Справа № 487/7747/25
Провадження № 1-кп/487/378/26
02.04.2026 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду Заводського району м. Миколаєва кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,-
Заводським районним судом м. Миколаєва розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовженя строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , яке обґрунтоване тим, що не зменшилися, не відпали та продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Прокурор вважає, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років. Крім того, ОСОБА_7 , маючи проросійську позицію, може переховуватися на тимчасово окупрованих територіях, які не знаходяться під контролем правоохоронних органів України, що унеможливить розшук. ОСОБА_7 може і надалі вчиняти злочини проти основ національної безпеки, зважаючи на характер злочинних дій, у яких він обвинувачується, його проросійські погляди, антиукраїнську позицію та той факт, що вказані дії були припинені лише за втручання правоохоронного органу.
Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, застосувавши запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши сторони, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою суд враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування/судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Матеріали кримінального провадження містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені стороною обвинувачення, існують, і на час розгляду клопотання не зменшилися.
Судом встановлено, що до ОСОБА_7 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 09.05.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому неодноразово продовжувався, та спливає 11.04.2026.
ОСОБА_7 обвинувачується у поширенні інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене з метою надання такої інформації представнику держави, що здійснює збройну агресію проти України, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, який є тяжким і карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, тяжкість кримінального правопорушення свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Наявність постійного місця проживання, сім'ї не є достатнім стримуючим фактором для запобігання цьому ризику, оскільки ОСОБА_7 , усвідомлюючи можливі негативні наслідки для себе у разі засудження до покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватися від суду.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження зафіксовано спілкування ОСОБА_7 з представниками країни-агресова (РФ), які можуть сприяти йому у переховуванні, у тому числі на тимчасово окупованих територіях України.
Отже, наведені обставини свідчать про існування ризику ухилення обвинуваченого від суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Серйозність обвинувачення може слугувати для суду підставою для постановлення рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб ризик був явним, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, минулого особи та її характеристик («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), 1991, § 40).
В судовому засіданні прокурором доведено, що продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_7 , який за матеріалами кримінального провадження підтримує ведення агресивної війни РФ проти України, та у період воєнного стану добровільно розпочав особисте спілкування з представниками РФ, у тому числі причетними до розвідувально-підривної діяльності проти України, може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України. При цьому діяльність ОСОБА_7 була припинена правоохоронними органами.
На даний час розгляд кримінального провадження триває, зокрема досліджуються докази сторони обвинувачення, отже, ці обставини перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Таким чином, клопотання прокурора слід задовольнити, продовживши строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на 60 днів, відповідно до абзаце третього ст. 183 КПК України, без визначення застави, що буде виправданим на даному етапі кримінального провадження, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи у кримінальному провадженні, що здійснюється щодо злочинів, вчинених в умовах воєнного стану, проти основ національної безпеки України.
Керуючись ст. ст. 177, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, до 31.05.2026 включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено 06.04.2026.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3