18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 757/47572/24-ц
провадження № 61-2716ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС», в інтересах якого діє адвокат Косяк Наталія Вікторівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг,
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житловоїексплуатації «НОВОСЕРВІС» (далі - ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року провадження у справі закрито відповідно до пункту 2 частини 1
статті 255 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, а саме у зв'язку із відсутністю предмета спору.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС» судовий збір у розмірі 3 028 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року доповнено резолютивну частину ухвали Печерського районного суду
міста Києва від 19 грудня 2024 року наступним текстом - «В частині стягнення витрат на правову допомогу - відмовити».
Не погоджуючись з судовим рішенням судупершої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» оскаржило його в апеляційному порядку.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» задоволено частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року
в частині відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заяву задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Компанія з управління та житлово експлуатації «НОВОСЕРВІС» судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 2 000 грн.
01 грудня 2025 року ТОВ «Компанія з управління та житловоїексплуатації «НОВОСЕРВІС» подало до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Необхідність ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що
ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «Новосервіс» надало орієнтовний перелік в першій заяві по суті спору (апеляційній скарзі) про витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Відповідно до пункту 2.1 Договору про надання правової допомоги
від 01 січня 2025 року, Клієнт доручає, а Виконавець, виступаючи юридичним радником Клієнта, зобов'язується за плату надавати Клієнту необхідну йому правову допомогу у формі юридичних послуг, що стосуються правових аспектів його господарської, фінансової, корпоративної та іншої діяльності
Відповідно пункту 4.1 Договору про надання правової допомоги надання юридичних послуг за цим Договором є платним. Оплата послуг (гонорар) проводиться шляхом 100 відсоткової оплати за кожну окрему судову справу (адміністративні, цивільні, кримінальні, господарські) в розмірі фіксованого гонорару у твердій валюті 10 000 грн за першу інстанцію,
15 000 грн за апеляційну інстанцію, 20 000 грн за касаційну інстанцію. Оплата перераховується на банківський рахунок Виконавця. За усним погодженням сторін розмір гонорару може бути змінений у меншу та/або більшу суму.
Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, які підлягають відшкодуванню.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення апеляційний суд виходив з того, що правові підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із переглядом Київським апеляційним судом ухвали суду першої інстанції відсутні, оскільки оскарження ухвали суду в частині розподілу судових витрат не є окремим судовим розглядом по суті спору, а прямо залежить від розгляду справи по суті, тому вимога сторони позивача є необґрунтованою та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.
27 лютого 2026 року ТОВ «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС», в інтересах якого діє адвокат Косяк Н. В., засобами поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ухвали про відмову ухвалити додаткове рішення представник заявника визначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої
статті 133 ЦПК України).
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21).
У постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року у справі № 464/944/17 зроблено висновок по застосуванню статті 270 ЦПК України та вказано, що «додаткове рішення може бути ухвалено судом лише після прийняття рішення по суті спору та за наявності перелічених у частині першій
статті 270 ЦПК України підстав».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30 січня 2024 року
у справі № 925/790/17дійшов висновку про те, що оскарження додаткового судового рішення не є окремими судовим розглядом спору по суті, а прямо залежить від розгляду основної справи, тому вирішення питання щодо стягнення судових витрат за наслідками перегляду додаткового рішення («розподіл витрат на правничу допомогу за участь у розгляді питання про розподіл витрат на правничу допомогу»), яким вже вирішено питання розподілу судових витрат, є необґрунтованим та не відповідає змісту процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 711/2741/20.
У цій справі апеляційний суд встановив, що ухвала Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року оскаржувалась позивачем в апеляційному порядку в частині відшкодування судових витрат, що не пов'язано з вирішенням спору по суті.
Оскільки предметом апеляційного перегляду було процесуальне питання щодо розподілу судових витрат, а не вирішення спору по суті, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову ухвалити додаткове рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, оскільки правові підстави для розподілутаких судових витрат відсутні.
Посилання заявника на те, що апеляційний суд не врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові
від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22, колегія суддів відхиляє як нерелевантні до обставин справи, що розглядається, і звертає увагу заявника, що у справі № 910/14524/22 в касаційному порядку оскаржувались судові рішення як в частині вирішення позовних вимог, так і в частині судових витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ураховуючи викладене, оскільки правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, порушень апеляційним судом норм процесуального права не встановлено, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житлової експлуатації «НОВОСЕРВІС», в інтересах якого діє адвокат Косяк Наталія Вікторівна, на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління та житловоїексплуатації «НОВОСЕРВІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з обслуговування будинку, прибудинкової території та комунальних послуг.
Копію ухвали направити особі, яка подала скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська