6 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 751/6543/23
провадження № 51-727 ск 26
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
перевіривши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року,
установила:
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши подану касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що при зверненні не було додержано приписів п. 4 ч. 2 та ч. 3 цієї статті.
Згідно з положеннями закону в касаційній скарзі належить зазначити правове обґрунтування заявленої вимоги, адже суд касаційної інстанції є судом права; у силу ст. 433 КПК не досліджує доказів, не ревізує висновків щодо фактичних обставин, при вирішенні справи виходить із установлених судами попередніх інстанцій фактів й уповноважений скасувати чи змінити оспорювані рішення виключно на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 цього Кодексу. Тому, заперечуючи законність судових рішень скаржник має обґрунтувати допущення в конкретній справі саме істотних порушень норм права, які відповідно до ст. 438 цього Кодексу є підставами для скасування вироку та ухвали.
Окресленого не було враховано при зверненні до Верховного Суду.
За змістом касаційної скарги, у ній захисник просить скасувати вирок й ухвалу стосовно ОСОБА_5 і закрити кримінальне провадження.
Однак, заявляючи таку вимогу автор скарги не навів доводів, які би з огляду на статті 84, 87, 91, 94, 370, 404, 405, 419 КПК свідчили про допущення під час здійснення судового та апеляційного розгляду таких порушень норм права, котрі в розумінні ст. 412 цього Кодексу є істотними, зумовлюють обов'язкове скасування оспорюваних рішень і закриття кримінального провадження. Натомість аргументи скаржника переважно зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та іншого відмінного тлумачення положень ст. 213 КПК.
Крім того, у касаційній скарзі не викладено в аспекті ст. 413 КПК з урахуванням установлених фактичних обставин справи обґрунтування неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, звідси, і твердження про відсутність у діянні засудженого складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
За правилами ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участі у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Між тим, подана скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Отже, приписів ст. 427 указаного Кодексу належно не виконано, що стає на заваді відкриттю касаційного провадження.
Тому колегія суддів уважає необхідним на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху й установити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала скаргу.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, колегія суддів
постановила:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 17 грудня 2025 року залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків упродовж п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3