Справа № 131/370/26
Провадження № 1-кп/131/17/2026
"06" квітня 2026 р. м. Іллінці
Іллінецький районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
та учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
та захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань №2 в м.Іллінці Вінницької області кримінальне провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2026 року за №12026020250000009, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Юрківці Немирівського району Вінницької області, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , проживаючого по АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, не одруженого, раніше судимого:
- 17 травня 2023 року Іллінецьким районним судом Вінницької області за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з випробуванням з іспитовим строком два роки (судимість не погашена);
- 04 грудня 2024 року Немирівським районним судом Вінницької області за ч. 5 ст. 407 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 17.05.2023 року, призначено остаточне покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі. Звільнений 26.11.2025 року, відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.11.2025 року, від відбування вищевказаного покарання умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом із невідбутою частиною покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки чотири місяці шість днів. Встановлено адміністративний нагляд терміном один рік. Відбув до військової частини НОМЕР_1 (судимість не погашена),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.12.2025 № 227 -РС солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія польової лазні взводу матеріально-технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону військової часини НОМЕР_1 .
24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05год. 30хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який, в подальшому, неодноразово продовжується указами Президента України та діє по даний час.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 24.12.2025 року, точного часу під час досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 14 години, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи військову службу на посаді водія польової лазні взводу матеріально - технічного забезпечення штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин залишив військову частину НОМЕР_1 , а саме місце постійної дислокації польових умов (військове містечко № НОМЕР_2 ) у АДРЕСА_3 та перебував поза межами указаної військової частини, де проводив час на власний розсуд за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби до 22.01.2026 року, поки не був затриманий працівниками відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Під час судового провадження, 31 березня 2026 року між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026020250000009, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2026 року, з однієї сторони, та обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_4 , за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , з іншої сторони, у приміщенні Іллінецького районного суду Вінницької області, яке знаходиться по вул. Європейська, 28 у м. Іллінці Вінницького району Вінницької області, в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз або обіцянок, за ініціативою сторони захисту, укладено угоду про визнання винуватості. Мотивами та підставами для укладення даної угоди послугувало те, що укладення угоди обумовлене наявністю суспільного інтересу в забезпеченні швидкого судового провадження з урахуванням воєнного стану та обмеженості бюджетних коштів, необхідністю забезпечити максимальну ефективність діяльності органів та інституцій держави, у тому числі щодо забезпечення превентивної функції кримінального провадження.
Зі змісту укладеної угоди вбачається, що сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаного кримінального правопорушення та дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України та погодженого сторонами призначення обвинуваченому відповідного покарання з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, за відсутності обтяжуючих обставин, передбачених ст. 67 КК України, та з урахуванням обставини, передбаченої ст. 66 КК України, яка пом'якшує покарання та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вищевказаних обставин описаних в угоді та обвинувальному акті у кримінальному провадженні № 12026020250000009.
Сторони угоди підтвердили, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч.5 ст.407 КК України. При визначенні міри покарання ОСОБА_4 сторони врахували, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся, активно сприяв у розкритті кримінального правопорушення, негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря-нарколога у зв'язку із зловживанням алкогольними напоями. Отже, обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, визнано щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено. Враховуючи викладене та беручи до уваги наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обставин, щообтяжують покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, сторони просили суд призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2024 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.
Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно погоджується на призначення йому обумовленого сторонами угоди вищевказаного покарання.
Крім того, згідно умов даної угоди обвинуваченому ОСОБА_4 роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, вказав, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене в угоді покарання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлено та підтвердив факт добровільності укладення угоди, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз або наслідком обіцянок. Беззастережно визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, при зазначених вище обставинах, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені досудовим розслідуванням. Крім того, вказав, що із запропонованим видом та мірою покарання згодний. Зазначив, що він розуміє надані йому законом права, що передбачені ч. ч. 4, 6 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході судового засідання, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про винуватості, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання у разі затвердження угоди. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити ОСОБА_4 узгоджене покарання.
Суд, вислухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, вивчивши угоду про визнання винуватості від 31.03.2026 року з доданими матеріалами, приходить до висновку, що вона підлягає затвердженню.
