01 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 536/2790/23
провадження № 61-11386ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області
від 18 квітня 2025 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня
2025 року, та ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року і постанову Полтавського апеляційного суду
від 10 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії
та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства
з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» про зменшення ціни наданих послуг, припинення стягнення коштів, визнання п. 3.4, абз. 1 п. 5.10, п. 5.11, п. 5.12,
п.п. 3 п. 5.16 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг несправедливими та виключення їх з Типового договору
про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відшкодування збитків, стягнення компенсації, та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (далі - ТОВ «Полтаваенергозбут») звернувся до суду
з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором
про постачання електричної енергії в розмірі 11 270,76 грн.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом
до ТОВ «Полтаваенергозбут» про зменшення ціни наданих послуг, припинення стягнення коштів, визнання п. 3.4, абз. 1 п. 5.10, п. 5.11, п. 5.12,
п.п. 3 п. 5.16 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг несправедливими та виключення їх з Типового договору
про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відшкодування збитків, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області
від 18 квітня 2025 року позов ТОВ «Полтаваенергозбут» задоволено. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Полтаваенергозбут» заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 11 270,76 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області
від 18 квітня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Полтаваенергозбут» про зменшення ціни наданих послуг, припинення стягнення коштів, визнання п. 3.4, абз. 1 п. 5.10, п. 5.11, п. 5.12, п.п. 3 п. 5.16 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг несправедливими та виключення їх з Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, відшкодування збитків, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука
від 18 квітня 2025 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року залишено без змін.
01 вересня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 31 липня
2025 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявнику надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги
на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року та уточнити вимоги прохальної частини касаційної скарги, зокрема зазначити результат розгляду його касаційної скарги.
На виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 надіслав на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги та клопотання про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 24 вересня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки задоволено частково. Виправлено допущену в описовій частині ухвали Верховного Суду від 24 вересня 2025 року описку, правильно зазначивши «За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.» замість помилкового «За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про звільнення
від сплати судового збору необхідно відмовити.». Відмовлено у задоволенні решти вимог заяви ОСОБА_1 про виправлення описки. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, та запропоновано направити на адресу суду нову редакцію касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі
№ 536/2790/23 разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи, у якій чітко зазначити, які саме судові рішення суду першої та апеляційної інстанції він оскаржує в касаційному порядку. Попереджено, що після уточнення цих вимог касаційної скарги буде розглянуто клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Також 19 грудня 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 18 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року, повний текст якої складено 10 листопада
2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року касаційну скаргу на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука від 18 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року залишено без руху
та запропоновано заявнику звернутися до суду із заявою про поновлення строку
на касаційне оскарження, зазначивши підстави для поновлення такого строку,
та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку.
13 січня 2026 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли матеріали на усунення недоліків, до яких заявник долучив клопотання про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 17 грудня 2025 року та другу уточнену редакцію касаційної скарги на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука
від 18 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня
2025 року разом з її копіями відповідно до кількості учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року виправлено допущену
в резолютивній частині ухвали Верховного Суду від 17 грудня 2025 року описку, правильно зазначивши ««У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.» замість помилкового «У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.». Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, зокрема запропоновано надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На виконання вимог ухвал суду про залишення касаційної скарги без руху
та про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків.
Таким чином, недоліки касаційних скарг заявником усунуто.
Щодо касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року
Розглянувши вказану касаційну скаргу в частині оскарження рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року,
суд приходить до таких висновків.
У відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року слід відмовити з огляду на таке.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,
а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 17 ЦПК України не допускається касаційне оскарження судового рішення суду першої інстанції без його перегляду
в апеляційному порядку.
За вимогами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства
є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Тлумачення частини другої статті 17, пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що касаційному оскарженню підлягають рішення суду першої інстанції лише після їх перегляду в апеляційному порядку.
Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що на день подання касаційної скарги в рамках судової справи № 536/2790/23 рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року
в апеляційному порядку по суті не переглядалось.
Оскільки оскаржуване рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року в справі № 536/2790/23 по суті
в апеляційному порядку апеляційним судом не переглядалася, у відкритті касаційного провадження в частині її оскарження необхідно відмовити.
Щодо оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року
Відповідно до пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
ОСОБА_1 у порушення пункт 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України
до касаційної скарги не додав документ про сплату судового збору, проте заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року,
яке мотивував тим, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру його річного доходу. На підтвердження вказаного суду надав постанову про арешт коштів боржника від 09 січня 2026 року ВП № НОМЕР_1, Відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період з січня
2025 року до грудня 2025 року та витяг з протоколу засідання ВКК від 03 лютого 2006 року № 662 про встановлення йому діагнозу хронічного гепатиту с
та встановлення відповідних протипоказань щодо його працевлаштування.
Розглядаючи вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом,
але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених
у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи,
або звільнити від їх сплати.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити
або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж
до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи
за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки),
які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх
чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майно, майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Враховуючи, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, приймаючи до уваги те, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, а також предмет обставини, наведені заявником, суд касаційної інстанції вважає за можливе звільнити заявника від сплати судового збору за подання касаційної скарги
у цій справі.
Оскільки заявником наведено достатньо обґрунтовані підстави, клопотання
про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню.
За частиною першою статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження,
про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення
чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення
за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову
в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими
або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження ухвали Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року посилається
на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Щодо касаційної скарги на ухвалу Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року
Касаційна скарга надійшла з пропуском строку на касаційне оскарження, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
До касаційної скарги додано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яка мотивована тим, що строк пропущений з поважних причин, оскільки копію постанови Полтавського апеляційного суду від 10 листопада
2025 року отримано його дочкою 21 листопада 2025 року, що підтверджується доданими до заяви доказами, зокрема копією рекомендованого повідомлення
про вручення поштового відправлення. Касаційна скарга здана до поштового відділення 19 грудня 2025 року.
Відповідно до частин другої, третьої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій
статті 394 цього Кодексу.
Перевіривши доводи заяви про поновлення строку на касаційне оскарження зазначених судових рішень та додані до касаційної скарги матеріали, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення цього строку, оскільки причини його пропуску є поважними, зокрема, касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення заявнику такого судового рішення.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Частиною восьмою статті 394 ЦПК України передбачено, що в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Отже, касаційні скарги подані з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційні скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 389, 390, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року у справі № 536/2790/23.
Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору
за подання касаційної скарги на ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 31 липня 2025 року задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2025 року.
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 18 квітня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду
від 10 листопада 2025 року задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області
від 18 квітня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду
від 10 листопада 2025 року.
Відкрити касаційне провадження у цій справі.
Витребувати з Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області матеріали справи № 536/2790/23.
Надіслати учасникам справи копії касаційних скарг та доданих до них документів, роз'яснити їм право подати відзиви на касаційні скарги, які за формою і змістом мають відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара