Справа № 487/9579/25
Провадження № 2-с/487/31/26
06.04.2026 м.Миколаїв
Суддя Заводського районного суду м.Миколаєва Притуляк І.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу, виданого по справі №487/9579/26 провадження №2-н/487/14/26 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бриз Про»» про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартиним будинком, -
08.01.2026 року Заводським районним судом м.Миколаєва було видано судовий наказ у справі №487/9579/25 провадження №2-н/487/14/26 за заявою ТОВ «Управляюча компанія «Бриз Про»» про стягнення з ОСОБА_1 5870 грн. заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2022 року по 30.11.2025 року та 242,24 грн. витрат по сплаті судового збору.
02.03.2026 року до суду надійшла заява боржника ОСОБА_1 про скасування вищезазначеного судового наказу.
Заява мотивована тим, що він більше чотирьох років проживає за межами країни, житловим приміщенням квартири не користується, послуги від ТОВ «Управляюча компанія «Бриз Про»» не отримує. Розрахунок заборгованості вважав спірним та таким, що підлягає перевірці у позовному провадженні.
Одночасно просив поновити строк для звернення до суду з даною заявою, посилаючись на те, що спірний наказ не отримував, так як перебуває за межами країни, про його існування дізнався через за стосунок «Дія».
У період з 02.03.2026 по 01.04.2026 суддя Притуляк І.О. перебувала у нарадчій кімнаті по справі №483/1839/23 провадження №1-кп/487/246/26.
01.04.2026 року матеріали заяви було передано судді Притуляк І.О..
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 та матеріали справи №2-н/487/14/26, приходжу до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.
Разом із заявою подано клопотання про поновлення строку, у якому заявник просив поновити строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу, яка мотивована тим, що він тривалий час не проживає в Україні та про винесення судового наказу дізнався з за стосунку «Дія».
З матеріалів справи вбачається, що 24.02. 2026 року боржник вперше звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва із заявою про скасування судового наказу.
Ухвалою від 25.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу повернуто без розгляду, по причині не долучення до неї квитанції про сплату судового збору.
Зазначена ухвала була доставлена до електронного кабінету боржника 01.03.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до матеріалів справи поштовий конверт з копією судового наказу, направлений ОСОБА_1 , було повернуто до суду без вручення з відміткою про відмову отримання 02.02.2026 року.
Таким чином, з врахуванням положень п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України днем вручення судового наказу ОСОБА_1 слід вважати 02.02.2026 року. Разом з тим, поштове відправлення не містить відомостей про особу, яка саме відмовилася його отримати.
Відповідно до ч.ч.1, 4, 6 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України).
У справах «Osman v. the United Kingdom» (Осман проти Сполученого королівства) та «Kreuz v. Poland» (Креуз проти Польщі) ЄСПЛ роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та в рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 вперше звернувся до суду із заявою про скасування судового наказу з незначним пропуском строку, встановленого ЦПК України, ухвалу про повернення заяви про скасування судового наказу від 25.02.2026 року було доставлена до його електронного кабінету 01.03.2026 року, суд доходить до висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу.
Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладеним у ст.170 ЦПК України.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 р. «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
З огляду на наведене, враховуючи, що боржник не згоден з сумою нарахованої заборгованості за послуги з управління будинком, неможливість надання належної оцінки судом даним обставинам в межах наказного провадження, суд доходить до висновку про наявність між сторонами спору про право, який має вирішуватися в межах позовного провадження, а тому заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170, 171 ЦПК України, суддя
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду із заявою про скасування судового наказу від 08 січня 2026 року у справі №487/9579/25
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати судовий наказ виданий Заводським районним судом м. Миколаєва 08.01.2026 року, по справі №487/9579/25 провадження №2-н/487/14/26, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бриз Про»» 5870 грн. заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.11.2022 року по 30.11.2025 року та 242,24 грн. витрат по сплаті судового збору.
Роз'яснити стягувачу його право на звернення з тією самою вимогою до суду у порядку спрощеного позовного провадження.
За приписами частини другої статті 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.О.Притуляк