125/126/26
3/125/36/2026
Іменем України
06.04.2026 року м. Бар Вінницька область
Суддя Барського районного суду Вінницької області Хитрук В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- за ст. 173, ст. 185 КпАП України ,-
До Барського районного суду надійшло дві справи про адміністративні правопорушення: №125/126/26, №125/127/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП України якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
ОСОБА_1 07.01.2026 на зупинці громадського транспорту умисно вчиняв хуліганські дії у стані алкогольного сп'яніння, а саме виражався нецензурною лайкою до громадян присутніх на зупинці та до працівників поліції, порушив громадський порядок та спокій громадян.
Крім того, ОСОБА_1 07.01.2026 о 18.20 год. по вул. Героїв Майдану в м. Бар Вінницької області, не виконав неодноразово законну вимогу працівників поліції припинити хуліганські дії, шарпав працівників поліції за одяг, поводив себе зухвало та нахабно, не виконував законну вимогу працівників поліції пред'явити документи, що посвідчують особу.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Іванцов К.В. вину не визнали, заперечили проти обвинувачення.
ОСОБА_1 пояснив, що протокол та долучені до нього матеріали не підтверджують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, а також складені з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, що є підставою для закриття провадження у справі.
Захисник Іванцов К.В. клопотав про закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 173, ст. 185 КУпАП України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. Тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть.
Стаття 173 КУпАП передбачає відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).
Об'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка вчиняє таке правопорушення, усвідомлює, що своїми діями порушує громадський порядок і спокій громадян, та бажає чи свідомо припускає прояв неповаги до суспільства.
Суб'єктивна сторона дрібного хуліганства полягає у неповазі до суспільства, у прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі. Умисний прояв винним явної неповаги до оточуючих головний момент, що визначає зміст і сенс поведінки хулігана.
Як роз'яснено у постанові пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22 грудня 2006 року, при розгляді адміністративних та кримінальних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, в тому числі спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з'ясувати чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з'ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства від інших правопорушень, за які передбачена кримінальна чи цивільно-правова відповідальність за посягання на особу потерпілого, його честь та гідність. Хуліганські дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства.
З дослідженого в судовому засіданні апеляційного суду відеозапису з нагрудної камери поліцейського видно, що він розпочинається з моменту перебування поліцейських на зупинці громадського транспорту, де вони повідомляють ОСОБА_1 про порушення ним Правил дорожнього руху (далі ПДР). У подальшому між сторонами виник словесний конфлікт, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимагали надати докази порушення ними ПДР, а працівники поліції вимагали пред'явити документи.
Тобто, зафіксована на відеозаписі подія свідчить про наявність ситуативного конфлікту між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та працівниками поліції щодо законності вимог останніх, а не про умисел ОСОБА_1 на порушення громадського порядку чи вияв неповаги до суспільства. Сама по собі незгода з діями поліції, навіть висловлена на підвищених тонах та з використанням нецензурної лайки в межах цього конфлікту, за таких обставин не утворює складу правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Отже спрямованість дій ОСОБА_1 виключно на поліцейських у межах раптово виниклого конфлікту виключає кваліфікацію його дій як дрібного хуліганства. Крім того перебування особи у стані алкогольного сп'яніння не є самостійною і достатньою підставою для кваліфікації дій за статтею 173 КУпАП за відсутності доведеного складу цього правопорушення.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 дрібного хуліганства: відсутні заяви чи пояснення свідків / потерпілих, спокій яких нібито було порушено. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без належного правового аналізу сукупності доказів не може бути визнаний належним доказом у розумінні статті 251 КУпАП.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
ЄСПЛ в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція ст. 185 КУпАП передбачає злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов'язків.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Суд вважає законною вимогу працівників поліції припинити хуліганські дії та пред'явити документи, що посвідчують особу, яку ОСОБА_1 не виконував умисно протягом тривалого часу.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУПАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 748776 від 08.01.2026, рапортом ПОГ СВГ ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мельника М.; протоколом про адміністративне затримання № 141760 від 07.01.2026; повідомленням КНП «Барська міська лікарня» з посиланням на висновок №4 про наявність стану алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 ; DVD-R диском який містить відеозапис з камер поліцейського та який продемонстровано у судовому засіданні.
Враховуючи усі обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, тому його слід визнати винним у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, та застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої вказаною частиною статті, за якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності.
Обставин, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, розмір судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Дослідивши матеріали справи, керуючись ст. 173, ст. 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 136 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності до Вінницького апеляційного суду через Барський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: