Справа № 308/4602/26
02 квітня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160000946 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищевказаний обвинувальний акт передано судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 30.03.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з огляду на обґрунтованість пред'явленого останньому обвинувачення, та з врахуванням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховування від суду, продовження вчинення кримінального правопорушення, незаконного впливу на учасників кримінального провадження тощо, запобігти яким неможливо, обравши обвинуваченому більш м'який запобіжний захід.
В судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, просив обрати щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого заперечила щодо заявленого прокурором клопотання з огляду на недоведеність прокурором заявлених ризиків, просила врахувати, що мобілізація ОСОБА_4 є незаконною, а перебуваючи в військовій частині був позбавлений належно себе захищати та оскаржувати незаконну мобілізацію. Зазначає, що після нападу епілепсії був госпіталізований до лікувального закладу.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, приймаючи до уваги заперечення захисника та думку обвинуваченого щодо заявленого клопотання, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Так, обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зокрема тим, що зібрані на досудовому розслідуванні докази про обставини інкримінованого такому діяння, знайшли своє достатнє обґрунтування для пред'явлення обвинувачення й скерування обвинувального акту щодо нього до суду.
В свою чергу ризики, заявлені прокурором щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , а саме щодо можливості продовження вчинення ним кримінального правопорушення, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, можливості переховування від суду знайшли своє підтвердження в ході розгляду судом клопотання з огляду на нижчевказане.
Так, заявлений прокурором ризик того, що обвинувачений може здійснювати незаконний вплив на знайшов своє підтвердження з огляду на те, що обвинувальний акт перебуває на стадії підготовчого судового розгляду, наразі свідки не допитані судом безпосередньо, що не виключає можливості впливу обвинуваченого на них, задля надання суду показів, що не відповідають дійсності. Більш того обвинувачений обізнаний зі змістом показань свідків, наданих на стадії досудового розслідування, знає їх анкетні дані та адреси проживання.
Наявність вказаного ризику породжує ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вплив обвинуваченого зокрема на свідків призведе до надання ними суду неправдивих показів, а відтак утруднить встановлення судом дійсних обставин справи.
Також суд вважає доведеним ризик продовження вчинення кримінального правопорушення - самовільного залишення військової частини, про що свідчить його процесуальна поведінка - не з'явлення на виклик до слідчого тощо.
Останнє, а також тяжкість покарання у злочині, за який він обвинувачується, може бути підставою та мотивом для уникнути відповідальності за вчинене, зокрема шляхом виїзду за кордон, як і поза межами пункту пропуску через державний кордон України, у зв'язку з межуванням області з іншими країнами, що свідчить про існування ризику переховування від суду.
Суд враховує, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженню перебуває на стадії підготовчого судового засідання, вищеописані ризики на даний час продовжують існувати, стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких, що свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Так, на думку суду, більш м'який запобіжний захід, зокрема встановлення застави у мінімальному розмірі, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд враховує, що обвинувачений раніше не судимий, військовослужбовець, має зареєстроване місця проживання як ВПО.
З огляду на вказане суд приходить до висновку про доцільність обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з цим, суд враховує, що вік та стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджають перебуванню такого в умовах тримання під вартою.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Тож, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, слідчий суддя не визначає розмір застави, як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід.
Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст.ст. 27, 176-178, 194, 314, 331, 369-372, 392 КПК України, суд
постановив:
Обрати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком до 60 (шістдесят) днів, а саме до 31 травня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1