02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №757/21748/25-к
провадження № 13-38 зво26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки ОСОБА_1 ,
суддів:
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20
розглянула заяву адвоката ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 про перегляд за виключними обставинами ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62021000000000862 стосовно обвинуваченого ОСОБА_22 з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом і
1. Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62021000000000862 від 07 жовтня 2021 року за підозрою, у тому числі, ОСОБА_22 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст.27 ч.3 ст.212, ч. 3 ст.27 ст. 219, ч. 3 ст.27 ч. 3 ст.209 Кримінального кодексу України.
2. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 травня
2024 року до ОСОБА_22 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, тобто до 15 липня 2024 року.
3. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 травня
2025 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого у кримінальному провадженні №62021000000000862 ОСОБА_22 до 10 липня 2025 року.
4. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року - без змін.
5. На стадії досудового розслідування та під час судового провадження у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_22 утримувався під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» у період з 17 травня 2024 року (день його затримання) по 20 листопада 2025 року (день його звільнення у зв'язку з внесенням за нього застави), що загалом склало 18 місяців та 4 дні.
6. 26 лютого 2026 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський Суд) ухвалив рішення в об'єднаній справі «Строгуш та Кропачов проти України», відповідно до якого було встановлено порушення державою Україна пункту 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі- Конвенція), щодо надмірної тривалості тримання ОСОБА_22 під вартою.
7. Враховуючи наведені вище порушення, ЄСПЛ постановив, що упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити заявнику відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 1000 євро 250 євро в якості компенсації судових та інших витрат.
8. Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, 30 березня 2026 року адвокат ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про скасування ухвали Печерського районного суду м. Києва від 14 травня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_22 з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, просив суд скасувати вищевказані судові рішення та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про продовження строку дії щодо ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави у період з 14 травня 2025 року по 10 липня 2025 року.
9. Обґрунтовуючи заяву, адвокат зазначає, що судове рішення Великої Палати Верховного Суду за результатом розгляду цієї заяви на виконання остаточного рішення ЄСПЛ про скасування судових рішень, чинність яких формально легітимізує тримання ОСОБА_22 під вартою протягом періоду, визнаного ЄСПЛ надмірним та таким, що не ґрунтувався на відповідних і достатніх підставах, дозволить, зокрема:
1) повноцінно виконати рішення Європейського суду з прав людини від 26 лютого 2026 року в частині індивідуальних заходів та сприятиме ефективному відновленню порушених прав заявника;
2) відкриє правову можливість розпочати судовий процес щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного взяття і тримання ОСОБА_22 під вартою, оскільки повністю підпадатиме під визначення «іншого рішення суду» у розумінні п.1-1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в порядку ст.1176 Цивільного кодексу України з метою повного відновлення порушених прав заявника.
10. Перевіривши заяву адвоката ОСОБА_21 дійшла висновку, що у відкритті провадження слід відмовити з огляду на таке.
11. Згідно із частиною 1, пункту 2 частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі-КПК України) судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за виключними обставинами, однією з яких є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом.
12. За змістом абз.9 ч.1 ст.1 та глави 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» констатоване Судом порушення Конвенції може бути виконано шляхом виплати грошової компенсації, вжиття індивідуальних та/або загальних заходів.
13. Одним із способіввиконання рішень ЄСПЛ є відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum).
14. Належним засобом restitutio in integrum, коли мова йде про констатоване ЄСПЛ порушення ст. 5 Конвенції може бути розгляд питання про можливість звільнення особи з-під варти під час обрання, продовження чи зміни запобіжного заходу, а це питання належить до компетенції не Великої Палати, а відповідного слідчого судді (під час досудового розслідування) або суду (під час судового розгляду), рішення яких можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
15. Захисник у своїй заяві порушує питання про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді та ухвали апеляційного суду щодо продовження тримання його підзахисного під вартою, які вже вичерпали свою дію.
16. У випадку, коли предметом перегляду є ухвали про обрання або продовження запобіжного заходу, строк дії яких на момент розгляду заяви вже закінчився, застосування цієї процедури втрачає практичну мету, оскільки наразі вони вже не утворюють правову підставу тримання заявника під вартою.
17. Доводи заяви про те, що наявність цих ухвал створює перешкоди для звернення до суду з позовом до держави Україна про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими, оскільки скасування зазначених судових рішень про продовження строку тримання під вартою не є обов'язковою умовою для звернення до суду з таким позовом.
18. Таким чином, Велика Палата дійшла висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження за заявою адвоката ОСОБА_21 в інтересах
ОСОБА_22 про перегляд за виключними обставинами оскаржуваних ухвал, а тому слід відмовити у відкритті провадження за вказаною заявою, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка її подала.-
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у відкритті провадження за заявою адвоката ОСОБА_21 в інтересах ОСОБА_22 про перегляд за виключними обставинами ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року та ухвали Київського апеляційного суду від 16 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62021000000000862 стосовно обвинуваченого ОСОБА_22 з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Заяву з усіма доданими матеріалами повернути ОСОБА_21 .
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_12
ОСОБА_3 ОСОБА_13
ОСОБА_4 ОСОБА_23
ОСОБА_5 ОСОБА_14
ОСОБА_6 ОСОБА_15
ОСОБА_7 ОСОБА_16
ОСОБА_24 ОСОБА_17
ОСОБА_9 ОСОБА_18
ОСОБА_10 ОСОБА_19
ОСОБА_11 ОСОБА_20