Справа № 487/1614/26
Провадження № 1-кс/487/1322/26
06.04.2026 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі, ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 42024010000000003 від 03.01.2024 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Севастополя, громадянина України, раніше не судимого, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України
02.03.2026 старший слідчий другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Підставою для внесення клопотання стало те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, переховується від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив про його задоволення.
Захисник заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на необґрунтованість заявлених у клопотанні ризиків.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази, заслухавши думку сторін кримінального провадження, слідчий суддя доходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із матеріалів клопотання вбачається, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024010000000003, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, ОСОБА_7 будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф «Министерства внутренних дел по Республике Крым» та призначення ОСОБА_8 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного «Министерства внутренних дел по Республике Крым», а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу Російської Федерації, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу на посаді начальника незаконно утвореного «Отдела МВД росии по Ленинскому району г. Севастополя», без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.
10 вересня 2025 року у даному кримінальному провадженні складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, яке відповідно до вимог ст.ст. 111, 135, 136, 278 КПК України направлено підозрюваному, оскільки не встановлено його місце перебування.
Крім того повідомлення про підозру та повістки про виклик ОСОБА_7 до слідчого та прокурора для проведення за його участю необхідних слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні розміщувались у загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора.
Однак, підозрюваний до слідчого та прокурора не з'явився та станом на теперішній час, безпідставно не з'являється до слідчого, про причини неявки не повідомляв. На даний час підозрюваного оголошено у державний розшук, проведення якого доручено другому оперативному відділу ТУ ДБР у м. Мелітополі.
23.09.2025 постановою слідчого оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_7 у зв'язку з переховуванням від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Відповідно до інформації оперативного підрозділу, який здійснює розшук ОСОБА_7 , останній на даний час перебуває у АР Крим, який є тимчасово окупованою територією, та продовжує незаконну діяльність.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколами допиту свідків, протоколами оглядів веб-сайтів з додатками до них, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Так у рішенні Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства» 14310/88, 28 жовтня 1994 р. наголошено « … Метою допитів під час тримання під вартою відповідно до пункту (с) частини 1 статті 5 … є сприяння кримінальному розслідуванню шляхом підтвердження чи розвіювання конкретної підозри, яка послужила причиною арешту. Тому факти, які є причино виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Європейський суд з прав людини у рішенні «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» 12244/86; 12245/86; 12383/86, 30 серпня 1990 р. зазначив «…наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин …».
Фактичні дані, які містяться у доданих до клопотання письмових доказах, на думку слідчого судді, здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.
Разом з тим ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).
Так прокурором у судовому засіданні доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від 12 до 15 років і на теперішній час переховується від органу досудового розслідування, у зв'язку з чим, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що останній з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин буде і надалі переховуватись від органів досудового розслідування. Поряд з цим, підозрюваний усвідомлюючи, що у зв'язку із повідомленням йому про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, у подальшому, після деокупації території України, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що тягне за собою певні негативні наслідки у вигляді санкції, передбаченої ч. 1 ст. 111 КК України, може умисно ухиляється від явки в органи досудового слідства, слідчого судді та й надалі переховатись від органів досудового розслідування та суду, а після деокупації території на якій на теперішній час перебуває, з метою створення перешкод досудовому слідству, може зникнути з місця постійного мешкання до іншої місцевості, країни, у зв'язку з чим, у правоохоронних органів України фактично не буде можливості затримати підозрюваного та, як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності; крім того дії підозрюваного під час вчинення кримінального правопорушення, у скоєнні якого він підозрюється, свідчать про наявність ризику продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, а також вчинити інший особливо тяжке кримінальне правопорушення, зокрема, проти основ національної безпеки України.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_7 переховується від органу досудового розслідування та суду, оголошений у розшуку, має зареєстроване місце проживання.
Пунктом 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Таким чином з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, яким не можливо запобігти, застосувавши більш м'який запобіжний захід, слідчий суддя доходить до висновку про задоволення клопотання слідчого, оскільки прокурор у судовому засіданні в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного на свободу.
Крім того слідчий суддя наголошує, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не тотожне із застосуванням такого, оскільки після затримання підозрюваного питання можливості застосування до нього обраного запобіжного заходу або його зміну на більш м'який запобіжний захід буде розглядатися слідчим суддею, судом у встановленому законом порядку.
Згідно із ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Відповідно до ч. 4 ст. 197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 КПК України, строк дії такої ухвали не зазначається.
Керуючись ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР у м. Мелітополі, ОСОБА_6 - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Після затримання ОСОБА_7 не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки до місця кримінального провадження, доставити до слідчого судді, суду для розгляду за його участю питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя Заводського
районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1