Так, на підставі пояснень сторін кримінального провадження, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права та наслідки укладення і затвердження угоди про визнання винуватості, що передбачені ч. ч. 4, 6 ст. 474, ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид та розмір покарання, а також наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом у відповідності до ч. 7 ст. 474 КПК України встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості. Крім того, судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов'язання, очевидно можливі для виконання.
Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, підстав, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, для відмови в затверджені угоди не встановлено. Прокурором при вирішенні питання про укладення угоди враховані обставини, визначені ст. 470 КПК України.
Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, не суперечить інтересам суспільства, визначена згідно із законом, є справедливою, необхідною і достатньою для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують йому покарання, та відсутність обставин, що обтяжують йому покарання.
Приймаючи до уваги характер діянь і спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд дійшов висновку укладену між прокурором і обвинуваченим угоду про визнання винуватості затвердити та призначити останньому узгоджене сторонами покарання.
Суд вважає, що дії ОСОБА_4 кваліфіковано вірно за ч.5 ст.407 КК України, а саме як самовільне залишення військовослужбовцем місця служби, без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення класифікується як тяжкий злочин, тому, згідно ч. 4 ст. 469 КПК України, в даному кримінальному провадженні може бути укладена угода.
Суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обране з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку улікаря-нарколога з 2022 року (діагноз: F10.402. Постійно зловживає алкоголем), раніше судимий, щиро кається у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяє розкриттю кримінального правопорушенн, та обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого. Так обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
При вирішенні питання про відповідність угоди про визнання винуватості вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що угода укладена добровільно, за участі захисника обвинуваченого, умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація діянь кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлено підстав вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості, а тому при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд вважає, що узгоджені сторонами в угоді про визнання винуватості вид і міра покарання відповідають особі винного, загальним правилам призначення кримінальних покарань та розміру призначеного покарання, які встановлені КК України.
Враховуючи сукупність обставин, що пом'якшують покарання (визнання вини, щире каяття у вчиненні вказаного кримінального правопорушення) та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відсутності таких, що обтяжують покарання, з урахуванням особи винного, який негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_4 узгоджене покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, суд враховує, що згідно вироку Немирівського районним судом Вінницької області №930/2753/24 від 04 грудня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Іллінецького районного суду Вінницької області від 17.05.2023 року, призначено остаточне покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі.
Відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 13.11.2025 року (з урахуванням виправлених описок згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2025 року) звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання у виді п'яти років шести місяців позбавлення волі, призначеного вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 04.12.2024 року у справі № 930/2753/24 за ч. 5 ст. 407 КК України, з урахуванням вироку Іллінецького районного суду Вінницької області від 17.05.2023 року, умовно-достроково для проходження військової служби за контрактом із невідбутою частиною покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки чотири місяці шість днів.
Вказане дає підстави суду дійти висновку, що ОСОБА_4 , будучи особою, до якої застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, тому відповідно до вимог ч.3 ст.81-1 КК України, якою встановлено, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу, тому, ОСОБА_4 слід призначити покарання відповідно до вимог ч.1 ст.71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за новим вироком, невідбутої частини покарання за попереднім вироком Немирівського районним судом Вінницької області №930/2753/24 від 04 грудня 2024 року. Дане призначення покарання за сукупністю вироків на підставі ч.1 ст.71 КК України узгоджено сторонами в укладеній угоді про визнання винуватості.
За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 , і вважає, що узгоджене сторонами покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Оскільки ОСОБА_4 призначається узгоджене покарання у виді позбавлення волі реально, тому останньому, з метою забезпечення виконання судового рішення до набрання вироком законної сили, слід залишити обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК України в разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання та рішення про залік досудового тримання під вартою.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, згідно протоколу затримання, ОСОБА_4 затримано 22 січня 2026 року о 09 годині 47 хвилин, в порядку ст.208 КПК України.
Таким чином, на підставі ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання з 22 січня 2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися. Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст.50,65-67,71,72,81-1,407 КК України, ст. ст. 373, 374, 473,474,475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 31 березня 2026 року між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026020250000009, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.01.2026 року, та обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_4 , за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області № 930/2753/24 від 04 грудня 2024 року, та призначити ОСОБА_4 узгоджене остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років 6 /шість/ місяців.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід щодо ОСОБА_4 залишити попередній - тримання під вартою.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання з 22 січня 2026 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Іллінецького районного суду Вінницької області ОСОБА_6