Справа № 132/2497/25
Провадження № 2/132/508/26
Іменем України
"31" березня 2026 р. місто КАЛИНІВКА
Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді - СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання - РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, цивільну справу № 132/2497/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року,
29.07.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду із вказаним цивільним позовом до ОСОБА_1 , де в обґрунтування своїх позовних вимог зазначило, що 16.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 518381184, за яким відповідач отримав кредит на суму 8000грн.00коп. на умовах строковості, зворотності, платності, який зобов'язався повернути, сплативши за нього проценти, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 28.11.2018 року між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01, а вподальшому додаткові угоди до цього ж договору, відповідно до умов яких, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року. 31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» було укладено договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року. 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, сума заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року, становить 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2025 року, визначено склад суду з розгляду позову: головуючого суддю Сєліна Є.В.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області Сєліна Є.В. від 31.07.2025 року, відкрито провадження за позовом, визначено здійснити його розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду 09.09.2025 року із відзивом на позовну заяву, в якому зазначив, що правовідносини за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року виникли значно пізніше ніж було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, у якому предмет договору не було індивідуалізовано належним чином. Позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, як і за іншими договорами факторингу, а тому ним не доведено факту переходу права вимоги до нового кредитора за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року. Окрім цього, право вимоги за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року, не могло входити до відповідних Реєстрів прави вимоги, оскільки його не існувало на момент укладення відповідних договорів факторингу. З урахуванням цього, просить у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі, а справу розглянути за його відсутності.
У додаткових поясненнях, представник ТОВ «Юніт Капітал» - Хлопкова М.С. зазначила, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» був 28.11.2018 року укладений Договір факторингу № 28/1118-01, строком до 28.11.2019 року, відповідно до п.8.6 якого, додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід'ємну частину. Вподальшому, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд додаткових угод: № 19 від 28.11.2019 року; № 26 від 31.12.2020 року; № 27 від 31.12.2021 року; № 31 від 31.12.2022 року; № 32 від 31.12.2023 року, якими був продовжений строк Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на строк до 31.12.2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року. Відповідно до п.4.1 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. 29.09.2020 року згідно Витягу з реєстру прав вимоги 101 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача. Підписання Реєстру прав вимоги Сторонами засвідчують передачу права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Таким чином, право вимоги від Клієнта до Фактора перейшло в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку, а отже право вимоги до Відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 29.09.2020 року, тобто після укладення Кредитного договору № 518381184 від 16.06.2020 року. 31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 518381184 від 16.06.2020 року, предметом якого є відступлення прав вимоги, що зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. 31.07.2024 року відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача. При цьому, фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. 04.06.2026 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» був укладений Договір факторингу № 04/06/25-Ю, згідно якого ціна продажу - це сума грошових коштів, що сплачується Фактором Клієнту на умовах даного Договору, розмір якої встановлюється згідно з п.3.3 цього Договору. За п.1.2 Договору, перехід від Клієнта (ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») до Фактора (ТОВ «Юніт Капітал») прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно з Додатком № 2. Відповідно до Договору, Реєстр Боржників - це інформація, що стосується Боржників, оформлена за формою, встановленою у відповідному Додатку (форма Реєстру боржників) до цього Договору. Таким чином, згідно витягу з Реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до Відповідача на загальну суму 23743грн.20коп., що підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників за Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року. Таким чином, твердження Відповідача на недоведеність переходу права вимоги є безпідставними. Враховуючи вищевикладене, просить позов задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на користь Позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000грн.00коп.
Сторони в судове засідання не з'явилися, заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, чим розпорядились процесуальним правом на власний розсуд.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши в порядку, визначеному процесуальним законом у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, прийшов до наступних висновків.
16.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 518381184, який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z755HMY8, за умовами якого: за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 8000грн.00коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; кредит надається строком на 14 днів від дати отримання Кредиту Позичальником /п.1.2/; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом /п.1.3/; у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення) /п.1.4/; Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п.1.2 Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більше ніж 1,70 відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4 цього Договору /п.1.5/; Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього Договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього Договору /п.1.6/.
