комісії від 11.02.2025 року, а також похідну від неї довідку/постанову ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як убачається з позовної заяви, 22.11.2024 районною військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача визнано непридатним до військової служби, що оформлено свідоцтвом про хворобу.
Надалі 11.02.2025 11 регіональною військово-лікарською комісією зазначену постанову не затверджено та позивача направлено на контрольне медичне обстеження, за результатами якого 14.07.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про придатність позивача до військової служби у військових частинах забезпечення.
Разом з тим, позивач зазначає, що після прийняття постанови 11 регіональної військово-лікарської комісії від 11.02.2025 та похідної від неї довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.07.2025 № 2025-0714-15435714-0 він послідовно здійснював досудове врегулювання спору, зокрема звертався до Центральної військово-лікарської комісії.
За результатами розгляду таких звернень позивачу надано письмові відповіді, зокрема листами від 27.08.2025 № 598/4/20431 та від 02.10.2025 № 598/4/23870, якими його доводи фактично залишено без задоволення.
З огляду на зміст позовної заяви та додані до позову матеріали, позивач скористався досудовим порядком вирішення спору.
Відтак, з урахуванням того, що до суду з цим позовом позивач звернувся 01.04.2026, то позивачем пропущено тримісячний строк на звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
При цьому, суд зауважує, що частиною другою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
При цьому, законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, суддя зауважує, що позивач у змісті позову не наведено причин пропуску строку звернення до суду та не наведено об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу звернутися до суду з позовом у встановлений процесуальним законом строк та які були пов'язані з дійсно об'єктивними перешкодами реалізувати своє право на звернення до суду.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позивачу необхідно надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, суд зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч. 1 ст. 5 КАС України який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Суд зазначає, що зміст позовних вимог впливає на з'ясування наявності підстав або перешкод для відкриття провадження у справі.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого він має надавати таку заяву по суті справи.
Отже визначитися з предметом спору має саме позивач, оскільки саме він є ініціатором судового процесу, а суд створює умови для реалізації ним процесуальних прав сторони спору.
Аналогічні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі № 826/16958/17.
Тобто, предмет позову має бути визначений чітко та конкретизований в прохальній частині позовної заяви.
Частиною 1 ст. 5 КАС України унормовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову 11 регіональної військово-лікарської комісії, а також похідну від неї довідку (постанову) ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , водночас заявляє вимогу про зобов'язання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України організувати та провести повторний медичний огляд.
При цьому позивачем не визначено належним чином суб'єктний склад відповідачів у справі, оскільки позовні вимоги адресовані різним суб'єктам владних повноважень (регіональній ВЛК, ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 та Центральній ВЛК ЗСУ), однак у позовній заяві позивачем не конкретизовано, хто саме має бути відповідачем щодо кожної із заявлених вимог.
Зазначена невизначеність унеможливлює встановлення предмета спору та належного відповідача у справі, що перешкоджає відкриттю провадження.
З огляду на викладене, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги та визначити належний суб'єктний склад учасників справи, зокрема зазначити відповідача щодо кожної із заявлених вимог, та привести позовну заяву у відповідність до вимог пункту 4 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Разом з тим, як передбачено у частині п'ятій статті 161 КАС України у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача, а згідно з частиною другою статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи.
Згідно з частиною четвертою статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
З наведених положень КАС України вбачається, що питання про залучення третьої особи вирішується ухвалою суду за заявою, в якій зазначається, на яких підставах належить залучити до участі у справі третю особу.
У позовній заяві позивачем визначено третьою особою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак її статус визначено позивачем самостійно та не заявлено клопотання з обґрунтуванням підстав залучення до участі у справі третьої особи, які і не наведено жодних підстав та доводів у позовній заяві.
Водночас, суд наголошує, що позивачем не наведено належного правового обґрунтування заявлених позовних вимог, а саме - не зазначено норм матеріального права, які, на його думку, порушені відповідачем, та не наведено нормативно-правового регулювання спірних правовідносин. Позовна заява фактично містить лише виклад обставин, без належного юридичного аналізу та обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності.
Суд зауважує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, належне правове обґрунтування позову є обов'язковим елементом позовної заяви, оскільки саме воно дає можливість суду визначити предмет доказування, межі розгляду справи та оцінити наявність підстав для відкриття провадження.
За таких обставин відсутність у позовній заяві посилань на норми права, які регулюють спірні правовідносини та, на думку позивача, порушені відповідачем, унеможливлює належну правову оцінку заявлених вимог та є підставою для залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позивачу необхідно усунути зазначений недолік шляхом подання уточненої позовної заяви із наведенням належного правового обґрунтування позовних вимог, зокрема із зазначенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та які, на його думку, порушені.
Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідчених копіях, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Приписами ч. 4 ст. 94 КАС України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Суд звертає увагу позивача, що копії документів, доданих до позовної заяви не завірені належним чином, що унеможливлює їх використання у якості доказів в розумінні Глави 5 Розділу 1 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 5.26 ДСТУ 4163-2020 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів» відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
Позивачем подано до суду позовну заяву з додатками, які не завірені жодним чином.
З огляду на викладене, позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву з урахуванням усіх зауважень, викладених у цій ухвалі.
Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, суддя постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановлює строк для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Центральної Військово-лікарської комісії Збройних Сил України, 11 регіональної військово-лікарської комісії про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 10-ти денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна