01 квітня 2026 року
м. Київ
справа №757/32192/25-к
провадження № 13-31зво26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачки ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21
перевірила заяви адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року за виключними обставинами у порядку статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і
1. Державним бюро розслідувань (далі - ДБР) здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 Кримінального кодексу України (далі - КК України) в редакції Закону України від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ.
2. 18 січня 2025 року у кримінальному провадженні № 62023000000000707
ОСОБА_23 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 111 КК України.
3. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва ухвалою від 10 липня 2025 року задовольнив клопотання заступника керівника першого відділу Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, ДБР ОСОБА_24 про продовження строку досудового розслідування у кримінальному проваджені № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року до дванадцяти місяців.
4. 13 листопада 2025 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд, міжнародна судова установа) ухвалив рішення у справі «Івченко проти України» (заява № 10095/24 від 28 березня 2024 року), яким констатував порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) у зв'язку з надмірною тривалістю кримінального провадження та відсутністю ефективного засобу юридичного захисту для її оскарження. На підставі цього Суд присудив заявнику відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 4800 євро, які держава-відповідач має сплатити заявнику.
5. 25 березня 2026 року до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року.
6. 01 квітня 2026 року до Великої Палати передано Першою судовою палатою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ідентичну заяву адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року.
7. ОСОБА_22 , посилаючись на рішення міжнародної судової установи, просить Велику Палату відкрити провадження про перегляд ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року у справі № 757/32192/25-к за виключними обставинами; скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року.
8. Зазначає, що постановою від 22 серпня 2023 року з кримінального провадження № 62021000000000999, строки досудового розслідування у якому закінчилися 01 січня 2022 року, виділене провадження № 62023000000000707. На сьогодні до ЄРДР внесений запис про закриття кримінального провадження
№ 62021000000000999 у зв'язку із закінченням строків досудового розслідування.
9. Стверджує, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22 серпня 2023 року на момент розгляду слідчим суддею у 2025 році клопотання про його продовження закінчився. Ухвала слідчого судді від 10 липня 2025 року постановлена після закінчення такого строку досудового розслідування, і вона попри застосований термін «продовження», насправді містить процесуальне рішення про «поновлення» досудового розслідування, що прямо заборонено імперативними нормами
КПК України.
10. Вказує на суть дефектів підозри, що встановлена Вищою радою правосуддя, надмірну тривалість кримінального провадження, що встановлено ЄСПЛ; наявність грубих порушень, які виключають можливість кримінального провадження (існування нескасованої постанови про закриття), що встановлено актами слідчих суддів; участь у кримінальному провадженні в якості прокурора свідка у цьому ж провадженні та формування ним групи прокурорів; і зазначає, що єдиним способом відновлення попереднього юридичного стану, який
ОСОБА_23 мав до порушення Конвенції, є скасування ухвали від 10 липня
2025 року та закриття кримінального провадження рішенням Великої Палати Верховного Суду.
11. Посилається на те, що оскаржувана ухвала набрала законної сили 10 липня
2025 року та на сьогоднішній день не вичерпала свою дію.15 грудня 2025 року у зв'язку із завершенням досудового розслідування і початком ознайомлення сторони захисту із матеріалами досудового розслідування визначений зазначеною ухвалою строк зупинився, а отже вказана ухвала досі породжує правові наслідки.
12. Велика Палата, перевіривши наведені в заявах доводи, дійшла таких висновків.
13. Згідно з частиною п'ятою статті 33, пунктом 2 частини третьої статті 459, частини третьої статті 463 КПК України питання про відкриття провадження для здійснення процедури перегляду судового рішення за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом належить до компетенції Великої Палати.
14. За змістом рішення міжнародної судової установи у справі «Івченко проти України» заявник, посилаючись на пункт 1 статті 6 та статтю 13 Конвенції, скаржився до Суду на те, що тривалість відповідного кримінального провадження була несумісною з вимогою «розумного строку» та у нього не було ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цим.
15. Розглянувши всі надані йому матеріали, ЄСПЛ не вбачав жодних фактів або аргументів, здатних виправдати загальну тривалість провадження на національному рівні.
16. З огляду на свою практику з цього питання, Суд вважав, що у цій справі тривалість провадження була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку» (більше 11 років, 3 місяців та 5 днів, 1 інстанція), а ефективного засобу юридичного захисту у зв'язку з цими скаргами заявник не мав у своєму розпорядженні. Тому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції.
17. Загальні принципи, якими керувався ЄСПЛ при розгляді заяви, оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена у зв'язку із цим грошова компенсація дають підстави вважати, що щодо заявника були допущені такі порушення Конвенції, які наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до вчинення порушень, адже неможливо відновити право заявника на тривалість кримінального провадження впродовж «розумного строку», який уже було порушено.
18. У подібних випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди; аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення допущених порушень; вжиття інших заходів загального характеру. Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
19. ЄСПЛ, враховуючи наведені вище порушення, постановив, що держава-відповідач упродовж трьох місяців повинна сплатити заявнику суму, зазначену в таблиці у додатку (4800 євро); ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначену суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
20. На переконання Великої Палати, скасування ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року, про що просить у заявах адвокат, не є належним заходом щодо усунення допущених Україною міжнародних зобов'язань, про які йдеться у рішенні ЄСПЛ у справі «Івченко проти України» від 13 листопада 2025 року.
21. Крім того, як вбачається з наявних у Верховному Суді матеріалів, до Великої Палати з питанням про перегляд за виключними обставинами ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року на підставі встановлених ЄСПЛ порушень у справі «Івченко проти України» (заява
№ 10095/24 від 28 березня 2024 року) також звертався сам ОСОБА_23 та в його інтересах адвокат ОСОБА_25 .
22. Велика Палата ухвалами від 04 грудня 2025 року
(провадження № 13-98 зво 25), від 17 грудня 2025 року (провадження № 13-109 зво 25) та від 21 січня 2026 року (провадження № 13-8 зво 26) відмовляла у відкритті провадження за заявами ОСОБА_23 та в його інтересах адвоката ОСОБА_25 про перегляд за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК України ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року, та залишала без розгляду клопотання адвоката про зупинення виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року.
23. З огляду на викладене, відсутні правові підстави для відкриття провадження за заявами адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року за виключними обставинами на підставі пункту 2 частини третьої статті 459 КПК України, а тому слід відмовити у відкритті провадження за вказаними заявами, а заяви з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка їх подала.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 459, 463, 464 КПК України, Велика Палата
Відмовити у відкритті провадження за заявами адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 про перегляд ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 липня 2025 року за виключними обставинами з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань.
Заяви адвоката ОСОБА_22 в інтересах ОСОБА_23 із усіма доданими матеріалами повернути заявнику.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідачка ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_12
ОСОБА_3 ОСОБА_13
ОСОБА_4 ОСОБА_14
ОСОБА_5 ОСОБА_15
ОСОБА_6 ОСОБА_16
ОСОБА_7 ОСОБА_17
ОСОБА_26 ОСОБА_18
ОСОБА_9 ОСОБА_19
ОСОБА_10 ОСОБА_20
ОСОБА_11 ОСОБА_21