Відповідно до умов додаткової угоди до Договору № 518381184 від 16.06.2020 року, підписаної 30.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , Сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 30.06.2020 року, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 30.06.2020 року. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Згідно умов додаткової угоди до Договору № 518381184 від 16.06.2020 року, підписаної 02.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , Сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 30.07.2020 року, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,36 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 30.07.2020 року. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
З платіжного доручення від 16.06.2020 року вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000грн.00коп. У графі «призначення платежу» вказано про перерахування коштів за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року.
Відповідач ОСОБА_1 згідно поданого відзиву на позов не оспорює факту укладення кредитного договору та отримання на його виконання грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року, виникла заборгованість в сумі 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строком до 28.11.2019 року, відповідно до п.8.6 якого, додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід'ємну частину.
Вподальшому, між цими ж сторонами, а саме ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено ряд додаткових угод, зокрема № 19 від 28.11.2019 року; № 26 від 31.12.2020 року; № 27 від 31.12.2021 року; № 31 від 31.12.2022 року; № 32 від 31.12.2023 року, якими був продовжений строк Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на строк до 31.12.2024 року.
За умовами Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси» укладено Договір факторингу № 31/0724-01, відповідно до умов якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанси»
04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю.
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року перейшло до ТОВ «Юніт Капітал» в сумі 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов зазначає, що на момент укладення Договору факторингу 28.11.2018 року первинний кредитний договір, право вимоги за яким відступається, мав би бути укладеним між первинним кредитором та ним, тому ТОВ «Таліон Плюс» не могло набути права вимоги за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року на підставі договору факторингу, оскільки на момент його укладення будь-яких зобов'язальних відносин між первинним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ним не існувало, наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «Юніт Капітал». Отже права кредитора за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року до позивача не перейшли, внаслідок чого ТОВ «Юніт Капітал» не набуло прав кредитора по відношенню до нього, а тому позов задоволенню не підлягає. Проте, дана позиція є помилковою з огляду на наступне.
Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Із системного аналізу можливо дійти висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року в справі № 752/8842/14-ц.
Згідно статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» визначено, що до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу процентів, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 року між Фактором - ТОВ «Таліон Плюс» та Клієнтом - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, в п.4.1 якого визначено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу прав вимоги до боржників в повному обсязі за відповідним реєстром права вимоги.
В укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»:
додатковій угоді № 19 від 28.11.2019 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, визначено, що строк дії цього договору закінчується 31.12.2020 року;
додатковій угоді № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, викладено текст Договору факторингу № 28/1118-01 у новій редакції та визначено, що строк дії цього Договору закінчується 31.12.2021 року;
додатковій угоді № 27 від 11.12.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31.12.2022 року включно;
додатковій угоді № 31 від 31.12.2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31.12.2023 року включно;
додатковій угоді № 32 від 31.12.2023 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, визначено, що строк дії цього договору продовжено до 31.12.2024 року включно.
Згідно реєстру прав вимоги № 101 від 29.09.2020 року, ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018 року, підписали реєстр прав вимоги в якому під № 1108 вказано ОСОБА_1 , кредитний договір № 518381184 від 16.06.2020 року.
З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.
Пунктом 2.1 Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Тобто, предметом Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Відтак, сторони Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року неодноразово укладали додаткові угоди про продовження дії вказаного договору факторингу до 31.12.2024 року.
Відповідно до п.1.4 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Згідно п.п.5.3.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
За п.п.1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Вподальшому, 31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 31.07.2024 року до Договору факторингу № 31/0724-01 від 31.07.2024 року до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року в сумі 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп.
Вподальшому, 04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» набуло права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року.
Згідно реєстру боржників від 04.06.2025 року до Договору факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в загальній сумі 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп.
У постанові Верховного Суду від 07 січня 2026 року в справі № 727/2790/25 відображений правовий висновок згідно з яким, «за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Обміркувавши викладене, Верховний Суд зауважує, що:
допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;
наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;
майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;
у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);
майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом».
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал».
Крім того, матеріали справи не містять доказів визнання судом Договору факторингу від 28.11.2018 року за № 28/1118-01 недійсним. За таких обставин, діє презумпція правомірності правочину, оскільки його недійсність прямо законом також не встановлена.
Отже, суд визнає, що копії договорів факторингу, реєстри прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах. Відтак, позивач ТОВ «Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством, за Договором факторингу від 28.11.2018 року за № 28/1118-01.
