Ухвала
30 січня 2026 року
м. Київ
справа № 562/1914/25
провадження № 61-461ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 2 вересня
2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області, Військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,
9 січня 2026 року ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 2 вересня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу
(далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, якими відмовлено у задоволенні однієї вимоги немайнового характеру (встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини), і зазначає, що
він як військовослужбовець Збройних Сил України звільнений від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»
від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані
на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних
з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких особи звільняються від сплати судового збору.
ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати судового збору, оскільки предмет позову у справі стосуєтьсявстановлення факту самостійного виховання
та утримання дитини, що не пов'язано з виконанням заявником військових обов'язків і не стосується його безпосередніх службових обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду
від 30 січня 2025 року у справі № 990/166/24 (провадження № 11-326заі24).
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров'ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову
та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становила 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 211,2 грн).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2025 року становив 3 028 грн.
За подання касаційної скарги за одну вимогу немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 422,4 грн (1 211,2 грн х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги має бути зараховано за платіжними реквізитами: отримувач коштів - ГУК у місті Києві/Печерський район/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102, найменування податку, збору, платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 2 вересня
2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2025 року залишити без руху.
Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначеного недоліку.
У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Карпенко