За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу частини першої статті 1048 цього Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, за встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність Договору № 518381184 від 16.06.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що 16.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 518381184, який підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z755HMY8, за умовами якого: за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит на суму 8000грн.00коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; кредит надається строком на 14 днів від дати отримання Кредиту Позичальником /п.1.2/; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом /п.1.3/; у випадку користування Кредитом понад строк, встановлений п.1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, відповідно до чого Позичальник зобов'язується сплатити Товариству різницю між фактично сплаченими процентами за Дисконтною та нарахованою Базовою процентними ставками за весь строк користування Кредитом (від дати отримання Кредиту до фактичної дати його повернення) /п.1.4/; Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку користування Кредитом вказаного в п.1.2 Договору, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більше ніж 1,70 відсотки від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п.1.4 цього Договору /п.1.5/; Позичальник зобов'язаний повернути Товариству Кредит, нараховані проценти згідно п.1.3 цього Договору не пізніше строку вказаного в п.1.2 цього Договору /п.1.6/.
Відповідно до умов додаткової угоди до Договору № 518381184 від 16.06.2020 року, підписаної 30.06.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , Сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 30.06.2020 року, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,70 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 30.06.2020 року. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
Згідно умов додаткової угоди до Договору № 518381184 від 16.06.2020 року, підписаної 02.08.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , Сторони дійшли згоди, у зв'язку з неможливістю виконання Позичальником умов Договору та на підставі звернення Позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року, на наступну кількість днів: тридцять. На дату укладення цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 30.07.2020 року, Позичальник сплачує за користування Кредитом 1,36 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно цієї Додаткової угоди. Ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між Сторонами з 30.07.2020 року. Усі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і Сторони підтверджують їх обов'язковість до виконання. Ця Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал» надало суду копію Договору № 518381184 від 16.06.2020 року, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Z755HMY8.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
На підтвердження перерахування ОСОБА_1 коштів у розмірі 8000грн.00коп., у матеріалах справи наявне платіжне доручення від 16.06.2020 року, з якого вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 8000грн.00коп. У графі «призначення платежу» вказано про переказ коштів згідно Договору № 518381184 від 16.06.2020 року.
Відповідач ОСОБА_1 не оспорує факту укладення ним Договору № 518381184 від 16.06.2020 року, та факту отримання ним коштів в сумі 8000грн.00коп.
За приписами статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Відповідачем не заявлялись зустрічні позовні вимоги щодо безгрошовості кредитного договору на підставі положень статті 1051 ЦК України.
Кредитний договір не оскаржений та в судовому порядку недійсним не визнавався.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним Договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Суд звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, а також обставин та доказів наданих позивачем.
Наявний у справі розрахунок заборгованості за кредитним договором, є належним доказом наявності заборгованості позичальника.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, завлений стороною позивача, тому висновки суду про недоведеність вимог у частині розміру заборгованості є необґрунтованими.
Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 478/300/19 зауважив, що під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі, приймання майна для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу (постанова Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц).
Відповідач ОСОБА_1 власних розрахунків заборгованості не надав та не заявляв клопотання щодо призначення експертизи, отже належними та допустимими доказами не спростував розмір боргу.
Заборгованість за Договором № 518381184 від 16.06.2020 року у розмірі 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп., нарахована в межах строку дії договору та у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи зі змісту вищевказаних положень закону, з відповідача на користь позивача повинен бути стягнений судовий збір.
За частинами першою, другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 8 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно частини третьої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15, (провадження № 14-280цс18)).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18, провадження № 61-9124св20, вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю (див.: додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20)).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (див.: пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п'ятій, дев'ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов'язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Таким чином, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, суд може з власної ініціативи зменшити витрати на правничу допомогу.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000грн.00коп.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
При визначенні розміру витрат на правничу допомогу судом забезпечено справедливий баланс.
За приписами частин першої-третьої, п'ятої статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись ст.ст.223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526-527, 530, 1050 та 1054 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 518381184 від 16 червня 2020 року, у розмірі 23743грн.20коп., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7986грн.94коп.; заборгованість за відсотками - 15756грн.26коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 2422грн.40коп.; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000грн.00коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя